Теми самогубств: як говорити про це чутливо і попереджати трагедії

Висвітлення теми самогубств у медіа — це надзвичайно делікатне завдання, що потребує професійного та етичного підходу. Правильне висвітлення теми самогубств у медіа є вкрай важливим через її вплив на суспільство, особливо на вразливі групи населення. Неправильна подача може викликати негативні наслідки, включаючи феномен наслідування (ефект Вертера), тоді як етичне і коректне висвітлення допомагає інформувати громадськість та попереджати трагедії.

У 1974 році соціолог Девід Філіпс увів термін «ефект Вертера», дослідивши взаємозв’язок між публікаціями в медіа та зростанням кількості самогубств. Він виявив, що після резонансного висвітлення випадків самогубств, особливо відомих людей, спостерігається збільшення подібних інцидентів у суспільстві. Це явище пояснюється впливом інформації на поведінку вразливих груп.

Роберт Чалдіні, досліджуючи моделі суспільного впливу, дійшов висновку, що люди схильні наслідувати тих, кого вони вважають подібними до себе за соціальним статусом, цінностями чи обставинами. Ця схильність до наслідування підсилюється, якщо особа, яка стала об’єктом уваги, є впізнаваною або має сильний емоційний зв’язок із суспільством.

Габріель Тард у своїх роботах акцентував на фундаментальній ролі наслідування в соціальному розвитку. Він зазначав, що наслідування є основним механізмом передачі ідей, поведінкових моделей та культурних норм, які формують соціальну структуру. На його думку, суспільство функціонує завдяки постійній взаємодії та запозиченню досвіду між індивідами та групами. Таким чином, усі ці дослідження показують, що явище наслідування є глибоко вкоріненим у людській поведінці, а висвітлення чутливих тем у медіа може мати значний вплив на суспільну динаміку, включаючи як позитивні, так і негативні наслідки.

За твердженням експертів організації Reporting on Suicide, вплив на суїцидальну поведінку вразливих груп населення залежить не від факту публікації новини про самогубство, а від способу її подання. Журналіст може ненавмисно створити враження, що самогубство є звичним або прийнятним явищем. Водночас відповідальний підхід до висвітлення таких тем здатний допомогти у запобіганні суїцидальній поведінці.

Факти про самогубства

1. Популярність історій впливає на кількість випадків. Чим більша увага медіа приділяє історіям про самогубство, тим більша ймовірність подальших суїцидів.
2. Часовий ефект. Рівень самогубств може підвищуватися протягом 10 днів після телевізійних чи інших повідомлень про випадок суїциду.
3. Групові суїциди. Поширення матеріалів у медіа та соцмережах про самогубства або заподіяння собі шкоди здатне викликати так звані «групові» або «кластерні» суїциди.
4. Вплив на молодь. Постійне висвітлення теми суїцидів може призвести до виникнення «моди» на суїцидальну поведінку, особливо серед підлітків і молодих людей, які є найбільш вразливою аудиторією.

Як коректно висвітлювати тему суїцидів

1. Не деталізуйте фізичні наслідки. Детальний опис спроб самогубства чи їх наслідків може виступати тригером і стимулювати уразливих людей до наслідування.
2. Уникайте гучних висловів. Не використовуйте словосполучення на кшталт “епідемія самогубств” або “місто з найбільшим рівнем самогубств”. Вони створюють хибне уявлення про масштаб явища і можуть посилювати тривожність.
3. Не публікуйте фото, методи чи місця. Публікація фотографій загиблих, описів способів або локацій може спровокувати наслідувальну поведінку.
4. Пояснюйте комплексність проблеми. Підкреслюйте, що самогубство є результатом складної взаємодії багатьох факторів, а не одиничної причини.
5. Уникайте романтизації. Не представляйте загиблих як жертв чи об’єкти суспільного захоплення, адже це може створити уявлення про схвалення суїцидальної поведінки. Замість цього акцентуйте на жалобі за втраченим людським життям.
6. Контролюйте кількість деталей. Надлишок інформації може підштовхнути до фатальних рішень.

Національна гаряча лінія професійної профілактики суїцидів та підтримки психічного здоров’я 7333 окреслила головні правила відповідального розповсюдження інформації на тему суїциду:

1. Рекомендується уникати висвітлення резонансних випадків суїцидів, особливо за участі відомих осіб (зараз поняття “відомості” розширилося завдяки активній присутності багатьох людей у соціальних мережах). небажаний інтерес і спровокувати наслідування.
2. Важливо пам’ятати, що самогубство — це трагедія, а не сенсація. Матеріали на цю тему повинні розміщуватися подалі від перших сторінок друкованих видань, а також не використовуватися як заголовна новина на сайтах чи в телевізійних випусках.
3. Подавати інформацію слід об’єктивно, наголошуючи на тому, що самогубство є результатом взаємодії різних факторів і що йому можна запобігти, якщо вчасно виявити ознаки суїцидальної поведінки та звернутися за допомогою. Важливо акцентувати увагу на підтримці родичів і розвитку ефективних систем профілактики суїцидів.
4. Корисними будуть матеріали, що висвітлюють способи розпізнавання тривожних сигналів, методи подолання життєвих труднощів та шляхи адаптації до кризових ситуацій. Якщо у померлого був психічний розлад, цю інформацію потрібно подавати обережно, підкреслюючи, що це лише один із можливих факторів ризику, а не єдина причина.
5. Не слід публікувати передсмертні записки, використовувати стереотипи релігійного чи культурного характеру або звинувачувати інших осіб у трагедії. Натомість важливо надавати контакти організацій, які пропонують психологічну допомогу. В Україні діють спеціалізовані служби підтримки, які можуть бути корисними для тих, хто перебуває у кризі.

Відповідальне висвітлення теми може не лише запобігти наслідувальній

поведінці, але й допомогти інформувати суспільство про важливість підтримки психічного здоров’я та доступних ресурсів допомоги.

Катерина Касімова