Самопізнання – надзвичайна робота над собою, яку людина виконує протягом усього життя. Розуміння себе , своїх бажань, недоліків або переваг вважається дуже абстрактною темою для вивчення , однак спробуємо розібратися для чого воно потрібно , і взагалі зрозуміти чи являється воно однією з важливих тем для вивчення.

Спочатку потрібно зануритись в історію цього поняття. За легендою , сім мудреців Стародавньої Греції – Піттак, Біант, Солон, Клеобул, Місон, Фалес та Хілон, зійшовшись разом присвятили Аполлону Дельфійському , як «початки мудрості» свої вислови, у тому числі і «Пізнай себе». Це античний вислів на стіні давно-грецького храму Аполлона в Дельфах. Його сенс і досі залишається загадкою для суспільства та викликає дуже багато різноманітних тлумачень.

У платонівському діалозі «Хармід» афінянин Критій висловлює думку , що вислів «Пізнай себе», звернений богом до відвідувачів храму , і заміняє собою звичайне привітання. Таким чином ми маємо розуміти , що бог вважає самопізнання важливою цінністю людства. Щодо цього поняття влучно виразився усім відомий давньогрецький філософ Сократ: «Людина, є те, що користується тілом, а те, що користується тілом, ми називаємо душею» . Тому слід вважати, що людина це і є душа, яка керує не тільки усім тілом, а ще й усвідомленням того, що ми всі є людьми. Отже Бог, що закликає пізнати не тільки самого себе , а ще й душу.

Однак що являє собою це дивне поняття самопізнання? Як його досягти , та для чого воно взагалі потрібне? Ми звикли вважати, що це вивчення людиною своїх психічних та фізичних особливостей , осмислення , пізнання себе як особистості, та розуміння як цінності. З цього випливає питання, чи достатньо цього, щоб вважати себе людиною яка досягла вершину так званого «самопізнання». Як на мене усе це дослідження своїх якостей життя дає можливість до самовдосконалення , зростання та самоактуалізації, однак цього замало, щоб вважати себе людиною, яка все про себе знає.

Протягом усього життя ми вдосконалюємось, намагаємося займатися саморозвитком, вивчаємо теми, які для нас відіграють певну роль у самовдосконаленні, та ми змінюємося, і наше бачення світу постійно формується. Не можна сказати: “Я цілком себе пізнав”, спираючись тільки на те, що ти досяг певних успіхів в якійсь сфері, або, що може бути ще гірше, прочитав пару книг психології, і вважаєш себе «майстром самопізнання». Ми ніколи не зможемо бути цілком впевнені, що знаємо себе досконало, це не кожному підвладний феномен, який відкриє єдину можливість: «Нарешті знайти спокій».

Чи всім він потрібен, чи не втратите ви смак життя, коли зможете бути впевненими, що знаєте себе досконало, на це, на жаль, ніхто не знає відповіді, тому теорія самопізнання й досі до кінця не представлена. Людство тільки починає занурюватись у свою психологію, напевно тільки через декілька років чи десятиліть, нам вдасться отримати відповіді, без яких нам наразі важко існувати.

Це не заклик до того, що потрібно залишити тему самопізнання, і займатися буденними речами, однак ми повинні дуже повільно і покроково підходити до цієї теми. І починати треба з самоспостереження. Це повинна бути об’єктивна оцінка своєї діяльності. Ви спостерігаєте за своєю поведінкою, реакцією у певних життєвих обставинах, тим самим підвищуєте свій рівень усвідомленості. Зосередьтеся на органах чуття, думках, образах та діях, щоб побачити картину дійсності. Іноді звертайтеся до самоаналізу, концентруйтеся на негативних відчуттях, коли вони вас турбують.

Важливим кроком до самопізнання є також і прийняття себе як людини, тобто головної цінності. Однак не треба задовольнятися картиною, яка у вас є, постійний розвиток та праця над собою – запорука успішного самовдосконалення та безмежної мотивації. Перед нами не повинна стояти ціль досягти самопізнання цілком і повністю, якщо ви вже зробили перші кроки до цього, то навряд чи вам знадобиться занурюватися в себе ще глибше. Немає нічого кращого ніж отримувати задоволення від життя, і якщо вас все влаштовує, то вибір :«Чи варто мені себе вивчати ?» – стоїть за вами.

авторка: Олександра Сакальська