misto.zp.ua

Цей день твій та її

Полегшення, коли зимовий пуховик далеко у шафі. Натхнення від сонячних днів, авітаміноз, пошук грошей на новий гардероб, бажання змінити зачіску. Це не все, що приносить весна жінкам. Ще є радість подарункам на Всесвітній жіночий день. Коли, як не сьогодні нам згадати надихаючі біографії великих жінок.

Роксолана або Хюррем Султан

Постать історичної доби ХІV століття. Ця жінка стала великою Роксоланою, що в перекладі з турецької означає «жінка з Русі» і запам’яталась в історії як найяскравіша правителька Османської імперії, яка змогла повернути хід історії так, як потрібно було їй.

Анастасія Лісовська, Рушен, Роксоляна або Роксолана, Хасекі, Хуррем Султан – ось той перелік імен, якими називали українку під час її нелегкого життя. У Туреччині вона знана як Хюррем Султан, що означає Радісна султанша. В Україні вона відома під ім’ям Роксолани, що вказувало на етнічну приналежність, це наймення європейські посли в Туреччині вживали у своїх доповідях та мемуарах.

Ліна Костенко

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

Письменниця, поетеса, почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Ліна Костенко є лауреатом Шевченківської премії, премії Антоновичів, премії Петрарки, Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги, вона нагороджена Почесною відзнакою Президента України і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Соломія Крушельницька

Легенда оперної сцени, Вагнерівська примадонна XX століття. Вона з тріумфом виступала на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема Кремони, Трієста, Одеси, Львова, Буенос-Айреса, Варшави, Петербурга, Парижа, Неаполя, Риму, Генуї, Мілану та інших. У 1904 на запрошення Дж. Пуччіні виконала партію Батерфляй в його оновленій опері “Чіо-Чіо-сан” в театрі “Гранде” в Північній Італії. Після її блискучого виконання ця опера здобула всесвітнє визнання, а зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: “Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй”. Співати з Соломією на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін.

Ще маленькою дівчинкою вчилася грати на фортепіані, а з 10 років виступала в хорі організованому її батьком. Помітивши палке бажання доньки до музики, батьки зайняли грошей і відправили її вчитися в Львівську консерваторію.

У 1893 році дебютувала на сцені Львівської опери. Ставши солісткою оперного театру, Соломія вирішила не зупинятися на досягнутому й восени того ж року поїхала до Мілану, аби продовжити музичну освіту. Своїм голосом і артистизмом вона відразу ж звернула на себе увага педагогів і заслужила «звання» «самої талановитої й вихованої» серед усіх учениць міланської школи бельканто.

Через рік молода вокалістка вже співала провідні партії в оперних театрах Італії, де швидко завоювала любов і вдячність публіки. Звістка про це дійшла до рідного Львова, і незабаром керівництво міської опери запросило Крушельницьку на гастролі. Пробувши на батьківщині п’ять місяців, восени 1894 року Соломія повернулася до Італії продовжувати навчання.

Проживаючи в Італії, співачка тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, Франції. Крушельницька завжди включала в свої програми українські народні пісні, які безмірно любила, а також твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича, Нижанковського, Вахнянина, Січинського. В 1939 році після смерті чоловіка (в 1910 році вийшла заміж за італійського адвоката Чезаре Риччоні) Крушельницька вирішила назавжди повернутися на батьківщину і переїхала до Львова.

Наталія Полонська-Василенко

Одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України. Її археографічні студії стали одним із джерел розвитку української історичної науки. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та Міжнародної Академії наук у Парижі, Професор Українського вільного університету у Празі та Мюнхені.

1889 року родина переїжджає до Києва, де Наталія успішно закінчує жіночу Фундуклеївську гімназію й певний час займається домашнім учителюванням, виховательською справою, а також викладає в училищі сліпих.

1907 року Наталія після довгих роздумів і вагань таки вступає на історико-філологічне Київське відділення Вищих жіночих курсів. На той час обов’язковою умовою вступу для заміжніх жінок був дозвіл чоловіка. Наталія вже три роки була в шлюбі з молодим поручиком Сергієм Петровичем Полонським. Вона згадує: “… невеликого росту старий професор із сивою великою бородою. Він пояснив, які потрібні документи; серед них я мусила подати дозвіл мого чоловіка, без нього не мали права прийняти замужню жінку”. Дозвіл від чоловіка вона отримала, але шлюб протривав недовго – чоловікові-військовому доводилося часто переїжджати з місця на місце, а Наталія вже остаточно вирішила для себе, що буде вчитися й будувати кар’єру в Києві. Стати гарнізонною дружиною, блідою тінню мужа вона була однозначно не готова. Процес розлучення був довгим і болісним, адже молоді люди любили одне одного.

На Вищих жіночих курсах Наталія Полонська захопилася археологією. Це стало початком відліку її наукової діяльності. Загалом же, про те, яким чином були організовані курси, майбутня історикиня відгукується з критичною ноткою: “В середині вересня почалися регулярні лекції: то заважали іспити в університеті, то не було закінчено ремонт. Так само і слухання лекцій ми могли розпочинати так, як бажали: декан стежив лише за тим, щоб протягом 4-х років прослухали всі предмети, які вважались за обов’язкові. Щодо додаткових, то тут вже не було нічого певного, і були предмети, які читалися щороку, були такі, що читались один раз і більше не повторювались”.

Полонська заснувала Археологічний інститут

Під час німецької окупації Києва Полонська-Василенко разом із колегами виїхала спершу до Львова, потім до Чехословаччини. Добре знаючи, як працює безжальна репресивна машина, історикиня приймає рішення про остаточну еміграцію. Полонська бачить у цьому єдиний вихід для себе. Саме з Європою пов’язані її найбільші наукові здобутки – тут на початку 60-х років завершена її безпрецедентна праця “Історія України”, яка охоплює період від найдавніших часів до 1921 року. “Це була… перша спроба в німецькій мові термінологічно дуже чітко відмежувати історію України від історії Росії чи Білорусі”, – пише перекладач з Мюнхена, українець Роман Шупер. У Мюнхені з-під пера Полонської-Василенко в 1969 році вийшла книга “Видатні жінки України” – своєрідна данина фемінізму, данина непересічним представницям жіноцтва від часів княжої доби

Ада Роговцева

Відома українська акторка театру та кіно, Народна артистка України, професор Національного університету культури, Герой України. Ада Миколаївна лауреат числених премій, володар багатьох звань, орденів і нагород. Вона зіграла дуже багато визначних ролей у театрі і кіно, її внесок в українську культуру величезний. І, навіть, сьогодні продовжує нас дивувати своїм талантом, акторка часто з’являється на телеекранах у сучасних кінострічках та різноманітних проектах.

Ада Роговцева згадує, що найяскравішим спогадом з дитинства для неї є новий 1941 рік. Тоді дівчинці було 4 роки. Вона 31 грудня відчула незвичайний запах будинку, пішла в кімнату і побачила там ялинку. Тоді Пекла зрозуміла, що настає справжня казка. До ялинки мама намалювала білі «снігові» сліди крейдою, а під неї поклала іграшки. В ту новорічну ніч, до речі, мама майбутньої актриси відчувала себе погано, тоді їй поставили діагноз лікарі – комбінований порок серця.

Перед закінченням війни батько перевіз свою сім’ю до Києва, там і застав Пеклі і її двох братів Парад перемоги. До речі, затьмарювало тоді існування дівчинки – пияцтво батька. На жаль, брати актриси теж рано пристрастилися до алкоголю. Це позначилося і на здоров’я мами. У 49 років її паралізувало, а у 53 вона померла.

У вузі артистка зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком – Костянтином Степанковим. Це улюблений учень Амвросія Бучми, в інституті його взяли на посаду викладача. У 1959 році пара одружилася.

