цикл матеріалів про митців, завдяки яким відома Україна

«Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому». Це слова геніального українського актора, відомого діяча культури, видатного митця Богдана Ступки.

Народився майбутній актор у Куликові, що коло Львова. Тут пам’ятають як сина оперного співака Сильвестра Дмитровича та активістки місцевої “Просвіти” Марії Григорівни. Згадують про актора із любов’ю та пошаною.

Доля Богдана Ступки деякий час була пов’язана також з Львівським національним університетом імені Івана Франка. Після закінчення львівської середньої школи № 28 та спроб поступити на навчання на хіміко-технологічний факультет Львівського Політехнічного інституту він з 23 січня по 21 жовтня 1959 р. працював на посаді вираховувача у Астономічній обсерваторії Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1963 р., здавши успішно іспити, Богдан Сильвестрович поступив на гуманітарне відділення загальнонаукового факультету за спеціальністю “українська мова та література” Львівського державного університету імені Івана Франка. В університеті він навчався у 1963-1965 рр. та у 1967 р.У 1959-1961 рр. Богдан Ступка навчався на навчально-театральній студії при Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької, і з травня 1961 р. працював на посаді артиста цього театру.

Богдан Сильвестрович завжди викладався на повну, люди йшли в театр спеціально для того, щоб подивитися на гру цього видатного актора. Показово, що виставу “Тев’є-Тевель”, яка була понад 20 років візитівкою театру Франка, у якій Ступка грав головну роль Тев’є, після смерті актора взагалі зняли з репертуару. У такий спосіб театр висловив пошану великому актору.

Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.

За визначний внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність Богдана Сильвестровича удостоєнно званням Герой України. А також посмертно нагороджено державною премією імені Олександра Довженка за розвиток українського кіномистецтва. Його ім’я навіки залишилося знаковим для української національної культури. Адже за роки своєї творчої діяльності Богдан Сильвестрович зробив значний внесок у її розвиток.

Анастасія Рисєва