За останнє століття життя людей на планеті значно змінилось. Відбулось дуже багато революцій, винаходів та зміна мислення населення. Прикладами такого є винахід спочатку радіо, потім телевізорів, комп’ютерів, мобільних телефонів, різних побутових предметів як пральна машинка, міксер тощо. З появою цих нових та ще не зовсім зрозумілих речей у людей починалось зпрощення життя. Не буду прати шкарпетки руками – маю пральну машину, не піду у бібліотеку – маю комп‘ютер, не буду йти до подруги – зателефоную.

Ось з появою телефонів люди значно поліпшили життя, комунікацію один з одним на різних відстанях, стали краще дізнаватися інформацію та просто удосконалили своє спілкування. Як відомо нам зараз, телефон – це не лише спосіб для того аби відбувались розмова двох людей на відстані, це цілий комп’ютер який вміщується у нашу кишеню. У цьому комп’ютері дуже багато функцій, розвиток який не зупиняється й сьогодні: соціальні мережі, ігри, інформаційні потоки, розважальні сайти та програми, платформи для перегляду відео та фільмів тощо. Саме це дозволяє нам з однією покупкою позбутись додаткових затрат грошей та часу, сидячи вдома ми можемо грати, дивитись, слухати, комунікувати.

Здається ніби увесь цей процес ще з початку XXстоліття покращував життя, та мав лише весь час удосконалювати та робити життя краще, але чи справді воно так? Ми те покоління яке ще у дитинстві ходили з телефон, який управляється на кнопках, а не сенсором, саме це допомогло нам пізнати, що таке дитинство, гра з друзями, час з батьками та рідними, карточні чи настільні ігри та інше. Але навіть наше життя з появою сенсорних телефонів дуже змінилось, ми стали часто проводити час у гаджетах.

Спросите ви, що ж там такого було? Ігри – це цікаво, анімаційна гра, сидиш на дивані, а граєш у якусь стрілялку чи логічну гру, нікого не треба чекати; можна дізнатись будь- яку новину тримаючи свій гаджет у руці, не треба йти купувати газету та читати її; для того щоб не зустрічатись з друзями, до яких їхати 20 хвилин можна просто зателефонувати по відео. Але є ще гірше – соціальні мережі, де ми дивимось фото чи відео, якими діляться наші знайомі та не телефонуємо їм, бо і так бачимо їхні справи, або заводимо собі віртуальні знайомства, людину яку не бачили ніколи у житті, та спілкуємося з нею і вже ніколи не захочемо спілкуватися у очі з іншими, бо легше писати ніж говорити. Все це доходить до залежності: «закинути» на свою сторінку нове фото чи подивитися свіжі новини на платформі «Youtube», написати свому віртуальному другу чи додивитись серіал, а все інше буденне життя відходить на другий план.

Але все ж нам не слід забувати про наше життя, те, яке не є віртуальним. Наші справжні друзі, люди які нас оточують, бо з ними теж можна пограти у ігри, з ними можна подивитись фільм чи навіть створити свій власний. Мандруйте, творіть, розвивайтесь, любіть та комунікуйте кожен день, і ви не будете заручниками віртуального життя,воно лише поліпшиться та стане цікавішим.

Євгенія БОГДАН