misto.zp.ua

Ультрас донецького «Шахтаря» про ситуацію на Сході: «Таке враження, що скрізь УКРАЇНА, а в нас – дупа»

Ультрас донецького «Шахтаря» про ситуацію на Сході: «Таке враження, що скрізь УКРАЇНА, а в нас – дупа»

Із загостренням подій в Харківській, Донецькій та Луганській областях України «Порогам» випала нагода поспілкуватися з одним із донецьких представників футбольного руху. Антон (прізвище просив не називати, – авт.) розповів про те, як проходять проросійські мітинги, та виказав власні припущення щодо цієї ситуації.

- Що ти можеш розказати про ситуацію в Донецьку?

 - А що тут казати? «Донецька республіка» кружляла навколо, мітинг закінчився, почали розходитися. Ще в лютому розходилися тільки під «бекання» і «фукання» сепаратистів. Важко стало навесні. Після 5 березня проросійські активісти з георгіївськими стрічками зрозуміли, що їхня думка не єдина в місті, й почали жбурлятися яйцями. Того ж дня сталася перша бійка. Головне, що жінок і дітей вдалося відвести в безпечні місця.

- Яким чином це вдалося зробити?

 - Прихильники федералізації кинулися в бійку. Там емоції зашкалювали, а жінки й дівчатка з іншої частини площі виходили спокійно. 13 березня стався найкривавіший мітинг, всю провину якого я, особисто я, й досі покладаю на міліцію, а конкретніше – на їхню бездіяльність. Чому проросійським активістам спокійно передавали арматуру, бити, а вони не реагували, я не розумію.

- Чи змінилися дії міліції порівняно з лютневими подіями?

 - Ні. Я наведу тільки один факт. Не пам’ятаю вже, якого числа в березні, я разом із другом пішов до храму Козельщанської ікони Божої Матері на мітинг. Там мав збиратися наш народ, однак за годину до мітингу організатори спочатку змінили місце проведення, а потім скасували його взагалі. Проте не всі люди про це знали, частина прийшла й потрапила в пастку. Я разом із другом знав, але все ж поїхав. Там було все в триколорах. Пішли собі вулицею Артема, бачимо – стоять 100-150 голів із українськими прапорами, а сепаратистів – до п’яти тисяч. Ми приєдналися до наших (з українськими прапорами, – авт.), тільки руки в кишенях тримали, бо без газового балончику страшнувато ходити на мітинги. Отже, стоїмо ми, нас 150, пруть до нас «сепаратисти». Я так зрозумів, що найадекватніша частина просто пройшла повз, а решта зупинилися біля нас і почали своє стандартне: «Фашисти, чемодан-вокзал-бандерщина!», а один взагалі крикнув: «Валіть в свою Україну!». Міліція же в цей час потужним кільцем оточила ОДА. Однак за нашими спинами! І аж цілих три служителі закону на конях підкотилися, при тому, що нас 150 (це разом із жінками), а тих – тисячі. Почали розходитися, сили нерівні, так «сепаратисти» розписали матами пам’ятник Шевченку і… захопили ОДА. Таке кільце міліціонерів же було, по 5-10 шеренг стояло, і що ми бачимо? Вони стоять, стоять, і в певний час просто розходяться, так, наче навмисно «зливають» будівлю. Запитання: якщо міліція стояла за 100 метрів від нас за нашими спинами, бачила, що от-от нас затопчуть, але робила вигляд, що оберігає ОДА, тоді чому ж розбіглася? Чому нас ніхто не охороняв?

- Наразі є якісь зміни? Я так розумію, міліціонерів не залишилося біля ОДА.

 - Після 13 березня, коли вбили Дмитра Чернявського (22-річний прес-секретар місцевої партії «Свобода», загинув внаслідок конфлікту між донецькими майданівцями та проросійськими мітингувальниками, – авт.) люди вирішили не виходити на мітинги. Сподівалися, що ця гарячка у «сепаратистів» спаде. Але в суботу, 19 квітня, був мітинг, і в «кращих традиціях» наших організаторів його знову за декілька годин до початку перенесли з центру на Калинівку у парк Перемоги (в межах Запоріжжя це якби перенесли з бульвару Шевченка до Бородинського мікрорайону, – авт.). Ми, молодь, дізнаємося це з соціальних мереж, але люди середнього й похилого віку ризикують раз за разом ставати жертвами «сепаратистів», опинившись не в тому місці.

 - Як давно ти був біля ОДА? Яка там зараз обстановка?

 - У березні на тому мітингу якраз і був. Зараз там не хочеться й стояти – бігають «сепаратисти» з прапорами ДНР (Донецька народна республіка, – авт.) та РФ. А відбувається там масова істерія. Буквально днями мені сам-на-сам довелося спілкуватися з їхнім представником. Скажу лише одне: якщо, дай Боже, така влада буде в них, то ДНР – це гаплик! Людина абсолютно не розуміє елементарних законів, побудови держави, Конституції. Вимагав від мене, щоб я у своїй раді повісив прапор ДНР, інакше погано буде. Я відмовився й послав його. Він не називає навіть свого прізвища, представляється як Роман Миротворець, комендант 12-ї роти. Начебто це вони там у Слов’янську заправляють балом, але чи правда це, чи людина хвора – хто знає.

