Назад, в минуле? Чи спроба протягнути минуле у майбутнє? Скоріше, друге, ніж перше.
На окупованій території Запорізької області в магазинчиках решту, як і 60 років тому, дають ірисками кіс-кіс і золотой ключік – навіть обгортки ті ж самі!
“Хіба що тоді цукерки були еквівалентом копійки, нині – від 1 до 5 рублів”, – коментують «ощасливлені».
Така подорож у минуле вже давно не викликає ностальгії та ніжності. Навіть в якості спогадів про дитинство. російські окупанти зробили ці спогади чорними від горя та огиди.
Що ж до цифр, колись, саме у 60-х, за таки іриски 60-х стояли в чергах за цукром для тітоньок-самогонниць [цукор давали по 200-250 грамів, кульочок в одні руки].
“Іриски тоді коштували 0,80-1,10 за кіло. І 100 гр. ірисок, тобто 10 копійок отримували діти за місце в черзі. А таких наймитів в однієї тітоньки було з десяток…” – розповідає моя старенька сусідка.
А ще оті іриски і нині чудово виймають пломби та й зуби… Це вже і я помню.
І на моє припущення, що таке довге життя ірискового бренду – це подорож у минуле, сумно каже: “На жаль, комусь же мариться саме таким наше майбутнє”…
А хтось нам це майбутнє-минуле несе, вибухівкою на дронах та на КАБах…
Інеса АТАМАНЧУК, фото з відкритих джерел
Комментарии:
нет комментариев