Варто відзначити, що доля  виявилася прихильною. В 18 років дівчина почала отримувати сталінську стипендію, а вже в 23 роки їй дісталося звання заслуженої артистки України. Більш того, в 30 років вона стала народною артисткою країни, а ще через 10 років вже народною артисткою СРСР.

Після закінчення інституту в 1953 році, Роговцева потроїлася працювати в Київський драматичний театр імені Лесі Українки. Тут вона пропрацювала 35 років. Актриса дебютувала у постановці «Юність Полі Віхрової» у головній ролі. Вже в першому спектаклі стала зрозуміла духовна структура Ади, яка і визначила моральну стійкість її героїнь. В цілому, на сцені цього театру артистка зіграла в ряді постановок, приміром, «Машенька», «104 сторінки про любов», «Останні», «Іду на грозу», «Священні чудовиська», «На дні», «Матінка Кураж», «Російські люди».

А ось в телесеріалі «Вічний поклик» Роговцева зніматися не планувала, то час її донька була ще мала. Але актрису умовили, їй пообіцяли, що нададуть няню. У підсумку, за малятком дивилися актори, які працювали в картині. До речі, зйомки проходили на Уралі, на глухому тайговому займанщиною. Пекла розповідає, що її героїня Анна як би переказувала долі її мами і бабусі.

Ні, не любив він Можна підкреслити, що роботи в стрічках «Приборкання вогню», «Салют, Маріє!» і «Вічний поклик» стали найважливішими у творчій долі Ади. Після них настав спад і в останні кілька років актриса почала знову зніматися. Вона зіграла у фільмах «Зимовий роман», «32 грудня», «Московська елегія», «Дев’ять життів Нестора Махна».

Марія Заньковецька

Актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
 

Євгенія Мірошниченко

Відома українська оперна співачка, педагог, професор. Талановта українка з лірико-колоратурним сопрано була солісткою Київського театру опери та балету, виступала на багатьох світових сценах. Євгенія Семенівна за своє життя здобула всесвітнє визнаня і отримала багато нагород, серед яких: звання Героя України, Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», ордена Слави «На вірність Вітчизні», ордена «Знак Пошани», «За досягнення в культурі», міжнародної нагороди — ордена св. Станіслава, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі, володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва» та інші.

Коко Шанель

«Коко любила всістися в їдальні біля каміна, сунувши одну руку в кишеню (а другою жестикулював), і, перемежовуючи свою промову сміхом, приймалася розповідати трохи хрипким голосом (дар оповідачки у неї був неабиякий) анекдоти, часом пустотливі, про себе саму і про своїх друзів, які були її улюбленою мішенню і з якими вона далеко не завжди церемонилась. Вона була майстром вставити шпильку», Анрі Гідель.

Едіт Піаф

Велика французька співачка, яка проголосила гаслом свого життя пісню «Ні, я не шкодую ні про що», писала спогади в самому кінці життя… На паризькому бульварі Шапнель до замурзаної 18-річної дівчини підійшов чоловік, і “закохана” парочка попрямувала до готелю. Вигляд у дівчини був такий жалюгідний, що він запитав:

“Навіщо ти це робиш?”

“Мені потрібно поховати дочку, не вистачає десяти франків”, – відповіла вона.

Чоловік дав їй гроші і пішов.

Єдина дочка Едіт Джованни Гасьон померла, і більше дітей у неї не буде. Вона переживе автомобільні катастрофи, спробу самогубства, напади безумства, першу і другу світові війни, зведе з розуму натовп чоловіків і помре в 1963 році, не доживши до п’ятдесяти. Її ховатиме вся Франція, а оплакувати – весь світ. На її могилі напишуть: “ЕДІТ ПІАФ”.