- Він місцевий?

 - У соціальних мережах написано, що рідне місто – Донецьк, але я знаю точно, що він працює у Костянтинівці (місто в Донецькій області, – авт.). На його місці роботи нам повідомили, що він взяв відгули.

- Як налаштовані ультраси та як ставляться до ситуації, що склалася на Сході України?

 - Всі хлопці, з якими особисто я спілкуюся, налаштовані патріотично і, за можливістю, збираються на мітингах. На стадіон якось ходити зараз мені або ніколи, або немає бажання. Освистують буквально з сусідніх секторів усе, що стосується України. Атмосфера на стадіоні важка. Моя знайома дівчинка, котра ніколи не пропускала матчі, пішла зі стадіону з комом у горлі вже на восьмій хвилині.

- Через важкість атмосфери?

 - Так. Соромно за Донбас. Соромно мовчати. Просто доходить до того іноді, що адекватні мої знайомі з «ультра» лізуть від ярості бити «кузьму» (пересічні глядачі-вболівальники, –авт.). Наприклад, на матчі з «Вікторією» (27 лютого 2014, – авт.) мій знайомий не витримав того свисту й поліз «кузьмичу» в «щі» зарядити, а на матчі з Дніпром (22 березня 2014, – авт.) з другого ярусу в наших летіли різні предмети. Стас – адекватна людина в житті, батько двох дітей – поліз на другий ярус по кріслах, і почав у «кузьму» від злості жбурляти різні предмети у відповідь. Отака атмосфера на стадіоні. Було в нас сподівання на спільний марш із дніпрянами в Донецьку, але вони не ризикнули.

- Відносини з перемир’ям покращилися між усіма клубами в Україні? Немає більше такої агресії, яка була раніше?

 - Атмосфера на виїздах просто супер! Таке враження, що скрізь УКРАЇНА, а в нас – дупа. Скрізь люди як люди, а в нас – бидло.

 - Різниця відчувається гостро?

- Це просто як описувати Лондон і якесь африканське язичницьке убоге селище. Не за інфраструктурою, а за поведінкою населення. Особливо прикро, що ми не відчуваємо підтримки Києва, нас напризволяще кинули й усе. Й така порожнеча в душі у мене вже п’ять місяців.

- А як щодо антитерористичних операцій, про які говорять ЗМІ?

 - Це окрема казка. Як правильно зазначають донецькі патріоти у своїх групах, звільнення міст і покращення ситуації стається тільки на фейсбуці Авакова. Сумним жартом у нас уже стало: «Сподіваюсь, інфа не з фейсбуку Авакова».

- Як ти думаєш, що на нас чекає попереду?

 - Однозначно людям набридне жити в постійному хаосі. Якщо взяти розмову з тим «комендантом 12-ої роти», то коли я про нього розповідав, навіть у двох моїх колег, які за РФ (хоча й пасивні), він викликав негативні емоції, тож сподіваємося, що люди прозріють. У місті така порожнеча, що всі вовком один на одного дивляться, атмосфера нездорова. Вони кричать: «Рааасія», «Бєєєркут», – і їх тисячі, а нас 150. Мітинги – єдине, де можна відвести душу. Атмосфера у Львові на майдані, у Хмельницькому не така, як у нас, коли тебе з усіх боків оточили «сепаратисти» з битами, ножами, травматами, балончиками, а ти стоїш і бачиш, що нас в десятки разів менше. У мене перший раз ноги ватні були від страху, чесно. Я без пафосу можу сказати: ми всі боялися, просто не показували цього, але боялися всі. Зараз уже це звичніше стало. Раніше знали: наш ворог – влада. Зараз ти не розумієш, хто твій ворог. Влада начебто правильна, але так само зраджує, міліціянти – зраджують, військові – то там, то сям зрадник. Не знаю, чим все це закінчиться, але я сподіваюся все буде на краще.

Дар’я СВІЦЕЛЬСЬКА

Фото: news.bigmir.net


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

Денис | 14.05 2014 в 12:53
Донецкий "болельщик" дающий интервью полностью на мове. Да кто в это поверит?!

Лента статей
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
MISTO.ІНФОРМ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Студентський інформаційний портал «Пороги» - це цікаво й корисно, це креативно й актуально, це гостро й оперативно. «Пороги» - це погляд запорізького студентства на молодіжні проблеми. Це репортажі з мистецьких акцій і спортивних подій, інтерв’ю з  неординарними людьми, це матеріали, що зацікавлять молодого науковця, майбутнього студента, творчу людину. «Пороги» - це ресурс для тих, хто шукає себе, хто хоче писати, кого турбує молодь Запоріжжя. «Пороги» - для тих, хто думає і хоче знати.

Контакты

Адреса:
м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 24, 9 поверх, к. 907

Телефон:
289-12-22

Сайт:
www.porogy.zp.ua

E-mail:
porogy@mail.ru

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |