Історія свята

Вже декілька років поспіль в ніч проти 1 листопада українці відзначають Хелловін – свято, яке має найбільшу популярність у США, Канаді, Ірландіїї та Великобританії.

Перші згадки про Хелловін припадають на XVI століття, а його прообразом вважають Самайн – кельтське язичницьке свято на честь завершення польових робіт та всього літньо-осіннього циклу, яке асоціювалося з потойбіччям і смертю. Поступово Самайн розповсюдився в усіх країнах Британських островів, але з плином часу на зміну йому прийшов знайомий усім нам Хелловін – День усіх святих або День мертвих. Якщо вірити легендам, то назва свята пов’язана з тим, що в ніч перед Хелловіном духи з потойбіччя повертаються на землю і блукають вулицями міст і селищ.

Традиції святкування

Вважалося, що для того, аби задобрити духів, кожен господар повинен був покласти на порозі свого будинку всілякі ласощі. Тож тепер у Хелловін діти одягають костюми різних міфічних істот і бігають до сусідів за цукерками. Стукаючи в двері будинків, вони обов’язково промовляють фразу «Солодощі або життя!».

Діти святкують Хелловін. Фото: Школа Ранок

Українська міфологія та її міфічні істоти

Як ми вже знаємо, у Хелловін до світу людей приходить нечиста сила, і щоб захиститися від неї, люди вдягаються у костюми добре відомих нам монстрів, зомбі, вампірів, мумій та інших.

Вважаю, що варто розповісти про деяких українських «монстрів», які були відомі на теренах нашої країни ще з давніх-давен, а хтось вірить в них і досі.

Мавки

Ними ставали дівчата, що через нерозділене кохання вчиняли самогубство. Мавки лоскочуть до смерті заблукавших у лісі парубків. Та роблять вони це несвідомо – вважають, що то їх коханий, тому починають дуже сильно обіймати хлопця і затягують його під воду.

Зовнішній вигляд мавок теж не дуже привабливий, хоча зазвичай їх змальовують як прекрасних молодих дівчат з густим і довгим волоссям. Однак мавки не мають спини. Замість неї можна побачити їхні нутрощі, і навіть серце, що не б’ється. Також мавки не залишають тіней і відображення в воді.

Катерина Осадча в образі Мавки. Фото: JetSetter.ua

Вій

Він є одним із найголовніших демонів. Вій має довжелезні брови та вії, через що завжди ходить у супроводі нижчих демонів, які вилами і крюками допомагають відкрити йому повіки, щоб він міг бачити. Поглядом він може вбити людину або навіть зруйнувати будівлю.

Вій. Фото: UaModna

Потерчата

Це душі дітей, які померлі нехрещеними. Зазвичай знайти потерчат можна на болотах, де вони бродять і шукають того, хто зможе їх охрестити, щоб вони потрапили до раю.

Кажуть, якщо хтось почув вночі у лісі голос потерчати, то обов’язково має допомогти загубленій душі, оскільки вона може переслідувати людину ледь не все життя. Щоб охрестити душу, треба кинути рушник чи будь-яке інше полотно, промовити слова молитви й обрати ім’я для дитини. Так померле дитя стане янголом і буде допомагати іншим людям.

Потерчата. Фото: UaModna

Хелловін по-українськи

Відомо, що в нашій країні певна кількість людей скептично ставиться до святкування Хелловіну. Кажуть, «то не наше». Проте існує версія, що в нас є свій День усіх святих. І це Велесова ніч, яка також відзначається в ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

На честь кого назване це свято, і які традиції воно несе в собі? Та чи існує взагалі свято Велесової ночі? Що ж, давайте розбиратися.

Велес – язичницький бог мистецтва, краси, таланту, щастя та любові. Він також є покровителем усіх творчих людей, волхвів, віщунів, знахарів та ясновидців, опікун усього живого. Вважалося, що саме він відповідальний за розквіт людської душі. Якщо вірити нашій міфології, то Велес – єдиний бог, який має доступ і до світу живих, і до світу мертвих.

Тож проаналізувавши інформацію, яка ширилася мережею останні кілька років, про так звану Велесову ніч, можна виокремити декілька традицій і обрадів, притаманних цьому святу. Далі більш детально про це.

У Велесову ніч прийнято згадувати померлих родичів. Традиційно вночі господарі ставили на підвіконні свічку, щоб душа померлого знайшла дорогу до рідного дому. Також на вулиці залишали частування для гостей з потойбіччя. Вважалося, що людині неабияк пощастило, якщо уві сні їй вдалося побачити когось із рідних.

Однією з традицій цього свята, були стрибки через високе розпалене багаття, які символізували повне очищення тіла і духу.

Також у цю ніч були поширеними обряди і гадання, а прикмети набували особливого значення. От наприклад, усі ми чули про чорну кішку, яка має принести нещастя. Однак у Велесову ніч усі боялися саме чорного собаки, який був передвісником появи ворога. А от білий пес навпаки – вірних друзів і нових знайомств.

Варто сказати і про те, що не тільки духів частували господарі, а й домовика, який оберігав домівку від негараздів. У куточок кімнати ставили тарілку із солодощами і маленьку чарку вина – так намагалися задобрити того, хто оберігав домашнє вогнище.

Погодьтеся, історія, в яку починаєш вірити, зачаровує своєю містичністю. Однак переглянувши відео від Радіо Свобода про «український Хелловін», одразу втрачаються будь-які сподівання на те, що наші пращури відзначали свято Велесової ночі.

«Велесова ніч» як «український Геловін» – правда чи вигадка?

Дарина Рибка