Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, уже не є дійсним. Набув чинності наказ МОЗ, що скасовує цей документ.
Перелік заборонених для жінок робіт був затверджений майже 25 років тому (наказ МОЗ України від 29 грудня 1993 року № 256). Він складався з розділів, що об’єднують роботи з металообробки; будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи, гірничі роботи; геологорозвідувальні і топографо-геодезичні, роботи з видобутку нафти і газу; чорна та кольорова металургія; ремонт обладнання електростанцій і мереж, електротехнічне виробництво, виробництво абразивів радіотехнічне і електронне виробництво, загальні професії електронної техніки, професії хімічних виробництв, професії виробництв харчової продукції, тютюново-махоркове та ферментаційне виробництво, роботи на залізничному транспорті та метрополітені, автомобільному, морському, річковому транспорті, поліграфічне виробництво, сільське господарство.
Цей Перелік суперечить національному законодавству, вимогам законодавства ЄС, міжнародним зобов’язанням України з питань гендерної політики, а також не узгоджується із сучасним Класифікатором професій. Крім того, за минулі роки змінились умови та характер праці на підприємствах, з’явились сучасні технології, обладнання, використовуються нові матеріали та хімічні сполуки. Тому МОЗ України розробило наказ, який скасовує цей документ професійної дискримінації жінок (Наказ МОЗ України № 1254 від 13 жовтня 2017 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256»). Цей наказ уже діє (набрав чинності 22 грудня 2017 року), а Глава 3 розділу І Переліку втратить чинність з дати, коли Україною буде завершено процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45.
Дотримання вимог наказу контролюватиме Державна служба України з питань праці.
Довідково: Україна долучилась до головних міжнародних зобов`язань щодо гендерної рівності, включаючи Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1980) та її Факультативного протоколу, Пекінську декларацію та Платформу Дій (1995), встановила національні законодавчі та політичну систему для гендерної рівності, зокрема Державну програму щодо забезпечення рівних прав та можливостей для чоловіків та жінок (до 2016), а також Національний план дій «Жінки, Мир та Безпека» (2016) у якості додатка до Резолюції Ради Безпеки 1325.
Комментарии:
нет комментариев