misto.zp.ua

Дефіцит води у Запорізькій області: як у сільських громадах вирішують цю проблему

Дефіцит води у Запорізькій області: як у сільських громадах вирішують цю проблему

Будь-яка війна завжди ускладнює доступ до води, і нині частина жителів Запорізької області щодня стикається з її нестачею або відсутністю

Регіон потерпає від “зневоднення” не тільки через військові дії – ще до повномасштабної війни на Запоріжжі був дефіцит питної води, зокрема й через географічне розташування та посушливий клімат.

Активні воєнні дії проблему загострили – через обстріли та близькість до фронту частина Запорізької області втратила інфраструктуру водозабезпечення, що формувалась роками.

За інформацією Запорізької ОДА, на підконтрольній Україні території регіону через пошкодження 101 об’єкта водопостачання без питної води перебувають 17 населених пунктів, або ж 3,5 тисячі жителів (на грудень 2024 року).

Внаслідок постійних обстрілів були пошкоджені водопровідні мережі у містах Оріхів, Гуляйполе та прилеглих селах Пологівського району, у Степногірську та селах Василівського району.

Фото – ЗОДА

За словами директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ЗОДА Віталія Литвиненка, 22 об’єкти водопостачання вдалося відремонтувати, інші перебувають у зоні бойових дій.

Відновлення центральної подачі води там буде можливе лише після припинення обстрілів.

Ситуація в громадах, розташованих поблизу лінії фронту, – особливо важка.

ДСНС та комунальні підприємства, якщо це ще можливо, підвозять людям  воду.

Але, крім безпекових моментів, для забезпечення населення питною водою в області, як зазначають в ЗОДА, не вистачає спеціального транспорту.

На фото ГУ ДСНС України у Запорізькій області – підвіз води у Кушугумську громаду

Через війну навіть у тил возити людям воду дуже складно

Проблема забезпечення питною водою актуальна не лише для прифронтових територій Запорізької області, а й для відносного тилу.

Вільнянська, Михайлівська, Павлівська громади – у всіх одна проблема. Малі села мають лише колодязі з поганою водою, яка гірка, бо містить забагато сульфатів.

Загалом, за даними Міністерства інфраструктури України, до повномасштабного вторгнення 146 населених пунктів Запорізької області користувалися (повністю або частково) привізною водою – а це 3,5 відсотки від загальної чисельності населення регіону.

Зараз возити людям питну воду, як це було раніше, набагато складніше.

– Через війну у прифронтові села “водовозки” не доїжджають, – розповідає запорізька активістка спілки “Екокоаліція Запоріжжя” Тетяна Ярмохіна. – Перевізники не мають достатньо водіїв, готових везти воду та ризикувати життям.

До того ж, у багатьох сільських жителів через втрату роботи немає можливості платити за воду.

На допомогу людям приходять міжнародні організації, благодійні фонди, Червоний Хрест.

Жителі вищезгаданої Павлівської громади отримують питну воду від американської некомерційної організації Global Empowerment Mission (GEM), що надає всебічну підтримку українським громадам із другого дня російського вторгнення.

А від благодійного фонду “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” громада отримала труби та матеріали для прокладання нової ділянки водогону, який забезпечить мешканців стабільним доступом до води.

У Павлівській громаді прокладають нову ділянку водогону

Фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” реалізує цей проєкт у партнерстві з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

– Люди чекали на воду роками. Зараз ми маємо реальну можливість вирішити цю проблему. Для громади це дуже важливо. Дякую всім, хто допоміг нам у цьому, – говорить голова Павлівської сільської ради Анатолій Клименко.

А Запорізька обласна організація Українського Червоного Хреста у рамках проекту “Доступ населення до безпечної води” (WASH) у громадах області встановлює станції для очистки питної води.

Так, у селі Вербове, це Петро-Михайлівська громада, була відкрита станція, що може очистити до 30-ти кубів води за добу.

– Оскільки у нас перебої з водою часті й дуже брудна вода, то завдяки цій установці ми можемо забезпечити питною водою більше тисячі жителів цього старостинського округу, – зазначає сільська голова Петро-Михайлівської територіальної громади Світлана Тищенко.

Також Червоний Хрест передає у сільські громади необхідні матеріали та обладнання для забезпечення надійного водопостачання й покращення доступу до безпечної води: стабілізатори напруги, зварювальні апарати, кувалди, занурювальні насоси, мотопомпи, баки, шланги та комплекти інструментів.

Жителі Комишуваської громади отримують чисту питну воду та підтримку

Велику допомогу запорізьким громадам надає благодійна організація “Карітас Норвегії”, яка ще на початку березня 2022 року однією з перших відгукнулася на заклик про допомогу українцям.

