ПОРОГИ

Швидкість, драйв та бризки в обличчя! Якщо ви оволодієте мистецтвом вейкбордингу, зможете сміливо назвати себе підкорювачем Дніпра. Цей екстремальний вид спорту поєднує в собі елементи воднолижного слалому, акробатику та стрибки! Погодьтеся чи це не одне з найзахоплюючих видів активного відпочинку влітку.

Про те, що ж таке вейкбординг та як не впасти з дошки, «Порогам» розповів вейкбордист зі стажем Олексій Негода.

- Олексію, розкажіть докладніше, що це таке - вейкбординг?

- Це новий екстремальний варіант проведення літнього відпочинку, який неодмінно захопить вас та перетвориться на хобі. А можливо, як і я, ви станете займатися вейкбордингом професійно. Вейкбординг прийшов до нас із Європи та США. Тому, можна сказати, що з одного боку для України – це новинка, а з іншого – ні, тому що є багато професійних райдерів, які катаються на дуже високому рівні та вже створюють школу вейкборду, навчаючи інших райдерів.

Щодо Запоріжжя, то в нашому місті цей напрям тільки зароджується. Хоча навіть у нас вже є «підвіс» – канатна доріжка для кабельного вейкбордингу, де ви можете спробувати свої сили –  покататися на безпечній дистанції з безпечними умовами. Принцип доволі простий: ви вибираєте дошку – вейкборд, берете фал у руки, і канатна доріжка катає вас за траєкторією вперед та назад. Більш серйозні райдери намагаються виконувати різноманітні трюки навіть на підвісі. Це досить цікаво і має назву паркова їзда.

Інший вид катання на вейкборді –  їзда за катером. Цей вид менш розвинений, тому що, на жаль, у Запоріжжі немає такої доступної ресурсної бази для тренування, але ми над цим працюємо. Сутність цього напряму у тому, що ви також одягаєте дошку на ноги, занурюєтеся у воду, берете фал у руки, а коли починається рух катеру, вам необхідно утриматися на воді. Якщо ви це зробили – молодець! Райдери-початківці спочатку повинні утриматися на воді, і, коли вони це зробили, для них настає момент маленької перемоги та море позитивних вражень. Професійні райдери починають пересікати хвилю з права на ліво та навпаки, тим самим на гребні хвилі намагаються вистрибнути і зробити різноманітні трюки.

- Звідки з’явилося бажання займатися вейкбордингом?

- Все почалося з того, що я декілька разів бачив відео в Інтернеті із заходів Redbull, який проводить змагання з екстремальних видів спорту, з вейкбордингу в тому числі. Одного разу в мене виникла проблема з водним транспортом. Я поїхав до магазину і там побачив, як на стіні висіла дошка. Майже одразу я згадав, де бачив подібне, і в мене виникло бажання придбати її та здійснювати такі ж цікаві трюки, як ті хлопці, котрих я бачив на відео. Я поставив собі мету, і через деякий час у мене з’явилася ця дошка. Неможливо було передати моєї радості. Я не міг дочекатися того часу, коли cпробую її на воді. Маючи досвід катання на лижах, я навчився техніці підйому з води у повітря. Коли ти знаходишся у воді, і човен натягує фал, потрібно чітко вловити рух, щоб стати на ноги та утримати рівновагу. У мене вийшло стати на вейкборд з другої спроби. Я був настільки щасливий від того, що в мене є ця дошка, що я можу розвиватися, відкривати для себе новий вид спорту.

- Головною особливістю вейкбордингу є можливість робити трюки. Що вже навчилися робити ви?

- У перший сезон катання, я вже почав тренувати різноманітні повороти, відходи від хвилі, заїзди, з’їзди на хвилю. Це є база для будь-якого новачка, яка формує його подальший стиль катання. Наступний сезон ознаменувався тим, що я тренував стрибки – оллі. Ястрибав на хвилю, через неї. Намагався за допомогою катеру та людини, яка їм управляє, вибрати нормальну для себе хвилю, або максимально високу, яку я міг би осилити. Також я пробував правильно змінювати траєкторію, підбирати амплітуду. В принципі, в мене це вийшло. Я добре роблю оллі – це база і без неї ти не зможеш зробити жодного трюка. При вильоті з хвилі у тебе є 2-3 секунди, щоб зробити той чи інший трюк, або фішку.

