misto.zp.ua

Як допомагали місцевим та транзитним породіллям в Олександрівську наприкінці ХІХ століття

Як допомагали місцевим та транзитним породіллям в Олександрівську наприкінці ХІХ століття

Цікаву інформацію про допомогу породіллям в Олександрівську (колишня назва Запоріжжя) наводить Запорізький обласний історико-краєзнавчий музей імені Я.П.Новицького на своїй сторінці у соцмережі Facebook.

…Жінкам, що мешкали в м. Олександрівську, під час пологів допомагали баби-повитухи, які мали тільки практичний досвід, та професійні приватні акушерки. Але послуги останніх були не по кишені більшості породіль.

У кінці ХІХ ст. міська влада відкрила дві посади міських акушерок, на які приймали осіб, що мали відповідну освіту. Вони приймали пологи в помешканні породіль.

У складних випадках, коли виникала потреба в допомозі лікаря, а коштів на його запрошення в сімї не було, жінок госпіталізували в приватну лікарню доктора Бера. З ним у міста були домовленості, за якими сюди могли направити жінку незалежно від її соціального та майнового стану.

Тут безкоштовно піклувалися про неї та дитину, в разі потреби запрошували ще й міських лікарів. Все це здійснювалося за рахунок коштів міського бюджету.

Якщо місцеві мешканки мали можливість отримати допомогу, то вагітні жінки з інших міст, у яких починалися пологи в Олександрівську, опинялися в скрутному становищі. Показова в цьому сенсі історія міщанки з Керчі Ф. Ліхтман, що їхала залізницею додому. В неї почалися перейми, її зняли з потягу на ст. Олександрівськ і повезли до єврейської лікарні, але там відмовилися її приймати через відсутність пологового відділення. Повезли в Земську лікарню, що була недалеко, але й там не надали допомоги через брак вільних місць.

Для вирішення долі бідної жінки терміново зібрали колегіальне засідання міської управи, на якому нарешті надали дозвіл на госпіталізацію вагітної в лікарню Бера на ліжко, що утримувалося коштом міста.

Важко навіть уявити, що відчувала весь цей час ця бідолашна вимушена гостя Олександрівська…

“Але незважаючи на всі труднощі, жінки народжували дітей і населення міста зростало”, – резюмують запорізькі музеологи.


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
ПОРОГИ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |