Майбутні працівники медіасфери Запорізького національного університету 18 грудня зустрілися із запорізьким журналістом Юрієм Гаєвим. Фахівець 12 років був власним кореспондентом газети «Факти і коментарі», 10 років присвятив газеті «Комсомолець Запоріжжя» (нині – «МИГ»). Став першим редактором запорізької «Теленедели», має дворічний досвід роботи в газеті «Правда Украины».
Юрій Олександрович одразу ж наголосив: «Журналістика – найцікавіша професія, тому що можна спілкуватися з ким завгодно. Є право поставити запитання будь-кому в абиякому закладі. Але це й найскладніша робота, тому що всі журналісти – сови. Те, що вдень відбувається, потрібно вранці віддати в газету. Це пекельна праця. Ось чому я пішов із газети. Сказав: «Товариші, втомився, мені складно!». Це важко, до того ж небезпечно. Але небезпечно лише тоді, коли ви пишете правду».
Зважаючи на те, що журналіст на власному досвіді добре знає про роботу власкора, він розповів: «Це така праця, коли ти не ходиш на роботу. Ось тут я сплю, а тут – стіл і ноут-бук. Ноги поставив на підлогу – й уже на роботі. Щоранку телефонують і говорять: терміново те й те. Я всю ніч пишу, потім вранці надсилаю. Але тоді вся країна читає. Воно того варте. Про те ж, скільки часу ти витратив, як ти переймався, ніхто не знає».
Зараз медійник створює книгу під назвою «Я жил в провинции». «Чим була «ідеологічна система в Радянському Союзі»? Тотальне опрацювання мізків, талановито, геніально продумана система. Людину починають виховувати з народження, вкладали їй у підсвідомість ідеологію. Нам насаджували певні догми: ось так ти повинен жити. Хто думав інакше, того називали інакомислячими, викликали до психіатричної лікарні», – розповів Юрій Олександрович про свою книгу.
В арсеналі Юрія Гаєва вже є одне видання під назвою «25+15». В ньому опубліковано 25 нарисів із газети «Факти і коментарі» і 15 невеликих історій із життя журналіста, який любить мандрувати.
Фахівець не зациклюється на жанрах, адже кожен матеріал – їх поєднання. «Я можу писати кореспонденцію, а потім розбавити її інтерв’ю», – говорить медійник. Але перевагу все-таки надає нарисові й репортажеві. Молодим журналістам фахівець порадив вести щоденники, куди записувати справді суттєві власні реакції на події, які відбуваються довкола.
Юрій Олександрович висловився й на рахунок ситуації в Україні: «Уся свідома журналістська братія – на боці Євромайдану. Ми бачимо лише декількох людей, які говорять: та ж ні, існує й інша думка. Вона є, авжеж, але як ти про це писатимеш?».
Професіонал наголосив і на тому, що в будь-якій інформації можна знайти родзинку. Варто тільки навчитися її бачити. Але неодмінним атрибутом якісно виконаного завдання є постійна праця. Красномовним прикладом цього може стати те, що сам журналіст п’ять років готувався до інтерв’ю з письменником Володимиром Войновичем.
Анна СТАВИЦЬКА. Фото: Юлія ДАНИЛЬЧЕНКО
Комментарии:
нет комментариев