Кожного сезону, який триває з раннього літа до середини осені я відпрацьовую свою майстерність. Звичайно, можна тренуватися і до кінця вересня,  тому що саме в цей час вода ще не охолола, і ти можеш вдягти гідрокостюм, який зберігає температуру тіла 36,6 градусів навколо тебе. Таких сезонів у мене було багато. В одному, я намагався вивчити стрибки, в іншому – фліпи (обертання, сальто). Я тренував декілька трюків і зараз можу похвалитися дечим. Не можу сказати, що я вже прорайдер, але дечому навчився. Тому розвиваюся у цьому напрямку.

- Як давно ви займаєтеся вейкбордингом?

- З 2007 року. Але відпрацьовувати трюки став у 2009 році.  Два роки я просто катався на ній, потім бажання пропало. Інколи, коли родиною виїжджали кататися на човні, я брав її з собою. А конкретно трюками я почав займатися 5 років тому.

- Чи є у вас тренер?

- Тренера немає. Все відпрацьовувалося на своїх помилках, як кажуть, кров’ю і потом. Але є маса відеоуроків в Інтернеті, які дійсно грамотно, крок за кроком показують, як зробити той чи інший трюк, як засвоїти ту чи іншу техніку катання. Також я познайомився на змаганнях, типу українськихX–games, з іншими вейкбордистами. Це люди міжнародного класу катання, вони дійсно прорайдери у своїй справі. Я слідкував за їх технікою, вони мене консультували з різних питань.

У нас дуже гарні відносини з хлопцями з Києва, Дніпропетровська, Донецька, де знаходяться дуже сильні школи з вейкбордингу. Якщо в мене щось не виходить, я можу у будь-який час звернутися до них, і вони мені допоможуть. Можна сказати, що це і є мій тренерський склад.

У мене є ціль, мотивація і бажання. А коли є бажання – то тренер не потрібен. Він має бути поруч для того, аби корегувати помилки.

- В яких змаганнях із вейкбордингу ви брали участь?

- В змаганнях у якості райдер-участника, я поки що не заявляв про себе. Тому що в мене є деякі амбіції, які я хочу реалізувати у трюках, а їх мені ще треба відпрацьовувати. Подивившись на рівень катання хлопців, які виступали на змаганнях – розумієш, що це дуже високий рівень. Я не хочу сказати, що погано катаюся, але межі досконалості немає. Завжди потрібно розвиватися. Я брав участь у якості глядача, в якості помічника того чи іншого райдера, тренувався разом із ним, але виступати на самих змаганнях я поки що не бачу можливості для себе. Що стосується аматорських змагань, то ми брали участь у міських і клубних заходах. Це змагання, які допомагають покращити твою техніку катання. Після них, ми сформували невеличку команду у місті, туди входять декілька людей. І вже на наступний сезон ми готуємо новий проект.

- Чим ще, окрім вейкбордингу, ви  займаєтеся?

- Я займався багатьма видами спорту, адже вважаю себе спортивною людиною. Все починалося зі скейтборду, потім беймікси. Через деякий час мене затягнуло в індустрію брейкденсу. З роками я розумів, що мене чекає доросле життя і потрібно вибирати щось більш серйозне. Що стосується екстремальних видів спорту, то, крім вейкбордингу, можу виділити гідроцикл. Тренуюся, катаюся, їжджу на змагання. Але це знову-таки сезонний вид спорту. Взимку немає відповідної тренувальної бази. Після відкриття школи вейкбордингу, плануємо відкрити басейни закритого типу, щоб люди могли тренуватися. Але це все в планах, поки не будемо забігати наперед. Зараз активно займаюся боксом, до цього займався боротьбою – дзюдо. Домігся певних висот. Але через деякі травми довелося відмовитися від цього виду спорту. Також ходжу в зал, для підтримки загальної фізичної форми.

- І на останок. Що можете побажати нашим читачам?

- Я бажаю всім вести здоровий спосіб життя. Не забувати, що спорт – це головне в нашому житті. Тому що саме він формує наш характер, наше здоров’я. Займайтеся спортом завжди, де б ви не знаходилися. І ще скажу таку річ: краще діти і молодь у спорті, ніж діти і молодь на вулиці.

Анна СОЛОШЕНКО