Як раніше писав МИГ, за підтримки Норвегії в прифронтових громадах Донецької і Запорізької областей реалізується проект із відновлення водозабезпечення і водопостачання.

Постраждалим від війни громадам пропонуються системні довготривалі рішення, що зможуть суттєво покращити побут і добробут людей: відновлення свердловин, встановлення водонапірних башт та фільтрувальних станцій (у соціально-значущих установах).

Також жителі прифронтових громад отримують від благодійного фонду чисту питну воду.

Команда проєкту Emergency Appeal БО “БФ Карітас Запоріжжя” вже кілька місяців забезпечує водою жителів населених пунктів Комишуваської громади, які залишилися без життєво важливого ресурсу.

Проект “Emergency Appeal” (Надзвичайна допомога) – це ініціатива, спрямована на надання підтримки людям, які постраждали внаслідок бойових дій в Україні.

Проект реалізується “Карітасом” та іншими організаціями й охоплює різні види допомоги, включаючи продуктові набори, воду, медикаменти та інші необхідні речі.

Особлива увага приділяється підтримці найбільш вразливих категорій населення: внутрішньо переміщених осіб; людей, що проживають поблизу лінії фронту; літніх людей та осіб із інвалідністю.

За два місяці в прифронтову Комишуваську громаду було доставлено понад 74 тисяч літрів питної води.

Але ця цифра – не просто обсяг, а порятунок.

Для когось це можливість зварити кашу дитині, запити ліки, а для когось не йти кілька кілометрів із каністрами за водою.

Зараз допомога надходить у села Новотроїцьке та Жовта круча.

– Наш округ включає шість сіл. Зараз тут проживає понад 560 людей. Це переважно пенсіонери, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи.

Багато людей із Оріхова, Мелітополя, села Преображенка.

У громаді є маломобільні люди, родини з дітьми, одинокі матері. І всі вони потребують допомоги, – розповідає староста Новотроїцького округу Олена Світлицька.

За її словами, відсутність якісного джерела води стала реальною проблемою.

У сільраді є система зворотного осмосу, але вода з неї має неприємний смак, солона, не придатна для щоденного споживання.

Тому доставка чистої питної води від “Карітасу” стала справжнім порятунком.

...Пані Валентині Іванівні 59 років. Все життя вона працювала в торгівлі, у колгоспі, а найбільше років віддала поштовому відділенню в рідному селі Жовта Круча.

Здавалося б, після десятиліть сумлінної праці мала б настати спокійна старість, але життя розпорядилося інакше.

Після скорочення штату на пошті Валентина залишилася без роботи та, попри 39 років трудового стажу, не отримує пенсії чи державної підтримки.

Без роботи, без регулярного доходу, без жодних гарантій виживання стало щоденною реальністю.

Єдине джерело їжі – город. А це нескінченна праця й залежність від погоди, від дощу.

До всього – війна: обстріли, шахеди, вибухи, постійна тривога.

Але пані Валентина тримається. Знаходить сили у дрібницях: у квіточках, які сама вирощує, у каченятах, якими опікується, наче дітьми.

Та серед усіх труднощів найболючішою була відсутність… питної води.

У селі зовсім немає доступу до якісної води. Люди роками вживають те, що є – а це часто технічна, каламутна рідина, яка не лише неприємна на смак, але й шкодить здоров’ю.

Завдяки проєкту Emergency Appeal у Жовту Кручу регулярно доставляють чисту питну воду.

– Вода – дуже смачна. Я відразу відчула різницю. І організм, ніби подякував, – каже Валентина.

Для неї та інших жителів села якісна питна вода – це повернення до базового людського гідного існування.

Це стабільність, надія, відчуття захищеності та віра в те, що навіть у найважчі часи можна залишатися разом, бути спільнотою, бути людьми.

Також жінка отримує продуктові набори.

Так, вода – не єдина допомога, яку регулярно надає проєкт Emergency Appeal.

Команда постійно працює з громадами, аби підтримувати людей комплексно.

Жителі отримують гігієнічні набори та продуктові пакунки.

– У нас громада – як велика родина. Якщо у бабусі немає телефону, сусід передасть новину, родич позвонить, онука відвезе за водою.

Ми створили групи по селах, щоб ніхто не залишався без інформації, підтримки, води. Тут не кожен сам за себе. Тут всі – за всіх, – зазначає Ставицька.

Підрив Каховської ГЕС “зневоднив” 14 населених пунктів області

Після знищення російськими військами Каховської ГЕС на Херсонщині у громадах Запорізької області, які “прив’язані” до Каховського водосховища та Дніпра, також почалися проблеми з водопостачанням.