Мати народила Едіт прямо на тротуарі. Дівчинку прийняли два поліцейських, які тією нічі обходили квартал. Трапилося це 15 грудня 1915 року. Новонароджену назвали Едіт Джованна Гасьон. Незабаром після народження Едіт її батька, Луї Гасьона, призвали на фронт, а мати віддала малечу на виховання своїм батькам, що мали схильність до спиртного. У них Едіт проживе 2 роки. Батько, повернувшись з фронту, знайде її хворою, брудною і майже сліпою.

Луї Гасьон вирішив відправити дочку до своєї матері, яка працювала в публічному домі куховаркою Тут Едіт жилося набагато краще. Її щодня купали у ванні, чисто одягали і смачно годували. І зір до неї повернувся саме завдяки “співробітницям” будинку терпимості: коли лікарі відмовилися від дівчинки, путани разом молилися про її зір святій Терезі. І трапилося диво – зір повернувся.

Незабаром дівчинка пішла до школи, але обивателі не хотіли бачити поряд з своїми дітьми дитину, що живе в публічному домі, і навчання для неї дуже швидко закінчилося, протривавши лише рік. З часом батько Едіт забрав її до Парижа, де вже багато років займався ремеслом вуличного акробата. Гімнастки з неї не вийшло і Едіт стає співачкою. Її спів супроводжує акробатичні виступи батька.

У 14 років вона пішла від батька і стала самостійно заробляти на життя співом, виступаючи на тих же вулицях.

У 17 вона зустрічає своє перше кохання – розсильного Луї Дюпона. З часом вони розлучаються, а через декілька місяців у Едіт народжується дочка Сесель. Незабаром дівчинка захворіла менінгітом і померла. Тоді Едіт ще не знала, що Бог більше ніколи не пошле їй дітей.

У Піаф з’являється свій будинок в центрі Парижа, з’являються нові знайомі і друзі. Будинок дуже великий, розкішний, але Едіт живе в крихітній кімнаті для прислуги, де вона, за її твердженням, відчуває себе комфортніше, ніж у величезних залах з високою стелею.

Коли тиражі платівок Едіт у Франції перевалили за мільйон, нею зацікавилися американські імпресаріо і запропонували влаштувати турне по містах США. Відправляючись за океан, Едіт і не підозрювала, що зустріне там найбільшу любов свого життя – Марселя Сердана, “марокканського бомбардира”, майбутнього чемпіона світу з боксу. Він був тим самим чоловіком, якого вона не змогла залишити сама. Вони жили відкрито, але Марсель так і не кинув дружину з трьома дітьми.

До речі, на свій перший виступ Едіт Піаф вийшла в чорному в’язаному платті з одним рукавом – другий вона не встигла дов’язати. Голу руку прикривав білий шарф.

Одрі Хепберн 

Світла, щира, людяна – все це застосовно як до особистості Одрі Хепберн, так і до її автобіографії. Одрі дізналася про невиліковність своєї хвороби всього за кілька місяців до смерті. Вона почала писати мемуари, в яких не було чутно зневіри, смутку або образи на свою долю – тільки визнання в любові найдорожчим людям.

«Кажуть любов – найвигідніший внесок, чим більше віддаєш, тим більше отримуєш у відповідь. Не в тому річ: любов самий унікальний внесок – чим більше її даруєш, тим більше народжується в вас самих. Якби все це розуміли, наскільки легше було б жити ».

Читаючи світлі і щирі мемуари, дивуєшся, як в цій тендітній жінці похилого віку (вона почала писати «визнання» в шістдесят три роки) дивним чином зберігається дитяча чистота, доброта і душевна сила. Актриса, яка зазнала запаморочливий зліт, модель, яка надихала Юбера де Живанши, найбільше вона пишалася титулом спеціального посла ЮНІСЕФ. Всі свої сили Одрі віддавала на поліпшення життя дітей з найбідніших країн світу. На зйомках фільму «Завжди» Стівен Спілберг не роздумував, хто зіграє Ангела: роль світлого небесного створення стала для Одрі Хепберн останньої.

