Галерея «Art L» приймала російського поета Дмитрія Кузьміна. Раніше анонсована прес-конференція перетворилася на неформальну бесіду.
Зустріч відбувалася на запрошення Олеся Барліга (президента запорізького літературного клубу «99») у наше місто завітав російський літературтрегер (прим. авт. суспільний діяч у сфері літератури, організатор фестивалів, різноманітних літературних проектів). Дмитрій Кузьмін опинився в Запоріжжі проїздом перед Києвом, куди потім поїхав на міжнародний фестиваль поезії «Київські Лаври», що об’єднує поетів Росії, України і Білорусі. За словами Дмитрія Кузьміна, організатори фестивалю створили «величезний проект, що сприяє діалогу східнослов’янських літераторів». Слід зазначити, що цього ж дня поет виступив із лекцією перед студентами кафедри російської філології ЗНУ.
Дмитрій розповів про стан російської поезії, презентував поетичний журнал «Воздух», редактором якого є, власне він, а також показав збірки поезій російських поетів. «Фізично ці книги погано досяжні, зрозуміло, за межами Москви і Росії, зокрема», розповідає Кузьмін, демонструючи збірки таких російських поетів, як Віктор Кривулін, Ніколай Кононов, Максима Бородін, Григорій Гелюта. До того ж у серії книжок «Молодая поэзия мира» шостим випуском стала збірка «Збіг обставин під Яготином» українського поета з Харкова Олега Коцирєва.
Серед бажаючих послухати російського поета були члени літературного клубу «99», студенти та ті, хто просто цікавиться літературою. Протягом трьох годин Дмитрій Кузьмін знайомив запорізьку аудиторію зі своїми проектами та іменами сучасної російської поезії.
«Воздух» у залі «Art L»
«Те основне, чим я зараз займаюсь, це щоквартальний поетичний журнал «Воздух». «Воздухом» він називається за відомою, до речі, фразою Мандельштама про те, що вся поезія поділяється на дозволену і написану без дозволу. Перша – це «мразь», друга – це крадене повітря. Я кожного разу пояснюю, що Мандельштам мав на увазі не стільки цензуру, скільки інерцію стилю, мислення, тобто певну культурну санкцію на створення віршів, таких, які вже видавалися раніше. У цей же час потрібні такі вірші, яких раніше ще не бувало».
«… негативна критика непотрібна...»
«Воздух» виходить вже п’ятий рік поспіль, має багато різноманітних рубрик, усі вони пов’язані з повітряною тематикою. Перша рубрика називається «Кислород» і містить статтю якого-небудь поета про якого-небудь іншого поета. Оскільки у мене взагалі є думка, що негативна критика непотрібна. Зовсім не те, що потрібно, зважаючи на сьогоднішню ситуацію культури. Потрібні лише позитивні відгуки, які пояснюють, чим цей чи інший автор є цікавим і помітним. Якщо ж автор нецікавий і непомітний, то навіщо витрачати на нього свої сили?»
На верхівці Вавилонської вежі
«З усього, що я роблю, найбільш відомими є мережеві проекти, які доступні у будь-якій точці земної кулі. І це сайт «Вавилон»( Союз молодих літераторів - vavilon.ru), що існує з 1996 року і є у більшій мірі бібліотекою новітньої російської поезії».
«В останні роки моя робота в Інтернеті змістилася у бік іншого великого літературного проекту – це «Новая литературная карта России» (litkarta.ru). Скажу, що це довідковий ресурс, така собі база даних сучасних російських письменників».
Про життя-буття сучасного поета
«Цивілізація пропонує цілий перелік культурних механізмів, що полегшують поетові його існування. Не те, що ось він написав вірші і йому одразу ж платять гроші. Це працює не так. Але за рахунок союзу між інноваційним мистецтвом і вищою освітою, крізь взаємодію з університетською системою не всі поети, але досить багато отримують можливість якось себе забезпечувати. Це відбувається безпосередньо викладанням.
У кращому випадку, якщо поет доживе до благополучної і безбідної старості, то у нього навіть є внутрішній стимул для онуків-правнуків. Це не література, суворо кажучи. Але якщо така книжка буде написана грамотно і захоплююче завдяки тому, що 40-50-роками раніше автор навчився писати грамотно і захоплююче, це буде зовсім не безглузда річ. Є ще гранти, є системи , що дозволяють поетові «казеним коштом» деякий час жити при університеті, не читаючи там ніякого конкретного курсу, просто проводячи творчі зустрічі, спілкуючись зі студентами, щось там пишучи, пов’язане з місцевою географією».
Дмитрій Кузьмін – коротко і відверто про…
• літературні СЛЕМи: «Публіка відверто обирає найгірше, що б їй не запропонували».
• сучасних поетів: «Поети-двотисячники просто цікаво пишуть, а ще відчувають себе рівноправними учасниками руху».
• українську культуру: «Українська культура менш централізована, ніж Москва або Пітер».
• про видавничі проекти: «Зараз відбуваються змагання між друкованими та електронними видавничими проектами. Ціна на електронну книгу спадає, мінімізована їхня шкода для зору, друкована продукція спадає».
• про поетичний діалог двох країн: «Є ідея парної антології, своєрідний діалог, коли українські та російські поети перекладають один одного в обидві сторони».
• про російську поезію: «Російська поезія сумує за наративом. Лірична поезія розповідає про «Я» поета, а тексти можуть бути і націлені на ці «Я». Але російська поезія цим наїлася».
• про літературу між двома рівнями і Віру Полозкову: «Є література різної адресації, для вузького кола. Є низова, масова, література, щоб публіка проковтнула і була сита. А є між цими двома рівнями інша література. Усі розуміють, що там щось є. Фани Віри Полозкової не читають більше нічого, окрім її поезії. Не перетинаються ні вище, ні нижче, а зараз так виходить, що вони будуть перетинатися. У мистецтві, як і в науці, важливо те, що було створено вперше».
Ганна ТРОН
Комментарии:
нет комментариев