misto.zp.ua

Зелений змій та нечиста сила

Недарма кажуть, що чудеса відбуваються якраз у новорічну ніч. Що правда, то правда... Це, мабуть, отой Вельзевул ще гоголівський потішається над грішними українцями.

Купили кумі калоші

Отож, якраз перед Новим роком, у суботу, дід Спиридон прокинувся раненько. Нашвидку впорався біля скотини, навів морський порядок на подвір'ї, виканючив у своєї рідної половини грошей на косу, бо стара вже геть чисто сточилась і поржавіла, та й помчався до кума Филимона. Захеканий ступив до кума на поріг і, щоб кума не бачила, моргає:

 - Чув? До крамниці фургон краму вчора привезли. Хутчій біжимо!

 - Та мене вже моя Ганна, той... нікуди й з двору не пускає, - мнеться Филимон.

 - Та в тебе що, «хвантазії» нема, чи що? Збреши їй що-небудь, - навчає той.

 - Ганно! Чула, Ганно? Оно кум кажуть, що до крамниці калоші на валянки привезли. Зима ж, холодно в чоботях, - мружить око Филимон.

 - Знаю я ваші калоші! Ніяк дванадцятої години не діждетесь?

 Тоді постояла, подумала…

 - То, кажеш, калоші та валянки? Калоші треба, - пом'якшала Ганна, дістаючи з потаємної сімейної каси гроші. - На ось дещицю, та глядіть мені там, іроди, ще третього Діда Мороза зустріньте, то й додому не приходьте.

 Зірвалися куми з місця в галоп та до фінішу майже вчасно прибули. І калоші купили, і до калош же, щоб не текли, отієї рідини, щоб зробити, як казав наш батюшка, «омовєніє їм», взяли... Тільки як взяли? Ганна ж дала дещицю, а тієї дещиці вистачило лише на калоші.

 - Ну й баба, ой, і хитрюща ж, - бідкається Филимон, - до копієчки підрахувала. Що ж тепер, га? А ти що брехав своїй Ользі, що будеш купувати?

 - Косу.

 - Косу? Ха, коли ще те літо буде! Скажеш їй: кіс не було і все. А гроші, мовляв, злодії поцупили.

 Недовго Спиридон і вагався: давно ж кортіло горло промочити, чого й прибіг так рано до кума. В цьому ділі між кумами суперечок ніколи не було. Питання тільки одне: куди тепер?

 - Ну, звісно, куди, - каже Спиридон, - до баби Мокрини: і дешево, і сердито.

 В гостях у баби Мокрини

До баби - то й до баби. Побачила Мокрина таких гостей - зраділа. Носилася перед ними, як невістка в перший день у свекрухи, пригощаючи своїх пацієнтів зеленим змієм:

 - Пийте, пийте, хлопчики! Свіженький самограй: тільки вчора вигнала, своя ґуральня, кріпкий - «самашедший», ось запаліть сірника - горить голубим полум'ям.

 Після таких пригощань довгенько засиділись наші куми у баби Мокрини, поливаючи й омиваючи валянки-калоші. І десь опівночі вирушили до своїх «лютезних» зустрічати Новий рік. Але диво: до баби слизько було йти, а від баби не встоїш на ногах, так і косить. Кум Филимон лежить у рівчаку, кум Спиридон стоїть над ним:

 - Ви, мабуть, куме, скидайте свої калоші, бо вони дуже слизькі, як риба. Скинув Филимон калоші, взяв їх під пахву. Пішли, падаючи і встаючи, знову падаючи і ледь встаючи та наспівуючи: «За туманом нічого ж не ви -и -дно-о!». А воно й справді: ніч, темно, хоч в око стрель. Загубив Филимон один калош - ледь знайшли. І невідомо, щоб ще було з тими калошами, якби комусь із них не прийшла в голову «геніальна» ідея - залишити їх до ранку на порозі в баби Мар'яни Олексихи. Так і зробили: поставили калоші на ґанку в Мар'яни і, спотикаючись, почвалали додому. На ранок добрались до своїх осель та й поснули мертвим сном…

