misto.zp.ua

Пішла українська епоха... Все - про першого Президента незалежної України

Хто такий Леонід Кравчук і чим запам’ятався: від першого Президента до голови української делегації на перемовинах щодо Донбасу.

 

Помер перший президент України Леонід Кравчук

 

 

https://images.unian.net/photos/2019_01/1547123212-1306.jpg?r=855150
Леонід Кравчук – перший Президент України / фото УНІАН

Перший президент України Леонід Кравчук помер сьогодні, 10 травня 2022 року. Політик пішов із життя на 89 році після тривалої хвороби.

Він лише на тиждень пережив першого президента сучасної незалежної Білорусі Станіслава Шушкевича, який помер у ніч на 4 травня в Мінську.

Біографія Леоніда Кравчука

Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства Польської Республіки (нині територія Рівненської області).

Його батько, Макар Кравчук, служив у польській кавалерії. Пізніше вони з матір’ю працювали в польських відставних офіцерів. Батько загинув на фронті в 1944 році. Майбутнього президента Українии виховували матір і вітчим.

У 19 років Кравчук закінчив технікум у Рівному за спеціальністю “Бухгалтерський облік”, а через п’ять років здобув вищу освіту в Київському державному інституті (нині КНУ ім. Т. Г. Шевченка) за спеціальністю “Політекономія”.

Також закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС зі ступенем кандидата економічних наук.

Тоді ж і почалося стрімке сходження хлопця з селянської родини сходинками партійної кар’єри.

Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Мішурою, з якою в 1959 році у них народився син Олександр.

Після завершення навчання Леонід Кравчук переїздить до Чернівців та починає працювати викладачем у Чернівецькому фінансовому технікум. Потім став консультантом-методистом будинку політпросвіти, лектором, помічником секретаря, завідувачем відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

У 1989 році Леонід Кравчук отримав посаду завідувача ідеологічного відділу і секретаря ЦК КПУ. Через рік був призначений другим секретарем ЦК КПУ, а також обраний депутатом Верховної Ради Української РСР XII скликання.

До 1991 року обіймав посаду голови Верховної Ради УРСР, але після путчу вийшов зі складу КПРС.

https://images.unian.net/photos/2022_05/1652212461-2311.png?r=52286
Леонід Кравчук під час інавгурації у Верховній Раді, 5 грудня 1991 року / фото УНІАН

Кравчук – перший Президент України

24 серпня 1991 року Верховна Рада під головуванням Леоніда Кравчука ухвалила Акт проголошення незалежності України. У грудні того ж року пройшли перші прямі президентські вибори. Активісти агітували голосувати за Кравчука, називаючи його “батьком незалежності”. За підсумками виборів Леонід Кравчук набрав 61,6% голосів і став президентом України.

За час роботи на посаді глави держави брав участь у підписанні Біловезьких угод про припинення існування СРСР.

Розпад СРСР Леонід Кравчук називав закономірним і необхідним.

“Відбулася дійсно велика історична подія… Три великі держави зустрілися у Білорусі, для того, щоб запропонувати шлях створення нової співдружності. Це шлях до спасіння. Спасіння народів від конфронтації, від міжнаціональних воєн”, – заявляв Кравчук.

В останні роки життя Кравчук взагалі назвав свій підпис під актом ліквідації СРСР найважливішим своїм вчинок у житті.

“Це – найголовніший у житті рік, місяць, день і година – коли я підписав розвал СРСР. Це найголовніше, що я зробив. Мені вдалось виконати волю українського народу. Навіть не Кравчук розвалив СРСР, а український народ на референдумі 1 грудня 1991 року. Я виконав волю українського народу – розвалити СРСР, я щасливий, що зробив це”, – заявляв він.

У 1993 році Леонід Кравчук підписав масандрівські угоди з питання розділу Чорноморського флоту СРСР та утилізації ядерної зброї на території України.

Також у 1994 році ухвалив самостійне рішення підписати тристоронню угоду України, Росії та США про негайне вивезення української стратегічної ядерної зброї до Росії, всупереч раніше затвердженому ВР договору про поступове ядерне роззброєння України.

На тлі економічної кризи в країні в 1994 році відбулися дострокові президентські вибори, під час яких Леонід Кравчук програв Леоніду Кучмі, набравши 45,1% голосів у другому турі.

Причинами програшу називали не лише соціальну напругу в суспільстві та підтримку Росією суперника Кравчука.

Незадовго до виборів розгорнувся скандал, пов’язаний із перетворенням у 1993 році Чорноморського морського пароплавства у приватну компанію “Бласко”. Відповідний указ підписав саме Леонід Кравчук.

