Як сонячні промені

Хочу розповісти про наше минуле і теперішнє життя. Як було гарно жити в молоді роки! Які ми були веселі, до всього працездатні, гарно співали, ходили в кіно, на танці, закохувались та одружувались і кожний звивав своє родинне гніздо. Багато працювали, будували будинки, садили сади, народжували і ростили діток. Допомагали їм стати на самостійний шлях життя…

Та швидко і непомітно прийшла старість - не радість. Діточки давно повилітали з рідної домівки, приїжджають рідко та й то на лічені години, бо в них давно вже свої сім’ї й своїх турбот достатньо. А наше чоло посивіло, а здоров`я похмарніло. Далі свого подвір’я не підеш, й то тільки з допомогою ціпочка. Бо давно кожен із нас розміняв сьомий-восьмий десяток. Часто буває, сидиш сам на сам зі своїми минулими спогадами й думаєш, чому так швидко молоді роки відлітають, а на душі стає сумно і холодно. Та ще й одиноко.

А очами дивимось на захід сонця і думаємо, якби швидше відійти в інший світ до своїх голубків. Тільки, дякувати Богу і державі за те, що є соцслужба. Це наші орлянські чотири жіночки Надія Зайдуліна, Інна Гринь, Вікторія Шпак, Тетяна Пічура. Про цих жінок можна книжку написати, та тільки наша грамота не дозволяє. А вони набагато заслуговують своєю працею, своєю повагою до своїх підопічних. Двічі на тиждень, в будь-яку погоду - літню спеку, осінні дощі, зимові холоди, квітучу весну - з`являються в потрібну нам годину, як казкові «палочки-выручалочки». Завжди в гарному настрої, з посмішкою на обличчі. Та й нам настрій піднімають, дадуть корисну пораду, розкажуть останні новини, ще й газету почитають.

А скільки виконують наших домашніх справ - всього не перелічити! В першу чергу цікавляться нашим самопочуттям, міряють тиск, приносять з аптеки ліки, якщо треба, то й «швидку» викличуть. Товари з магазину приносять, сплачують комунальні послуги, приберуть у хаті, приготують обід або вечерю, навіть білизну виперуть і попрасують. А ще наведуть лад у дворі та навколо нього.

Скажу так: там, де наші дівчата, там завжди лад і порядок - вони дуже про нас піклуються. Хоча їхній праці не позаздрю, бо ми різні і за віком, і за характерами. До кожного треба знайти підхід. Це їм завжди вдається легко і просто, бо для нас у них є хороші, лагідні слова. А нам їх турбота потрібна, як сонячне проміння. Любі наші дівчата, ми вас любимо і завжди чекаємо на ваш прихід!

Дай Боже вам всім міцного здоров`я, довголіття, терпіння й уміння в вашій нелегкій праці. Щоб в ваших родинах завжди світило сонце, було тепло і затишно!

Тетяна ШУЛЬГА, від імені пенсіонерів, підопічних с. Орлянське, Василівський район