Чи можна зайняти себе в Запоріжжі?

Чи можна зайняти себе в Запоріжжі? Так, щоб сумно не було… Так, щоб з друзями… Так, щоб весело, цікаво, корисно, захопливо, емоційно, хвилююче, незабутньо… Так, щоб і дівчата, і хлопці разом…

А так буває???
Буває! Ще й як!
Скотчем для всього пере-ліченого – є туризм! Кажуть, що в Запоріжжі він активно розвивається.

Правду кажуть! А кому його розвивати краще, як не нам?
Епіцентром розповсюдження туристичної манії є острів Хортиця. Тут вам є де і природою насолодитись, і життям туристич-ним. Навіть один з пляжів так і назвали – «туристичним».
Хто ж не чув про Хортицю, той, мабуть, з Місяця впав. А коли не бували жодного разу, то. Ніколи не пізно! Тим паче, – скоро свята та вихідні! Батьків в охапку і вперед!

І ще одна цікавинка:
Острів Хортиця – націо-нальна святиня України і є одним з її семи чудес. Найбільший річковий острів на р. Дніпро має довжину
12,5 км, ширину в середньому 2,5 км (площа острова займає таку ж територію, як і 2000 футбольних полів. Вік острова десь 2,5 млн. років! Розмаїття флори налічує більш як 1100 видів рослин, з яких 28 видів включені до Червоної Книги України. Фауна ж представлена 262 видами тварин… Та цікавить острів нас більш не цифрами, площею та кількістю всілякої живності, а тим, що розташовано на його узбережжі – скелі. Прекрасні кам’яні виступи іноді сягають 40-50 метрів. Саме ці старезні гранітні породи так ваб-лять до Запоріжжя екстрималів з усієї країни.

Скелі. Високі та, на перший погляд, неприступні. Проте, так лише здається. Кожну можна підкорити. Такий азарт відчуваєш, коли стоїш перед нею: вона така холодна, мовчазна, кам’яна… А щось манить доторкнутися, зачепитися, втримати в руках всю ту вікову могутність та міць. І хапаєшся, і чіпляєшся, і лізеш, лізеш, лізеш. Долазиш, хай і важко.
Досягаєш вершини і… тут тебе ловить ЗА-ДО-ВО-ЛЕН-НЯ! Вир емоцій! Ти не пташка, а на такій висоті! І крил не маєш, а щось тебе все ж окриляє! ЗА-ДО-ВО-ЛЕН-НЯ!
Внизу – твій керівник, тренер, наставник, що тримає страхуючий канат. Ні в якому разі не намагайся лізти без страховки! Це дуже небезпечно! Бо, як би пташкою себе не відчував, а на практиці крила розкривати, друже, не варто.

Займатися скелелазінням може кожен! Бажання – це головне! В нашому місті чимало підлітків займаються цим видом спорту, беруть участь в різноманітних змаганнях (не тільки місцевих, а й обласних, всеукраїнських), займають призові місця. Тренування на острові відбуваються на тур пляжі переважно в теплі пори року. Проте, в місті створено декілька зимових залів, де розташовані так звані «стенди» - вертикальні платформи з приєднаними до них зачіп-ками різних видів – цементних виступів, що імітують поверхню скелі.

– Анюто, скажи, тобі лячно не було? – питаю я.
– Коли я в 15 років вперше торкнулася скелі, було дуже стрьомно! Я зовсім не була впевнена у своїх силах і не розуміла, як все організовано – що до чого кріпиться. Але після того, як мені сказали: "Тепер праву ногу сюди, а ліву - туди", і я відірвалась від землі на якісь півметра, перестало бути лячно, – каже тепер вже студентка 2 курсу Анечка Брехер.

– Залізти – одна справа. Спуститися – зовсім інша. Що захоплює більше – процес лазіння чи «злазіння»?
– Обидва. Процес зворотній – спуск на землю також є особливим – тебе поглинає всеохоплююче щастя, що з тобою все нормально і нічого страшного в тому дряпанні немає. Кортить повторити підйом ще раз! Потім взагалі важко зупинитись. Щоб почати тренуватися ти не маєш бути чемпіоном світу з віджимання від полу, чи іншим титулованим спорт-сменом. Елементарну фізичну підготовку здобудеш після перших двох-трьох тренувань. І, варто відмітити, що лише тренуваннями та змаганнями щорічними вся ця пригода ніяк не завершується! Бо не можна бути просто скелелазом і не бути туристом. Стенди стендами – вони нікуди не дінуться. А тобі, гарантую, забажається чогось більшого! Гір, походів, випробувань тим знанням та досвіду, що ти отримав. І рано чи пізно, а в горах ти побуваєш. Хоча б в Криму. Ти коли-небудь бував у Криму? Не на курорті, а по-туристичному: в палатці, серед лісу чи на березі гірської річки.

Сьогодні перехід вже за-вершився і ти відпочиваєш, чекаючи на приготовану на багатті вечерю, пісень та теплої атмосфери в колі твоїх вчора ще просто знайомих, а сьогодні – вже вірних друзів. І не важ-ливо, що тобі тільки 8, 10 чи 14 років. Для цього спорту ніколи не буває зарано і ніколи не буває запізно. Спробуй і ти! Щоб наочно переконатися в тому, що це доступний вид спорту, приходь у вихідні з бать-ками чи друзями на тур пляж – побачиш на власні очі! І не соромся спитати дорослих: «А можна і мені спробувати? Можу і я трошки полазити?». Тобі не відмовлять.

Лізатко КЕЙЛЬ