Анастасія зі своїми вихованцями, 9 березня 2022 року

Фотографія дівчини, яка тримає групу собак за повідці в Ірпені, облетіла весь світ. Анастасія Тиха, героїня цього знімку, після повномасштабного вторгнення організувала разом із чоловіком притулок для тварин-інвалідів “Дім хвостів”. Наразі притулок, хоч і з постійними викликами, продовжує приймати новоприбулих собак та котів з певними вадами, які шукають свою домівку. Про роботу притулку та складнощі його утримання – далі.

24 лютого 2022 року для мешканців міста-героя Ірпінь розпочалося з російських ракетних обстрілів. Вже за тиждень місто опинилося в облозі, люди були вимушені рятуватися з-під постійних ворожих атак,  евакуація стала складним, але необхідним кроком. Вибір евакуюватися обрала і волонтерка Анастасія Тиха. З 2021 року разом зі своїм чоловіком Артуром вона займалася перетримкою собак з інвалідністю. На той момент в них знаходилось 20 собак і декілька котів.        

“Жодної думки (покидати тварин не було), це були наші діти. Ми цим займаємося, це наша відповідальність. Можливо, була у нас думка здорових тварин відпустити, якщо було б дуже гаряче, але коли ми вже почали збиратися, евакуюватися, то я вже кажу: ні – ми забираємо всіх по можливості”.

Анастасія зараз

9 березня 2022 року фото Анастасії, яка тримає за повідці групу собак-інвалідів, побачив увесь світ. Врятувавши вихованців до  Києва, Настя з Артуром неодноразово поверталися в Ірпінь, щоб евакуювати своїх і залишених сусідами тварин. Через певний час волонтерам різко почали звозити всіх врятованих тварин із Київської області, кількість “хвостиків” почала збільшуватися і так утворився притулок для особливих тварин “Дім хвостів”. 

“Так вийшло, що притулок створив сам себе”.

Зараз в притулку перебуває 76 собак і 57 котів. Тварин привозять із усієї України, розповідає Анастасія, багато “хвостиків” приїздить із фронту або їх передають знайомі військові, які їдуть на ротацію. За 2022 рік їм вдалося відправити близько 300 тварин до нових господарів за кордон.

Коржик без передньої лапки 

Після підриву росіянами Каховської ГЕС, попри всі складнощі утримання притулку, Анастасія та Артур прийняли рішення виїхати в Херсон із власним човном, щоб врятувати залишених тварин. Загалом їм вдалося забрати понад 30 собак та 6 котів.   

 Подружжя також співпрацює з великими організаціями, які евакуюють тварин із різних міст, і вони приймають найбільш хворих тварин. 

“Здорових котів і собак беруть всі притулки, а хворих – майже ніхто”. 

В притулку перебувають здебільшого тварини з психічними та фізичними вадами, більшість з яких постраждали від рук людини. Через це тваринам складніше знаходити домівки.

“Ось таких тварин не беруть: старих, хворих або інвалідів не беруть. Маленьких, здорових, молодих собачок – беруть, але таких в нас дуже мало. В місяць 10-15 тварин знаходять домівки, але приїжджає їх за той же місяць 30-60”.

 Ліса без задніх лапок

Однак подружжя робить все необхідне для того, щоб тварини-інваліди змогли відновитися. Вони водять собак та котів до реабілітаційних центрів, знаходяться поруч із тваринами навіть під час операцій та займаються з ними вдома. 

День собаки-інваліди проводять на подвір’ї, де весело бігають і граються. Серед них є дружня собачка Ліса, в якої немає задніх лапок, і яка дуже любить гостей, жвава Лапка, в якої немає декількох кінцівок, відпочиваючй в затінку Ежіслав зі сліпим оком: вони залишаються звичайними собаками, але зі своїми особливостями.    

Коржик грається на ґанку

Коли “хвостики” прибувають до притулку, їх відправляють або в лікарню, або залишають на карантині в “Домі хвостів”, де проводиться базова діагностика: загальний та біохімічний аналізи крові, УЗД черевної порожнини та ЕХО серця. Додатково всіх новоприбулих вихованців каструють, чипують, оброблюють від глистів та роблять їм щеплення від сказу.  

Ще рік тому “Дім хвостів” мав значні фінансові труднощі. Тварин ставало більше – на закупку вольєрів, боксів для хворих котів і собак, корму, засобів прибирання йшли великі суми. Наразі Анастасії  з Артуром вдалося знайти роботу для забезпечення притулку самотужки: корм, зарплатня помічницям, вольєри та побутові витрати вони покривають своїми силами. 

Несоціальна Саманта у вольєрі

В лікуванні собак та котів допомагають небайдужі люди. Настя часто робить збори на допомогу постраждалим тваринам, каже, лікування дуже дороге:

“У мене принципова позиція, що ми робимо збори і збір робиться тільки на лікування, бо воно дуже дороге. Тут багато ортопедично хворих тварин, яким потрібні серйозні операції. Буває всього одна, а буває 5-7 – це великі гроші, і ми збираємо на це”.       

Наприклад, на допомогу вівчарці Грому з Чорнобаївки пішло “рекордних” 80000 грн. У “хвостика” був рак і він не міг ходити. Наразі він перебуває в реабілітаційному центрі; утримання там протягом 10 днів коштує 15000 грн.  

“Це все робиться для того, щоб собака міг сам ходити, він не дуже старий – в нього ще багато років життя попереду”.

Крім того, тварини нерідко хворіють на вольєрний кашель або ентерит, що може часто призводити до смерті. Лікарні в яких перебувають вихованці притулку переповнені, а в липні 2023 року був встановлений антирекорд по смертності. 

“Я втомилась ховати собак” – з Інстаграму Анастасії.

В цьому ж місяці борг “Дому хвостів” на лікування досяг відмітки  в 200 тисяч грн за один тиждень. 

Станом на серпень борг за лікування досяг ще понад 227 грн.

Це, та постійне прибуття важких тварин, морально виснажує подружжя, тому в липні притулок взяв коротку перерву.

“Я хочу від цього трішки відійти, я 24 на 7 з тваринами, в лікарнях, в мене немає відпустки, вихідних і мені хочеться трішки дистанціювати це від себе”.

Однак притулок не припинив свою роботу, тварини, що були, залишилися, лише не відбувався набір нових. Зараз, навіть попри фінансові та емоційні труднощі, пара продовжує допомагати постраждалим тваринам з різних міст. У майбутньому Настя планує розширення притулку, оскільки місце в ньому вже закінчилось. Багато собак зустрічає своїх майбутніх господарів на невеличкому ґанку “Дому хвостів”.

Лапка з конструкцією для зламаної лапи

“Плануємо розширення: ми знаходимося в приватному секторі, але розуміємо, що сусідам тут не дуже добре, бо собаки гавкають, заважають, хоч ми в більш-менш нормальних стосунках із ними, але ми плануємо перевозити тварин в більш затишне місце в межах Ірпеня. Нема де погуляти із собаками: багато людей хоче приїхати, вигуляти добру (сміється) собачку з вольєра, побавитися з нею, подбати, а тут нема де”.

Наостанок Настя радить майбутнім власникам не зациклюватися на породистих тваринах. Є інваліди, які не потребують постійного нагляду і які любитимуть своїх господарів так само віддано, лише треба перестати таких “хвостиків” боятися:  

“В нас люди дуже орієнтовані на породистих собак, є метиси – вони нічим не відрізняються від них. Є інваліди, яким не треба особливий догляд. Є собачка – у неї зламана задня лапка, але людей це лякає, а вона бігає, грається, жодних проблем з нею немає. Або та ж Лапа – в неї дві лапи проблемні, але вона так само бігає, грається і нічого їй не заважає. Звісно є такі, яким потрібен постійний нагляд у лікарів, коляски – не кожна людина на це готова, але треба перестати боятися брати таких ‘несильних’ інвалідів”.

Ежіслав на ганку

Допомогти притулку можна через реквізити в Інстаграмі або на сайті “Дому хвостів”

Вероніка Христіч