Закоханий у місто

Ім’я Олександра Олександровича Данілова – одного із засновників ТОВ «Лілія» – добре відоме в районі. Цю людину знають як розумного і виваженого керівника. Але деякі сторінки його життя мало кому відомі.

Початок трудового шляху

Свої перші 30 карбованців він заробив, будучи учнем 4 класу. А були це далекі 60-ті роки, коли рано дозрівала синівська свідомість того, що треба допомагати батькам. Тому трудовий шлях О. Данілова починається із колгоспу «Заповіт Леніна», де працювала його бабуся. Там і воду носив, і буряки копав, і загрібав за комбайном, і вантажні машини розвантажував. І все це задля того, щоб 1,20 крб. у день заробити.

– Ми з молодшим братом Геннадієм росли в родині, де батьки працювали на заводі «Сільгоспмашин». Батько – слюсарем, потім ливарником. Мама починала табельницею, а на пенсію йшла вже з посади головного бухгалтера, – говорить Олександр Олександрович. – Коли брат підріс, то працювали вже разом. У колгоспі стригли овець, а далі – до батьків на завод, з яким пов’язую всі свої юні роки.

Після закінчення школи – служба в армії у м. Одесі. Тут він знайомиться із досвідченим істориком Іваном Васильовичем Леоновим, який був у них командиром взводу.

– Зустріч з такою розумною людиною, наше подальше спілкування з ним, значно вплинуло на моє світосприйняття. Він став моїм наставником і порадником у будь-якій життєвій ситуації, – говорить О. Данілов.

В комсомольському активі

1976 рік. Сашка так і не звабила своїм гумором та теплом Одеса, і він повертається додому, йде працювати слюсарем по ремонту промислового обладнання на завод «Сільгоспмашин». Там став секретарем комсомольської організації, пізніше – членом бюро райкому комсомолу, депутатом міської ради. Тобто брав активну участь у громадському житті міста. Любов Явон, Дмитро Сахно, Анатолій Тимошенко, Олександр Дерев’янко (с. Любимівка) – це далеко не повний перелік прізвищ тих однопартійців, які допомагали втілювати задумане в реальність.

Завдяки клопотанню О. Данилова та його однодумців на баланс заводу було взято стадіон, де в ті часи окрім огорожі нічого більше не було. Робота закипіла. На суботниках, після роботи молодь збиралася і все своїми руками облаштовувала: відремонтували роздягальні, спортивні майданчики, зробили насип для 3200 місць глядачів.

– І першу дискотеку в місці також організували комсомольці, – згадує Олександр Олександрович. – Разом з нами на заводі працював радіоінженер Володимир Щербина, нині більше відомий як директор ТОВ «Агро-Континент». Він погодився зробити світломузику. У ролі диск-жокеїв ми «крутили» музику на дискотеці спочатку на заводі, потім – у ресторані, а згодом нас запросили до Будинку культури…

Засновник підприємства

У 1993 році почався занепад заводу, і перед Олександром постало питання, як прогодувати родину, в якій тоді виховувалося двоє дітей – син і донька. І одним із перших у місті він стає приватним підприємцем. Починав із невеликого приватного підприємства, а тепер – один із засновників ТОВ «Лілія», де сьогодні працює близько 40 чоловік. Спеціалізується товариство на вирощуванні пшениці, ячменю, соняшнику, ріпаку.

Говорячи про О. Данілова як про гарного сім’янина, керівника, слід сказати і про його любов до рідного Гуляйполя.

– Саме тут я пізнав радощі життя: перше кохання, одруження, народження дітей. Зі своєю дружиною Наталією я познайомився у 9 класі, коли вона переїхала навчатися до нашої тоді ще ЗОШ №4 із с. Червоного. Я закоханий у своє місто, місто у якого така дивовижна історія!..

Олександр Данілов щира і доброзичлива людина, яка в усьому допомагає своєму місту і його людям. Він має, окрім регіональної медалі «За заслуги перед Гуляйпільським краєм», орден «Трудової слави» ІІІ ступеня. Справді, у наш непростий час дорого ціниться увага, підтримка або просто мудра порада чуйної людини. Не дарма говорять, щоб робити великі справи, не потрібно бути генієм, не потрібно бути вище людей, просто потрібно бути разом з ними…

Тетяна ВЕЛИКА, м. Гуляйполе