Перше український витвір кіномистецтва датується ще 1893 роком, який винайшов, сконструював та відзняв Йосип Тимченко. Його першими стрічками були «Скачущий всадник» та «Копьеметатель». Це були перші українські хронікальні сюжети.

Надалі список українського кіно продовжили екранізації театральних вистав «Наталка Полтавка» за участі Марії Заньковецької та Віри Холодної.

Одну з найвидатніших ролей у розвитку нашого кіномистецтва зіграв Олександр Довженко. Саме він започаткував напрям «українське поетичне кіно» та прославив нашу країну фільмами «Земля», «Звенигора» та «Арсенал».

Розквіт український кінематограф набув у 1950-60 роках, коли на екранах побачили «За двома зайцями», «Весна на Зарічній вулиці» та «Спрага». За Радянських часів дуже багато фільмів були внесені до списку кращих за весь час існування кінематографу.

Наразі сучасне незалежне кіно продовжує зароджуватися. Наші режисери Тарас Томенко, Степан Коваль, Ігор Стрембіцький отримують свої нагороди на світових кінофестивалях.

У 2013 року глядачі змогли побачити стрічку «Тіні забутих предків», яку назвали голівудською стрічкою України. А фільм “Плем’я” Мирослава Слабошпицького на Каннському кінофестивалі 2014 року здобула три нагороди в конкурсній прграмі «Тиждень критики» з чотирьох можливих.

З кожним роком українські фільми стають все кращими, отримують все більше нагород на конкурсах і фестивалях, а режисери відкривають нові кордони фантазії. Безперечно, що на світ ще чекає новий Параджанов, Довженко або Стрембіцький.

Софія Матвейшина