Спеціалісти наголошують на тому, що алкоголізм - це не дурна звичка, це - справжнє захворювання, яке руйнує не лише фізичне й ментальне здоров'я самої людини, але й життя всього її оточення. Близькі, родичі та друзі часто опиняються у пастці безпорадності, коли щоденні свари, благання, ультиматуми та сльози не дають жодного результату.
Основною проблемою при подоланні залежності є заперечення самим хворим того, що проблема існує: включається психологічний захисний механізм, через який людина щиро переконана, що “контролює ситуацію” і може зупинитися у будь-який момент. В такій ситуації лікувати примусово - рішення, яке не дасть ніякого результату, адже без внутрішньої мотивації шанс на рецидив залишається вкрай високим.
Як змінити підхід до спілкування та підштовхнути рідну людину до добровільного початку терапії? Розглянемо детальні рекомендації з точки зору психотерапії.
Що робити не можна категорично?
Для того, щоб дійсно побудувати діалог з тим, хто потребує допомоги, варто усунути токсичні моделі поведінки, які лише підживлюють хворобу:
- звинувачення, скандали. Фрази на кшталт “Ти руйнуєш нашу сім'ю!” або “Тобі немає совісті!” викликають у залежного глибоке почуття провини та сорому, які він звик глушити новою порцією алкоголю;
- “виховні бесіди” у стані сп'яніння або похмілля. В такі моменти мозок людини фізіологічно не здатний до раціонального сприйняття інформації та оцінки ризиків;
- прикривати наслідки вживання. Виплачувати борги, вигадувати виправдання для роботодавця - не про допомогу, це про прояв співзалежності. Оберігаючи людину від дискомфорту, ви позбавляєте її можливості дійсно зупинитись;
- порожні погрози. Якщо ви кажете “Я піду від тебе, якщо це повториться”, але після чергового випадку залишаєтеся, людина перестає сприймати ваші слова серйозно.
Як правильно провести розмову: алгоритм від спеціалістів
Для того, щоб досягти успіху в комунікації з алкоголіком, потрібно знати певні правила.
- Вибирайте правильний момент і місце. Починати розмову варто тільки тоді, коли людина повністю твереза, почувається фізично відносно добре й перебуває у спокійному стані. Бажано, щоб в цей момент не було поруч сторонніх свідків.
- Використовуйте техніку “Я-повідомлень”. Не нападайте, а кажіть про особисті почуття і конкретні факти:
- Невдало: “Ти знову зіпсував вихідні і напився!”
- Ефективно: “Я дуже хвилююся за твоє здоров'я. Минулої суботи ти не зміг піти на свято до дитини, і це мене дуже засмутило”
- Фокусуйтесь на фактах, а не оцінках. Спирайтесь на конкретні події: втрата коштів, проблеми зі здоров'ям, запізнення.
- Пропонуйте конкретні рішення і не чекайте обіцянок. Запропонуйте зробити перший крок - просто пройти консультацію в спеціаліста (психотерапевта чи нарколога) без негайного зобов'язання лягати в стаціонар.
- Висловлюйте підтримку, а не жаль. Дайте зрозуміти, що ви бачите в цій людині особистість, а не лише хворобу, і готові бути поруч на шляху відновлення.
Співзалежність і захист власних кордонів
Допомогти тому, хто допомоги потребує, в тому випадку, якщо ви самі виснажені емоційно та фізично - неможливо. Потрібно для цього мати власний внутрішній ресурс. Члени родини залежного нерідко стають співзалежними, в результаті - їхнє життя повністю підпорядковується контролю за станом близької людини.
Для того, щоб цьому запобігти, психологи радять робити наступне:
- Встановлюйте чіткі межі. Визначте, що ви готові робити для допомоги (наприклад, шукати лікаря, супроводжувати на прийоми), а що робити категорично відмовляєтеся (покривати боргами, терпіти агресію).
- Звертайтесь по допомогу для себе. Психотерапія для родичів або відвідування груп підтримки допомагають вийти з кола співзалежності, зняти з себе хибну провину та навчитися будувати здорову поведінку.
Зміна вашої реакції на поведінку залежного часто стає головним каталізатором, який змушує його усвідомити масштаб проблеми та звернутися по професійну допомогу.