Комуністи, що мали у ті роки велику фракцію у парламенті, звинувачували Леоніда Кравчука у розпродажу флоту і переведенні на рахунки сина Олександра значних коштів. За справою, яку розслідувала генпрокуратура, був покараний 10-річним терміном тюрми керівник “Бласко” Павло Кудюкін.

Попри скандали, Леонід Кравчук завжди казав про те, що на високих посадах у Компартії і за часів свого президентства не зловживав владою.

“Я, секретар ЦК, мав квартиру 54 квадратних метри. Не міг купити собі машину – навіть тоді, коли у мене були гроші. Отримував 675 рублів. Хотів купити машину синові, повинен був стояти у черзі три роки. Коли став президентом, моя дружина їздила на “Ладі”, а у сім’ї не було охорони”, – розповідав він в одному з інтерв’ю.

Політологи віддавали належне поведінці президента після програшу на виборах. Він був першим пострадянським лідером, хто передав владу демократичним шляхом.

https://images.unian.net/photos/2022_05/1652212724-4004.jpg?0.7074739982912626

Леонід Кучма та Леонід Кравчук / фото УНІАН
 

За іронією долі, Леонід Кравчук через багато років називав своєю найбільшою помилкою призначення Леоніда Кучми на посаду прем’єр-міністра України, з якої той потім пішов у президенти.

“Леонід Кучма думав і завжди говорив: більше влади, більше повноважень. Я йому завжди ставив питання: більше повноважень чи вміння користуватись повноваженнями, що для вас важливіше? Він стояв на більших повноваженнях. То була моя найбільша помилка, коли я запропонував такий уряд, – він не розпочав реальних кроків”, – заявляв Леонід Кравчук.

Хоча вже через роки їхні стосунки були діловими чи й навіть дружніми.

Життя Кравчука після поразки на виборах

З середини 90-х Кравчук був депутатом від Соціал-демократичної партії України. У 2006 році партія не подолала прохідний бар’єр до парламенту, після чого політик заявив про відхід з політики і зосередився на громадській діяльності.

Екс-президент дошкульно критикував Петра Порошенка. Він вважав, що для п’ятого глави держави головним був його бізнес, а не інтереси країни.

Чи не найтепліше екс-президент завжди відгукувався про Юлію Тимошенко.

“Я жінку, та навіть чоловіка, з таким характером зустрічав рідко. Здавалося б, уже все провалено і немає за що зачепитися. Але вона не здається”, – писав він.

Симпатії мав і до Володимира Зеленського. Одразу ж після обрання його президентом Леонід Кравчук казав: “Зеленський – порядна людина, чесна, відповідальна і освічена. Він має гарну юридичну освіту, він навчився комунікації з людьми. Якщо він ще буде слухати команду, людей, які розбираються в деталях конкретних питань, то швидко перейме механізми реалізації та впливу”, – запевняв він.

На запитання, як він ставиться до того, що президентом став комік, Леонід Кравчук сказав: “Я хочу побачити чесну, порядну людину. Нам за всі ці роки не вистачало саме таких людей”.

https://images.unian.net/photos/2022_05/1652214841-1598.jpg?0.5624250985539361

Леонід Кравчук та Володимир Зеленський / фото УНІАН

Кравчук голова ТКГ по Донбасу

28 липня 2020 року Леонід Кравчук обійняв посаду голови Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі. Таке призначення указом президента Зеленського спричинило чимало критики. Але сам Кравчук запевняв, що жодних поступок Росії у питаннях українського суверенітету він не допустить.

“Коли наші молоді хлопці та дівчата вмирають, захищаючи землю, проливають кров удень і вночі, захищають незалежність і суверенітет України, я прийняв рішення: якщо зможу щось зробити, щоб пришвидшити мир на Донбасі, я це буду робити до останнього подиху. Ось чому я погодився”, – зізнавався Кравчук.

За участі першого президента Україна підготувала “План спільних кроків” для тристоронньої групи про повне припинення конфлікту та створення умов для проведення виборів в ОРДЛО 31 березня 2021 року. Проте втілення цього плану не відбулося.

“Ми можемо констатувати: домовитися з Російською Федерацією про врегулювання ситуації на Донбасі в тому статусі, у якому вони себе бачать, і які завдання ставлять, практично неможливо”, – заявляв Кравчук у лютому 2021 року і закликав змінити мінський формат переговорів.

Його заяви щодо Росії ставали усе жорсткішими. Зокрема, у квітні 2021 року він заявив, що особисто стрілятиме у разі вторгнення російських військ на територію України.

“Буду стріляти до останнього – поки руки зброю будуть тримати і поки бачити ворога буду. Я його – сучого сина, до себе не запрошував. Сам прийшов. Я його вб’ю. Що буде далі? Мені не цікаво, але я його вб’ю”, – зазначив Кравчук”, – запевняв екс-президент.

Леонід Кравчук також звинувачував Францію та Німеччину у страху перед Росією і небажанні наполягати на тому, що вона є стороною конфлікту на сході України.

До початку повномасштабної війни Росії проти України Леонід Кравчук спільно з Леонідом Кучмою і Віктором Ющенком звернулися до країн-підписантів Будапештського меморандуму з проханням вжити кроків для зупинки країни-агресора, тобто Росії.

https://images.unian.net/photos/2022_02/1644934853-9851.jpg?r=754100
Ющенко, Кучма і Кравчук / фото УНІАН, Володимир Гонтар

Здоров’я Кравчука

Леонід Кравчук разом із дружиною, Антоніною Кравчук, яка до пенсії працювала доцентом економічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка, жив в елітному селищі Конча-Заспа, у колишній двоповерховій урядовій дачі, яку він давно викупив у держави.

В інтерв’ю у лютому 2019 року розповідав про своє життя так: прокинувшись, гуляв у будь-яку погоду зі своїми двома собаками – німецькою вівчаркою і безпородною знайдою. Після того близько двох годин проводив у тренажерній залі, а потім їхав до свого офісу у центрі столиці.

Найулюбленішим заняттям завжди називав читання книжок. Але також захоплювався зброєю і полюванням. Зізнавався, що найдорожчою покупкою у його житті була мисливська рушниця фірми Merkel.

“Я нічого не боюсь. Я вже дуже давно сплю зі зброєю і навіть свою охорону попередив, що коли до мене хтось захоче прийти уночі в гості, то стріляю на ураження. Я непроханим гостям не радий”, – зізнавався він.

Леонідові Кравчуку двічі робили операцію на серці, у 2017 та 2021 році – ставили стенти, які поновлюють нормальний кровообіг у коронарних артеріях.

Наприкінці червня 2021 року переніс складну операцію на серці. Її провів український хірург Борис Тодуров. Після операції екс-президент більше місяця провів у реанімації на апараті ШВЛ. Його стан оцінювався як складний. Він навіть не міг самостійно дихати.

Після цього його направили на реабілітацію до Німеччини.

У листопаді журналіст Дмитро Гордон повідомив, що Кравчук пішов на поправку і почав говорити.

Більше звісток про стан здоров’я колишнього президента не надходило. Мабуть, значних покращень не відбувалося.

Смерть настала сьогодні, 10 травня 2022 року, близько 17:00.

Після смерті в нього залишилися дружина Антоніна Михайлівна Кравчук, син Олександр Леонідович Кравчук, онук Андрій Кравчук, внучка Марія Кравчук та правнучка Олена Кравчук.

Леонід Макарович у 2001 році отримав звання Героя України, у 2020-му став “Людиною року” премії Celebrity Awards. Був почесним доктором Києво-Могилянської академії.

Написав понад 10 книг про свій досвід у політиці, був автором понад 500 статей. Захоплювався шахами, футболом.

До 30-річчя Незалежності Леонід Кравчук став учасником документального серіалу “Колапс: як українці зруйнували Імперію Зла”.

Цитати Леоніда Кравчука

Є три усталених серед українців вислови, які пов’язують тільки з однією людиною в Україні – Леонідом Кравчуком: це “кравчучки”, “поміж крапельками дощу” та “маємо те, що маємо”.

Перший з них символізує матеріальну скруту “диких дев’яностих”, коли за президентства Кравчука, після розпаду СРСР, рівень життя в Україні різко погіршився.

Другий вислів – фраза із анекдоту про експрезидента – про те, як він відмовився від парасольки у дощ. І яка характеризувала першого президента як людину, котра у найскрутніших ситуаціях знаходила для себе безпечну нішу та завжди залишала шляхи для тактичного відступу. Його за це тоді ще й часто називали “хитрим лисом”.

Третій належить самому Леоніду Кравчуку.

В одному з інтерв’ю у 2011 році Леонід Кравчук говорив: “Я зробив для України все, щоб вона стала державою. Я через демократію, через Всеукраїнський референдум, через налагодження стосунків у Європі, у світі, і в тому числі з нашим непростим сусідом – Росією робив усе, щоб Україна стала, і була, і буде – тепер я можу це сказати – незалежною державою. Це реальне досягнення. І це ніхто від мене не може забрати”.

 

https://www.unian.ua/politics/pomer-kravchuk-shcho-vidomo-pro-pershogo-prezidenta-nezalezhnoji-ukrajini-novini-ukrajina-11821263.html


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ (АРХИВ)
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | follow us on | читайте нас в