Марта Стюарт

Напевно, ніхто не змінив кар’єр, як Марта Стюарт. Вона телеведуча і письменниця, а ще відома бізнесвумен, яка займається всім, а ось стан сколотила завдяки порадам з домоводства. Книга «Martha Stewart: Just Desserts» ( «Марта Стюарт: просто десерти»), написана Джеррі Оппенхаймером, яка є її неофіційною біографією, раз і назавжди розвінчаємо міф про «бездоганної Марті», винісши весь бруд і неприкриту правду її особистому житті і феноменального зльоту в кар’єрі. 

В 2010 році журнал «Forbes» оцінив її стан приблизно в $ 970 млн створивши бізнес, присвячений ведення домашнього господарства. Той же журнал у 2007 році назвав її третьою, після Опри Уїнфрі і Джоан Роулінг, найбагатшою жінкою в сфері розваг.

«Мій бізнес – це просто все речі, які я люблю»

Хто б припустив, що навички домогосподарки можуть когось зробити мільярдером! Свій перший маленький крок до грандіозної кар’єрі «Королеви домашнього господарства» Марта зробила в штаті Нью-Джерсі, де  в дев’ятирічному віці почала пекти на продаж святкові пироги.

«У дитинстві я хотіла стати вчителькою. Зараз мені здається, що я завжди хотіла вчитися і вчити. Цим я і займаюся – мабуть, я реалізувала свою мрію »

Красуня-блондинка слов’янського типу, Марта з тринадцяти років підробляла фотомоделлю. Так у неї з’явився свій постійний дохід. Але господарська жилка змушує Марту рано задуматися про власну родину. У двадцять років вона виходить заміж за Енді Стюарта, студента Єльського університету і сина багатих батьків. Через кілька років у Стюартів народилася дочка Алексіс. Більше дітей у них не було. На відміну від своєї матері, яка виростила шістьох,.

У 1982 році Марта випустила книгу кулінарних рецептів «Як приймати гостей», що стала бестселером. Наступним етапом її кар’єри став власний журнал «Життя по Марті Стюарт», який відразу придбав величезну популярність. Марту запрошують на телебачення такі імениті ведучі, як Опра Вінфрі, Ларрі Кінг і Девід Леттерман.

А в 1993 році вона дебютує у власній телепрограмі «Життя по Марті Стюарт». Запропонувавши програму, вона спочатку отримала відмову, мотивовану тим, що успіх її журналу і продуктів, що продаються по її особистою рекомендацією, ще не гарантія успіху на телебаченні.  Почала Марта з щотижневої півгодинної передачі, але швидко зростаючої армії її шанувальників цього здалося мало, і незабаром «Життя по Марті Стюарт» транслювалася щодня – по годині в будні і по півгодини у вихідні.

У 2001 році журнал «Ladies ‘Home Journal» назвав Марту третьою за впливовістю жінкою Америки.

Анна Вінтур

Вона займає пост головного редактора американського видання журналу Vogue ще з 1988 року, зумівши збільшити тираж удвічі з дня свого призначення. Вона є однією з найвпливовіших фігур в світі моди. А ще вона офіцер Ордена Британської імперії. Хоч і написана ще в 2005, книга «Front Row: Anna Wintour» ( «Перший ряд: Анна Вінтур») Джеррі Оппенхаймера, безсумнівно, стане найяскравішою біографією, прочитаної вами. Оскільки її друзі і колеги відмовилися говорити про неї, книга написана в основному зі слів старих шкільних друзів, колишніх хлопців, далеких родичів і інших людей, які могли затаїти свою неприязнь. Але від цього книга не стає менш цікавою. 

Елізабет Тейлор

Напевно, ніхто не може уявити собі Клеопатру у виконанні кого-небудь ще, крім як Елізабет Тейлор. Це одна з найталановитіших і красивих актрис в історії кінематографа. Її краса універсальна, що є класичною і беззастережної в будь-якому поколінні. Її талант неперевершений, перед яким схилялися режисери. За своє життя Елізабет Тейлор зіграла в понад 60 фільмах і отримала 2 статуетки від кіноакадемії.

