Міські легенди, казки, народний фольклор завжди були популярними серед населення. Історії, інколи моторошні, передавались із покоління в покоління людей. Раніше страшні історії, як, наприклад, історії про привидів у закинутому будинку на узбіччі, могли роками перебігати в межах однієї школи чи певного району, перш ніж вони могли поширюватись далі. Сьогодні ж, в епоху, коли інформація поширюється зі швидкістю світла в інтернеті, а різні світлини та відеоролики стають невід’ємною частиною нашого спілкування, форма переказів із уст в уста значно трансформувалась. Така діджиталізація фольклору не лише пришвидшує способи їх поширення, а й глибоко впливає на психологію людської віри в щось не справжнє, роль соціальних мереж у формуванні колективних уявлень та, звичайно, повністю переосмислює саме поняття фольклору.
Як же ж інтернет каталізує ці поширення?
Сьогодні, завдяки інтернету, різні наративи мають здатність охоплювати тисячі, а то і мільйони людей за лічені години. Вам достатньо опублікувати лише один допис в соціальних мережах, одне відео на YouTube або вірусний «твіт», закріпити свою історію «правдивими» фото, які сьогодні ви можете і відредагувати за допомогою ШІ, і вуаля!, ваша вигадана історія у віртуальному просторі, перетворилась на «факт» для тисяч любителів теорій та легенд.
Ось тут соціальні мережі і відіграють головну роль. За допомогою них створилось ідеальне середовище для поширення будь-якої інформації – неважливо, хоч перевіреної, хоч абсолютно безглуздої та химерної. «Ефект бульбашки» та «ехо-камери», які є невід’ємною частиною онлайн-спільнот, ще більше підсилюють цей процес. Коли ми оточені однодумцями, ми схильні довіряти тій інформації, яка відповідає переконанням, що вже існують, навіть якщо вони не мають жодного обґрунтування.
Тут згадаємо ті ж кріпіпасти, які як раз і започаткували поняття інтернет-фольклору. Це були короткі оповідання, легенди, зображення та анімації, що поширювались інтернетом, матою яких було збудити почуття страху та занепокоєння у читача чи глядача. Якщо ви людина, що зростала епоху Інтернету в 00-вих та 2010-тих, то точно можете згадати якесь страшне відео яке вам люб’язно вирішив показати ваш друг.
Але чому ж ми віримо у це?
Однією з причин чому ми є такими довірливими до цих історій, це наша вроджена потреба пояснювати все незрозуміле для нас. У світі, де постійно щось змінюється і часто здається все хаотичним, різні теорії та легенди пропонують прості, хоча і помилкові та безглузді, але відповіді на складні питання. Вони дають нам можливість відчувати контроль над ситуацією, навіть якщо цей контроль ілюзорний.
Також ми любимо шукати закономірності та різні зв’язки там, де їх немає. Ця упередженість, у поєднанні з низьким рівнем медіаграмотності більшості людей робить нас вразливими до маніпуляцій. Скільки в інтернеті ви бачили розмитих відео, котрі «доводять» існування НЛО? Якщо ви людина із критичним мисленням, ви точно можете поставити під сумнів ці «докази», але для людини котра ще вірить у існування міжгалактичних жителів, це стане остаточним доказом їх правоти.
Важливе для нас і бажання належати до груп людей. Спільна віра в одну теорію або легенду може створити певне уявлення про спільноту, де «ми» – ті хто знають всю «правду» про цей світ, а «вони» – знаходяться в омані і відмовляються вірити. Приналежність до групи людей, яка мислить «інакше» надає відчуття унікальності.
Жахи та меми
Окреме місце в інтернеті посідають меми. Сьогодні ми можемо назвати меми дзеркалом нашої культури, які за допомогою гумору відображають актуальні події, соціальні тенденції, політичні настрої та колективні страхи.
Меми дозволяють нам швидко реагувати на поточні події, висловлювати солідарність, іронізувати над абсурдністю ситуацій. Наприклад, останні місяці в TikTok з’явились меми, що побудовані на зникненні справжньої ляльки Анабель, яка зберігалась за склом в Музеї окультизму Ворренса в Монро, штат Коннектикут. Після її зникнення сталась низка пожеж у будинках, і, звичайно, фанати різних страшних теорій пов’язали це із зникненням, нібито, проклятої ляльки. Люди в соцмережах поділились на різні табори. Хтось справді вірить у прокляту дитячу ляльку та висловлює занепокоєння з цього приводу. А хтось невпинно жартує над абсурдністю ситуації, та навіть об’єднують це з політичними жартами. Це чудовий приклад як одна історія розгортається в інтернеті як пожежа, та ділить людей на різні групи поглядів на неї.
Тому, можемо зробити висновок, що інтернет не просто впливає на поняття фольклору, він його переосмислює з ніг до голови. Якщо традиційний фольклор – це щось що передавалось з покоління в покоління, то сучасний фольклор – це динамічний процес створення та поширення, що формується в реальному часі мільйонами користувачів.
Вікторія Волкова
Комментарии:
нет комментариев