Думаю, що кожен з нас, хто читає ці рядки, добре розуміє наскільки глибоко і всебічно техніка проникла в наше повсякденне життя, а також наскільки збільшується її вплив на всю людську цивілізацію, визначаючи вектор її розвитку. Несучи з собою нові можливості та перспективи, технічний прогрес породжує і нові ризики та загрози.

Найчастіше під такими ризиками та загрозами розуміються всілякі екологічні та техногенні катастрофи, безпосередньо пов’язані з технічним прогресом. Але, на мою думку і думку багатьох сучасних філософів існує ще один, особливий вид ризиків – екзистенційні ризики (Екзистенція – одне з основних понять екзистенціалізму, що означає спосіб буття людської особистості). Це ризики, пов’язані з безпосереднім проникненням сучасних технологій у внутрішній світ людини. Проникаючи в який вони змінюють сприйняття людиною світу, змінюють звичну картину існування людської особистості.

Початком такого роду загроз стало виникнення індустріального виробництва. З моменту появи якого розпочалася повсюдна технологізація трудового процесу та сприйняття людини як технологічної одиниці. Поведінка і мислення людини стало зводитися все більше і більше до машинного ритму виробництва. Настала за цим технологізація дозвілля лише посилила ситуацію, завершивши цим формування особливого стилю поведінки й мислення сучасної людини, у якому технологічний (функціональний) підхід застосовується всім формам існування.

Сучасна людина, бувши одночасно як виробником, так і споживачем технологій, стала своєрідною ланкою в технологічному ланцюзі. І це кардинально змінило уявлення про людську свободу. З’явилася величезна кількість нових залежностей і тепер виживання людини крім природних потреб людини залежить ще й від величезної кількості технологічних пристроїв (комп’ютерної техніки, мобільних телефонів, телевізорів і т.д.) Технізація світу дає людині величезну кількість нових можливостей, які вона не хоче втрачати — звідси й ті форми залежності, про які йшлося вище. Загроза в цій ситуації полягає в тому, що технології часто замінюють природні прояви людської природи. У світі, де все має бути чітко і вчасно сплановано та зроблено, людина починає шукати технології там, де має бути присутнім – нормальне, природне спілкування, порозуміння тощо. У світі людина споживає масу інтелектуальної продукції на тему: як придбати друзів, як впливати на навколишніх, як перестати турбуватися, як заробити мільйон, як виховувати дітей і навіть як стати щасливим і т.д. Він шукає “технології успіху”, “технології спілкування”, “технології прийняття рішень”. Тобто. людина сприймає себе як якийсь технічний пристрій, який можна сконструювати чи реконструювати, чи запрограмувати. З одного боку, це новий прояв свободи творити себе. З іншого, — таки є певна різниця між «творити» та «конструювати». Технологія впливу має на увазі алгоритм, який годиться для всіх. Таким чином, свобода творити себе в технізованому суспільстві постає скоріше як свобода дотримуватися вже чинних стандартів та алгоритмів (або ще гірше — створених кимось програм — це вже майже добровільне рабство).

У результаті базової структури, що впливає на тип суспільних відносин, є промислове технізоване виробництво. Особливості виробництва визначають особливості поведінки та мислення людей, які беруть участь у ньому. Виробництво, зрештою, ставить і систему цінностей. Виробництво виводить першому плані принципи «раціональності, ефективності », реалізації яких найбільшою мірою відповідає функціонування машини, технічного устрою. Формування людини у такій системі пов’язується з моментами раціоналізації, володіння корисними знаннями та навичками; і дисциплінування, тобто свого роду з перетворенням людини на деякого слухняного робота, підлеглого графіку, розкладу, заданої програми.

Суспільство з такою системою цінностей, що задає образ людини як «працівника» та «зброї», саме й обмислює людське існування. Головною причиною цього є розвиток виробничих технологій. Вдосконалення технологій звільняє людину від праці. Але праця в сучасному суспільстві — це єдине, що надає сенсу існуванню, інших смислів нинішнє суспільство не знає. Звідси виникає наступне питання – що ж залишиться від людського життя, якщо одна автономна функція за іншою чи захоплюються машиною, чи хірургічно знищуються та, можливо, генетично змінюються?

Людина сама загнала себе в технологічну пастку. Прагнучи до свободи через нарощування власного панування над природою, суспільством і самим собою, він не може стати вільним, оскільки інструмент визволення і став джерелом втрати свободи. Сучасна людина не може подумати поняття свободи інакше, як через нарощування технічних можливостей. Нарощування цих можливостей породжує нові форми залежності.

Подальший розвиток цивілізації лише з урахуванням прогресу науки і технології, що автоматично здійснюється, означає лише нарощування та посилення вже теперішніх проблем. Необхідне нове осмислення чинної дійсності, що передбачає нову відповідь на питання, що є людиною. І від того чи зуміємо ми побачити себе в якійсь іншій якості, яка не зводиться до того, щоб бути гвинтиком машини, залежить напрям подальшого цивілізаційного розвитку.

Ілля Кучерявий