Але ще Тейлор відома своїм особистим життям, 8 чоловіками і нескінченною низкою проблем зі здоров’ям. «Elizabeth Taylor: The Lady, The Lover, The Legend 1932-2011» ( «Елізабет Тейлор: леді, коханка, легенда 1932-2011») Девіда Брета обов’язково варто прочитати, щоб дізнатися про її боях зі зловживанням наркотиками та алкоголем, її п’ятому (і шостому) шлюбі з Річардом Бартоном і їх епічному романі, її дивну дружбу з Майклом Джексоном, її підтримки хворих на СНІД та її успіху в якості бізнес-вумен. «Елізабет Тейлор: леді, коханка, легенда» – це дивно відверта, багата деталями книга про одну з найвидатніших актрис Голлівуду всіх часів і народів. 

Джоан Кроуфорд

Напевно, ніхто не мав такої успішної і тривалої кар’єри в Голлівуді, як Джоан Кроуфорд. Її ролі або картини, в яких вона знімалася не можна назвати видатними, але вона почала з німого кіно і побачила народження звукового, має на рахунку близько 90 ролей, починаючи з 1925 по 1970 рік, і отримала Оскар в 1945 році за головну жіночу роль у фільмі «Мілдред Пірс».

Книга «Mommie Dearest» ( «Дорога матуся») примітна тим, що написана була Христиною Кроуфорд, прийомною дочкою Джоан. Власне кажучи, книгу легко можна було назвати «Як не бути матір’ю». Людям зі слабкою психікою і вагітним жінкам краще не читати, оскільки біографія «з перших рук» наповнена сценами фізичного і психологічного насильства.

Опра Уїнфрі

Напевно, ні в кого немає стількох біографій, як у Опри Уїнфрі. Це й не дивно. Народившись у бідній чорній родині, все дитинство відчуваючи лише погане і жорстоке поводження, будучи звільненою з телебачення за «невідповідність», ця жінка все ж стала однією з найвпливовіших жінок в США. Саме тому будь-яку її біографію просто необхідно прочитати. Найсвіжішої з усіх біографій королеви сучасного телебачення є книга Кітті Келлі «Oprah: A Biography» ( «Опра: біографія»).

Хоча сама Опра її оцінила не особливо високо. Також досить ємною і повної вважається книга Хелен Гарсон майже з такою ж назвою, «Oprah Winfrey: A Biography» ( «Опра Уїнфрі: біографія»). Але, яку б книгу ви не вибрали, ви напевно знайдете в ній масу дивовижних фактів з життя телеведучої, однією з тих, хто не дивлячись на великий провал, все ж досяг вершини, здатних мотивувати на досягнення вищих цілей в житті.

Звичайно цей список може продовжуватись на тисячі біографій. Історія кожної варта уваги, але тоді ми тут затримались би на вічність. Команда “Порогів” вітає з цим святом і бажає завжди мати натхнення на зміни у житті. 


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ (АРХИВ)
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Студентський інформаційний портал «Пороги» - це цікаво й корисно, це креативно й актуально, це гостро й оперативно. «Пороги» - це погляд запорізького студентства на молодіжні проблеми. Це репортажі з мистецьких акцій і спортивних подій, інтерв’ю з  неординарними людьми, це матеріали, що зацікавлять молодого науковця, майбутнього студента, творчу людину. «Пороги» - це ресурс для тих, хто шукає себе, хто хоче писати, кого турбує молодь Запоріжжя. «Пороги» - для тих, хто думає і хоче знати.

Контакты

Адреса:
м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 24, 9 поверх, к. 907

Телефон:
289-12-22

Сайт:
www.porogy.zp.ua

E-mail:
porogy@mail.ru

Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | follow us on | читайте нас в