ПОРОГИ

Термін «травма» був запозичений Зигмундом Фрейдом з медицини і в дослівному перекладі з грецької означає: «рана», «пошкодження», «результат насильства». Психологічні травми виникають як реакція психіки на сильні, часто негативні, переживання, які перевищують можливості людини їх усвідомити, опрацювати або адаптуватися до них. Дитячі травми зазвичай формуються у ранньому віці, коли психіка ще нестабільна, і людина особливо вразлива до впливу оточення. Вони можуть суттєво вплинути на доросле життя, формуючи емоційні, поведінкові та психологічні патерни. Наслідки дитячих травм залежать від їх природи, тривалості, глибини, а також від того, чи отримала людина підтримку або лікування у відповідний час.

«Те, як вас любили, радикально впливає на ваше життя. Спілкуючись з людьми, я помічала, що ступінь їхньої дисфункції безпосередньо залежить від того, наскільки їх любили та чи любили взагалі. Чи отримали ви все, що було вам потрібно для щасливого й спокійного життя?», – йдеться в фрагменті книги «Що з тобою сталося?» Брюс Перрі, Опра Вінфрі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 1 мільярд дітей по всьому світу переживають травму щороку, і більшість з них стикаються з психологічними наслідками цих травм.

За офіційною інформацією внаслідок повномасштабної російської агресії в Україні постраждали щонайменше 1399 дітей. З них 464 дитини загинули, 935 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Про це станом на 14 березня 2023 року повідомили в Офісі генпрокурора. Цифри мало не щодня і далі зростають. Навіть, якщо діти вціліли фізично, у більшості з них травмована психіка. Три чверті українських дітей (75%) виявляють симптоми травми психіки. Таку статистику наводить дослідження, проведене аналітичною компанією Gradus Research.

Види травми

• Гостра травма виникає внаслідок раптових і сильних стресових подій. Вона викликає короткочасну реакцію, яка поступово зникає, коли психіка відновлюється. Прикладами можуть бути автомобільна аварія, фізичне чи сексуальне насильство, а також несподівана смерть близької людини.
• Хронічна травма розвивається через тривале перебування у повторюваних стресових умовах. Це може бути домашнє насильство, булінг, постійне приниження чи прояви жорстокості.
• Комплексна травма виникає через серію стресових подій, які йдуть одна за одною і не піддаються контролю. Внаслідок цього у людини формується почуття безпорадності, зникає відчуття безпеки, зростає тривожність, а також з’являється потреба постійно перевіряти оточення на небезпеку.
• Вторинна травма проявляється у тих, хто стає свідком чужих страждань. Найчастіше це трапляється з людьми, чия діяльність пов’язана з допомогою іншим у кризових ситуаціях. Вторинна травма може виникати через виснаження від постійної емпатії та співчуття.
• Дитяча травма формується, коли дитина опиняється свідком або учасником складних подій, до яких вона ще не має розвинених механізмів адаптації чи подолання. Така травма може впливати на подальший розвиток особистості. Сюди належать насильство, розлучення батьків, емоційна ізоляція або самотність у дитячі роки.

Як з’являються травми?

Дитяча психіка є пластичною, але водночас вразливою. Травма виникає тоді, коли подія або умова:

• Не може бути пояснена дитині: Наприклад, чому батько кричить або чому мати раптом ігнорує.
• Не має підтримки: Дитина залишається сам на сам зі страхом, болем чи розгубленістю.
• Загрожує базовим потребам: Безпеці, любові, довірі до світу чи власної цінності.

У таких ситуаціях мозок запускає захисні механізми: дитина або «заморожується» в моменті болю (дисоціація), або виробляє поведінкові моделі, щоб уникати схожих ситуацій у майбутньому.

Причинами дитячих травм може бути:

Фізичне або емоційне насильство:

• Побиття, приниження, знецінення, залякування.
• Постійна критика чи відсутність емоційної підтримки.

Втрата безпеки:

• Хаотичне або агресивне сімейне середовище, нестабільна поведінка, немає послідовності, розуміння дій дорослих.
• Втрата батьків через смерть, розлучення або фізичне/емоційне дистанціювання.
• Життя в умовах війни, під час бідності чи насильства.

Недостатня увага або занедбаність:

• Ігнорування базових емоційних потреб дитини, ігнорування, не зважання.
• Невміння батьків надати підтримку або розуміння.
• Рольова інверсія, коли дитина повинна виконувати функції дорослого.

Травматичні події:

• Серйозні хвороби, хірургічні втручання, аварії.
• Спостереження за насильством, катастрофами, смертю.
• Булінг або цькування в школі чи серед однолітків.

Порушення основних емоційних зв’язків:

• Батьківська байдужість або непередбачувана поведінка.
• Відсутність фізичного контакту (обіймів, теплих слів, підтримки).

Дитячі травми в майбутньому можуть викликати постійне відчуття неспокою, суму або безнадії, що може перейти в хронічну тривожність і як наслідок депресію. В дорослому віці людина може мати труднощі з контролем своїх емоцій: гніву, плачу або страху. Людина може уникати ситуацій, які нагадують про травму, навіть якщо вони не є небезпечними. Мати схильність до вживання алкоголю чи наркотиків для зняття емоційного болю. Травми, пов’язані зі зрадою чи відсутністю підтримки, можуть перешкоджати встановленню міцних та надійних зв’язків. Людина може надмірно залежати від інших або, навпаки, уникати близьких стосунків.

Допомога в подоланні психологічної травми вимагає турботи, терпіння та розуміння її потреб. Важливо створити безпечне середовище, підтримувати емоційно та допомогти дитині або вже дорослому собі висловлювати свої почуття.

Рекомендується звернутися по допомогу до кваліфікованого спеціаліста. Фахівець із психічного здоров’я, який володіє доказовими методами лікування травм, зможе підтримати дітей і сім’ю в подоланні складної ситуації та сприяти одужанню.

Травма може здаватися нездоланною, але з часом, терпінням і підтримкою можливо відновитися та стати сильнішими. Головне — дозволити собі цей шлях і не боятися звернутися за допомогою.

Альона Коваль