За даними директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ЗОДА Віталія Литвиненка, загалом 14 населених пунктів Запорізького та Василівського районів постраждали через руйнування окупантами ГЕС.

Серед них і населені пункти Кушугумської громади, що у Запорізькому районі.

– Через цю трагедію велике водосховище, яке стримувала гребля, перетворилось на низку озерець, що висихають під сонцем; береги водосховища вкриті засохлими молюсками, водоростями й де-не-де мертвою рибою, – повідомляли у громаді та показували майже апокаліптичні фото.

Так тепер виглядає Каховське море, фото – Кушугумська громада, 2023 рік
Фото – Кушугумська громада

До громади у вересні 2023 року навіть завітав український журналіст, ведучий програми “Світ Навиворіт UA” Дмитро Комаров.

Разом зі знімальною групою він зафільмував, із якими складнощами після підриву ГЕС зіткнулися місцеві мешканці.

Випуск програми “Світ Навиворіт UA” про Кушугумську громаду:

МИГ неодноразово писав про водні проблеми громади, зокрема про ситуацію у селищі Малокатеринівка, де зовсім зникла технічна вода.

Аби поратися по господарству та виростити городину, місцеві використовують питну воду.

У Кушугумській громаді провели капітальний ремонт магістрального водогону до селища Малокатеринівка, щоб не було перебоїв із централізованим водопостачанням.

Надали фінансову допомогу й забезпечили матеріалами ЮНІСЕФ, Action against Hunger та Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

Нині питна вода є практично у всій громаді, втім влітку є дефіцит води, бо люди активно поливають нею городи, каже голова Кушугумської громади Володимир Сосуновський.

Забезпечити місцеве населення та дачників технічною водою найближчим часом неможливо – прокласти водогін до річки Дніпро технічно складно і витратно.

– На сьогодні ми активно ведемо перемовини з міжнародними організаціями, і вони зараз вже включилися, може, дадуть якісь потужні насоси, щоб подали труби, і будемо якось діставатися до річища Дніпра, – зазначає Володимир Сосуновський.

Однак плани місцевої влади суттєво ускладнює активність окупантів, які потужно обстрілюють громаду, вже навіть авіабомби на села летять.

Біленьківська громада на березі Дніпра – під обстрілами та без води

Про “водні” проблеми, які виникли у Біленьківській громаді (Запорізький район), МИГ розповідав у серпні 2024 року.

У цій громаді ніколи не було великих проблем із питною та технічною водою – села брали воду з Дніпра та криниць – її вистачало для господарсько-побутових потреб, худоби, поливу не тільки приватних городів, а й для зрошення фермерських угідь.

Однак після теракту на Каховській ГЕС громада вже два роки потерпає від штучної посухи.

Навіть велике село Біленьке (яке “стоїть” на Дніпрі) відчуло “водний дефіцит” – могутня річка, з якої брали питну воду, обміліла, місцеві криниці висохли.

Містки на березі Дніпра у Біленькому, які були у воді, опинилися на мілині, літо 2024 року

У селі подовжили трубу водозабору до 15 метрів – це дало змогу забезпечити питною водою частину мешканців.

На допомогу прийшли волонтери – благодійні організації, зокрема БФ “Карітас-Запоріжжя”, почали привозити в села громади питну бутильовану воду та встановили пункти видачі води.

Резервуар із питною водою, який встановили у Біленьківській громаді

А жителі почали за власний кошт поглиблювати артезіанські свердловини, дехто – до 40 метрів, бо на менших глибинах вода зникла.

Однак останнім часом окупанти все частіше б’ють по селам громади, руйнують енергооб’єкти – після цього зникає світло, а з ним і вода, яку зі свердловин потрібно качати електронасосами.

У серпні цього року внаслідок масованого обстрілу у Біленькому було пошкоджено центральну станцію водозабезпечення. Люди залишилися не лише зі зруйнованими оселями, а й без питної води – для себе, своїх дітей, для приготування їжі, гігієни та догляду за літніми людьми.

І знову команда проєкту Emergency Appeal негайно відреагувала на звернення про допомогу –  люди отримали ремонтні набори для відновлення постраждалих будинків, а також був підписаний договір на постачання питної води в громаду.

Це тимчасове вирішення проблеми.

Як будуть повертати воду у громаду, і не тільки Біленьківську, залежить від ситуації на фронті.

Поки йде війна, ворог усіма засобами буде руйнувати інфраструктуру та позбавляти людей елементарного – світла, води, харчів, медицини.

Фото – авторки, «БФ Карітас Запоріжжя», Кушугумська громада, Павлівська громада, фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
МІГ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОЗИЦІЯ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОРОГИ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |