Так думають енергодарці

– Небесная Сотня для меня олицетворяет пример выбора людей. Кто-то легко может найти себе оправдание и сидеть дома, что бы ни происходило. Честь Небесной Сотни состоит в их выборе. Они уже не могли уйти. Не пытались избежать смерти. Погибая, они возрождали высокое значение понятия ЧЕСТЬ. И многие тогда вспомнили о чести. Хотя для многих, к сожалению, и сейчас это слово непонятно…
История сделала этих людей символом борьбы нации за процветание. За сильное, справедливое гражданское общество. Надеюсь, так и будет. Иначе будет стыдно перед ними, детьми и внуками.

Валентина Деркач, вчитель:

– Майдан для мене – колосальне потрясіння і велике сподівання на кращу долю України. Корупція була таких розмірів, що ніхто не вірив у зміни на краще для нашої держави.
У лютому 2014 року виповнялось 200 років з дня народження Тараса Шевченка. Події були такі, що не хотілося ніяких свят: зранку і до пізньої ночі ми не відходили від інтернету та телеекранів, бо були вражені мужністю тих, хто був там, у серці України – на Майдані. Це були дні і ночі, коли всі, хто любить Україну, не могли бути осторонь. На жаль, у місті було багато і інших – пам’ятаю, як проводили у ці дні конкурси талантів, це було жахливо!

Але ще більшим потрясінням стали дні, коли перед 23 лютого російські війська без розпізнавальних знаків, як пірати, зайшли у Крим. Мені, вчителю російської мови, голові Російського клубу, стало страшно, що все моє життя пройшло для популяризації російського мистецтва, мені подобався їх президент – і що… Я впевнена – це був початок кінця путіна і його приспішників.
Зараз я роблю все, що від мене залежить, для нашої Перемоги. Я в’яжу сітки, працюю з дітьми у дитячій майстерні «Патріот», ходжу на патріотичні мітинги, у мене з’явилось дуже багато друзів-однодумців, а деяких людей, на жаль, довелося викреслити зі свого життя.

Чи не даремно люди віддали свої життя? Ні, звичайно, ні. Я впевнена у щасливому заможному європейському майбутньому для нашої держави.

Світлана Юркевич, підприємець: 

Що для мене особисто означають ті трагічні події? Це та точка, від якої немає вороття назад. Як було колись – вже ніколи не буде. Це було пробудження і усвідомлення того, що тільки ти сам, кожен з нас своїми діями (або бездіяльністю) відповідає за своє життя і за те, що відбувається навкруги.

І коли переглядаю фото та відео тих днів, я пам’ятаю все. Наче вчора. Тих хлопців і чоловіків, що загинули… Які взяли на себе відповідальність…
І тоді ти просто мусиш діяти, щоб змінити себе, змінити країну. Бо інакше вже просто не можеш. Система опирається, але то вже питання часу. Вогонь сердець – то є дуже сильний вогонь. Бажаю всім зберегти віру в своєму серці.

Ігор Котелянець, PR-менеджер:

– Пам’ятаю той день. Натовпи людей на вулицях Києва, всі йдуть пішки, транспорт паралізований, ми й гадки не мали що насправді коїлося на Майдані.
Небесна Сотня – це викарбувана національним характером еліта. Для мене ці герої – символ віри, яка здатна на все в силі своєї ідеї. Це точка народного кипіння, якої ми досягли у розумінні того, що щось в системі не так. Що, якщо вона існує не для нас, то її треба перезібрати. Ми забрали свій «конструктор» у сусідської пихатої дитини та стали вчитися.

Чи нас використали? Безсумнівно. Чи продовжують це робити? Сто відсотків так. Але це наш унікальний досвід, що допомагає стати розумнішими.
Зараз дуже важкі, проте стратегічно – найважливіші часи. Європейські прагнення – це картинка, яку ми візуалізуємо і в руслі якої творимо суспільний договір. Коли ми зможемо його конкретизувати – з нами буде і Крим, і Донбас. Не можна забувати, що вони були з нами і на Майдані. Треба підтримувати їх. Тих, кому із своїми поглядами вдається вижити у вкрай небезпечному середовищі. Це наші провідники України зараз. Це наші активні агенти у процесах реінтеграції окупованих регіонів в майбутньому. Це «сотня», яка допоможе всій країні дозріти до справжнього об’єднання.