 Відчинила баба Мар'яна вранці двері - о, лишенько! На порозі виблискують нові-новісінькі калоші. Це неспроста! Та ще й у новорічну ніч. Не інакше - чаклунство: пороблено! «Свят, свят, свят! Нечиста сила! - закричала Олексиха. - Знаю: це та бісова Федоска все ворожить. Відьма! З нечистими знається. Ще й досі не може простити мені залицяння свого Андрія. Та хіба ж я винна, що червона, як рожа, а вона худюща, як драбина. І певно, що відьма. Тьху-тьху-тьху на тебе, сатано!» Та з тими прокльонами вхопила вила, наштрикнула калоші й пожбурила їх аж на город. Хутенько наклала зверху велику купу соломи, облила гасом, чиркнула сірника... Як Дідона з «Енеїди» Котляревського, згоріли Филимонові калоші - єдине алібі, що він дійсно по ділу ж таки ходив до крамниці: не пропив гроші, а купив калоші. І що ж тепер?..

Тільки попіл залишився

А далі було так. Коли зійшло сонце, ледь розбудила Ганна свого Филимона та стала допитуватись:

 - Де ж ти, іродова душа, калоші подів?

 - Га?

 - Де, кажу, калоші?

 - А, калоші... калоші... на порозі у тітки Мар'яни Олексихи. Було слизько, то я їх у неї на порозі й залишив.

 Коли прийшла Ганна до Олексихи, то багаття вже догорало, від калош один попіл лишився.

 - Бабо, а де тут мого чоловіка калоші? Вночі йшли з кумом п’яні та поставили їх у вас на порозі, бо, каже, слизько було йти.

 - От тобі й нечиста сила! - сказала баба Мар'яна. - Он його калоші, в гієні огненній!..

Ілля ЄРМОЛЕНКО, с. Новотроїцьке, Бердянський район


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦІЯ
ПОРОГИ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Александр Андрущенко – редактор газеты НадеждаГазета Запорожского областного совета ветеранов «Надежда» – популярное издание. Нет такого района в нашей области, где бы сотни, а то и тысячи людей не выписывали бы ее. Газета – Лидер в нашей области по числу подписчиков.
Журналисты нашего издания стараются выбирать для материалов темы, которые вызывают у читателе подлинный интерес. И в то же время не скатываются к поискам дешевых сенсаций. Материалы должны быть написаны простым, ясным языком и понятны всем, считают сотрудники редакции.
В «Надежде» становится все больше интересных материалов и даже целых страниц. Не прошло и года с тех пор, как она стала толще на четыре полосы. Многие уже привыкли к таким из них, как «Полезные советы», «Ориентир», «Жизнь», «Переключая каналы». Все публикуемые данные многократно проверяются и перепроверяются. Каждое написанное слово как бы взвешивается на весах правдивости, четкой логики и здравого смысла. «Надежда» старается в ситуациях в той или иной степени спорных предоставлять слово сторонам, ведущим дискуссию. Газета часто возвращается к поднятым темам и событиям, дает возможность высказаться всем заинтересованным лицам.
«Надежда» и впредь будет держать руку на пульсе жизни нашего региона. Она и впредь останется настоящим другом, добрым советчиком и умным собеседником всех своих подлинных друзей.

Александр АНДРУЩЕНКО,
редактор газеты «Надежда», член Запорожского областного совета ветеранов.

Контакты

Учредитель:
Запорожская областная организация ветеранов Украины
Издатель:
Рекламное агентство «МВ – плюс»
Генеральный директор:
Надежда Самсоненко
Адрес:
72312, г. Мелитополь, ул. К. Маркса, 1-А
Наши телефоны:
8 (292) 69-4-29, 67-9-98
Веб-сайт:
www.mv.org.ua
E-mail:
andru@mv.org.ua
nadegda@mv.org.ua

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |