Минулого тижня енергодарські журналісти відвідали столицю Естонії Таллінн – місто, в якому поєдналися стародавність та сучасність. У серці столиці – в Старому місті – на одній із вузеньких вулиць, дороги якої вимощено бруківкою, знаходиться Український культурний центр. Чесно кажучи, ми очікували побачити вишиванки, предмети побуту, як годиться в музеях, та нічого такого там немає.
Журналістів Запорізької, Херсонської та Донецької областей зустрів керівник Українського культурного центру, надзвичайна людина – Анатолій Лютюк. Він прекрасно володіє українською мовою. Зараз чоловікові 70, він родом із Вінницької області, а у Таллінні живе більше сорока років. У дворі ми познайомилися з його сином, який теж привітав нас українською.
Потрапивши на подвір’я, одразу звертаєш увагу на ляльковий театр мораліте. Господар показав нам уривок з вистави. Такі по-дитячому наївні п’єси зазвичай збирають багато глядачів. Та заходимо до будівлі і потрапляємо до справжньої майстерні. На першому поверсі розміщені друкарські станки різних часів. Поруч виготовляють папір, фарби та чорнила.
– Фарби ми робимо з дубу, вільхи, грибів, як у давнину, – розповідає Анатолій Лютюк. – В Україні чорнила виготовляли із бузини, на жаль, вона не росте в Естонії. До складу паперу додаємо насіння рослин. З аркушів робимо листівки та книги.
На другому поверсі будівлі – школа каліграфії, де діти та дорослі навчаються виводити стародавні літери. Для цього використовують справжні гусячі пір’я. Крім цього, Анатолій Лютюк навчає охочих виготовляти з дерева давні та сучасні іграшки, а ще – колиски.
В Центрі вивчають українську мову, шанують українські традиції. Сюди ходять з екскурсіями не тільки іноземці, а й естонці. Так вони дізнаються про українську культуру.
Анатолій Лютюк продемонстрував журналістам свій унікальний міжнародно-соціальний проект «Книга Доброти». В ній зібрані найзворушливіші історії з життя людей. До кожної обирали окремий шрифт. Над проектом працювали кілька десятків волонтерів з різних країн світу та 300 тисяч дітей з України. Для її виготовлення брали трави з різних регіонів нашої держави. У написанні «Книги Доброти» взяв участь і міністр закордонних справ України Павло Клімкін. «Класно, що вмішалися політики і не спаскудили проекту», – каже Анатолій Лютюк.
Примірники «Книги Доброти» є в бібліотеці ім. В. І. Вернадського і навіть у Ватикані.
Анатолій Лютюк відомий і як волонтер. За підтримки Міністерства закордонних справ України він допомагає переселенцям з окупованих територій та тим, хто залишився на сході України. Крім цього, підтримує прифронтові лікарні. На гуманітарну допомогу вже спрямовано близько 600 тисяч євро. Господар розповів, що у нього зупинялися українські поранені, які знаходились на реабілітації у Естонії. А ще Анатолій Лютюк самотужки відвозив гуманітарну допомогу до місць, де йдуть бойові дії.
– Останній раз зі мною їздила 14-річна волонтерка – вона збирала гуманітарну допомогу і умовила мене взяти її з собою. Матір дала дозвіл, тепер дівча може мандрувати зі мною аж до 18 років, – посміхається у сиві вуса Анатолій Лютюк, демонструючи фото тієї поїздки.
Естонія – маленька країна з населенням лише 1,3 млн, при цьому найбільше допомагає Україні.
На території Центру також розташована Українська греко-католицька церква. Парох УГКЦ останнім часом відчуває себе повноправним володарем у храмі – бо священник! Тому Анатолій Лютюк не зміг показати нам його зсредини… Хоча облаштовував церкву саме він.
Про це фантастичне місце важко розповісти – для того, щоб відчути енергетику Центру, його треба відвідати. Наша екскурсія промайнула непомітно. Йти звідси зовсім не хотілося, адже почуваєшся там, як вдома.
Це був лише старт програми для журналістів, яку організували Естонський центр східного партнерства та Український кризовий медіа-центр. Про те, як естонцям вдалося пройти шлях від СРСР до Європи, читайте у наступних випусках.
Наталія СЕРГІЄНКО
Комментарии:
нет комментариев