У рамках громадської організації «Культ прожектор» стартував XV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, що триватиме до кінця грудня.

10 жовтня в Запоріжжі пройшов показ фільму “Проект “Бабця” який представила діяч організації «Культ прожектор» Вікторія Верес: «Суб’єктивно я дуже люблю цей фільм. Два слова про нього: це дослідження трьох хлопців, які зняли фільм про своїх трьох бабць.»

Три онуки вирушають разом зі своїми бабусями в анархічну подорож у минуле. Складне роуд-муві (дорожне кіно) про міжпоколіннєвий діалог у Великобританії, Німеччині та Угорщині.

«Проект «Бабця» – семирічне дослідження про те, як три молоді чоловіки приймають свою культурну спадщину через надзвичайні життя своїх бабусь: англійської шпигунки, танцівниці з нацистської Німеччини й угорки-комуністки, яка пережила Голокост. Фільм зачіпає класичні цінності і табуйовані історичні теми.

Цей фільм торкається одного питання, яке провокує в глядача ціле павутиння думок. Проект дивились люди різного віку та статі, та реагували на нього по різному (далі коментарі з обговорення) :

• « Спершу я подумала, що цей фільм більш направлений на політичну сторону спогадів цих жінок: про війну, про сторони які вони займали в цій війні, про те, як після всього цього вони живуть в сучасному післявоєнному часі та як взаємодіють один між одним. Але згодом я зрозуміла, що це більш спектральне відношення людей один між одним. Тобто всі ми можемо згадати те яким було наше дитинство. Доросліші люди можуть описати свою молодість, але мало розуміння що до того як проходить наша старість. Це кінцева зупинка нашого життя, та в цьому фільмі руйнують уявлення про те, що люди похилого віку без інтересів, тобто згасаючі. Більш молоде покоління сприймає їх спогади з гумором чи іронією, але не ці троє хлопці.»

• «Головне, що вони встигли поговорити зі своїми бабцями та зблизитись з ними поки вони поруч»
• «Що до цих бабусь ми бачимо, що на початку фільму вони відчували певний дискомфорт, а потім бабуся з Бельгії та бабуся з Германії стають більш близькими подругами, на скільки це можна сказати в їхньому віці»

Фільми такого жанру створені для того, щоб кожна людина підхопила з нього саме те, що їй найближче, та судячи з коментарів, в режисера Балінта Ревеса, це цілком вийшло.

Балінт Ревес почав працювати в кіноіндустрії ще в дитинстві у якості актора. Після цього він перемістився на інший бік камери, і відтоді займається монтажем, пише сценарії, працює продюсером і режисером. Він закінчив Брайтонський університет у 2012 році. Після випуску заснував власну продюсерську компанію Gallivant Film. Балінт зосереджується на створенні фільмів на суперечливі теми, використовуючи непрості методи – наприклад, його перший повнометражний документальний фільм «Проект «Бабця» знімався сім років, а фільм «Іще одна історія з новин», котрий він продюсував, був про журналістів, які документують кризу біженців у сімох різних країнах. Цей другий фільм був відібраний у конкурсні програми МКФ у Карлових Варах, кінофестивалю в Загребі, а також МФДК в Амстердамі. У співпраці з Джошуа Лофтіном, номінованим на британську премію BAFTA, він скоро завершить гібридний поетичний документальний фільм «LFD-Hope». Крім того, він є членом команди, що створює «Імперію снів» — перший глобальний аудіовізуальний архів снів, який виставляли в галереях у Берліні, Лондоні, Джакарті й Будапешті.

Також 14 жовтня в Запоріжжі в рамках цього проекту буде показ фільму “Зворотній бік усього”.

Маргарита Лебедь