Ексклюзивна зустріч із творчою групою повнометражного художнього фільму «Істальгія» відбулася 19 червня в кінотеатрі ім. Довженко. На зустрічі були присутні продюсери та актори фільму, а також представники Міжнародної організації «CinemaHall».
Соціальна драма «Істальгія» вийшла в прокат 30 травня в кінотеатрі «Київ». Зйомки фільму Дар’ї Онищенко зайняли три з половиною роки. Директор кінотеатру ім. Довженко Людмила Зеленюк зауважила: «Істальгія – це висококласний продукт європейського рівня».
В основі фільму лежать три історії кохання в різних європейських містах. Коли в Руслани починається потоп у мюнхенській квартирі, Владан, колишній боксер із Сербії, приходить їй на допомогу. Це ніч, коли син Руслани Богдан повинен нарешті приїхати з Києва. Він закохується в зіпсовану поп-зірку Марію, на яку він працює. Обидва, однак, залежать від багатого покровителя Марії Жори. У ту ж ніч у Белграді син Владана Зоран зустрічає Олену, але вона має намір залишити батьківщину наступного дня назавжди. Три міста. Три love-історії. Одна ніч в Європі.
Саундтреком до фільму обрали пісню українського гурту Бумбокс «Nevertheless». Як виявилося пізніше, тема фільму близька для учасників гурту. В фільмі пролунали також й інші хіти групи – «Наодинці», «Єва» та «Квіти в волоссі».
Продюсер фільму Анна Паленчук розповіла, що вони разом із режисером стрічки Дарією Онищенко вже зняли багато короткометражних фільмів, серед яких «Собаки міста Українка», а цього разу вирішили відзняти повнометражний фільм. Вони звернулися за допомогою до Агентства з питань кінематографії України й знайшли там підтримку.
Першою проблемою, з якою зіткнулися автори фільму, були кастинги. На роль української співачки Марії довго не могли знайти відповідну акторку. Їм пропонували деяких російських актрис, але творці «Істальгії» твердо вирішили, що в «українській лінії» фільму повинна грати саме українка. Через деякий час кастинг-групі порадили молоду акторку Вікторію Варлей, яку згодом затвердили на роль Марії. Заради цієї ролі Вікторії довелося схуднути на десять кілограмів за два тижні. Акторка поділилася секретом свого колосального успіху: «Я не притримувалася якоїсь чіткої дієти, просто розписала свій раціон харчування та щодня непосильно займалася в спортзалі».
Сама назва фільму «Істальгія» означає «той самий шлях». Продюсер Марія Говоруха наголосила, що слово «істальгія» – інтернаціональне, тому саме його обрали як назву. В Німеччині існує таке поняття, як «остальгія» – сучасний термін, що означає ностальгію за Сходом.
Стосовно персонажів фільму, то всі образи – зібрані, окрім, напевно, образу Руслани. Героїню скопіювали з образу няні Дар’ї Онищенко. Саме ця жінка допомагала Даші з дитиною навіть під час зйомок у Мюнхені. Вона, як і Руслана, – звичайна середньостатистична жінка, яка також варить вдома самогон.
Продюсери зійшлися на думці, що найважче було знімати «сербську лінію». Саме тому белградську історію допоміг розробити сценарист Мирослав Мандич. Кожна лінія має свій власний колір. Глядач під кінець картини повинен вирішити, залишатися на Батьківщині чи ні. Щоб більше заглибитися в соціально-драматичний фільм, головний оператор Єрол Зубцевич віддавав перевагу модній в Європі зйомці в режимі «руху камери» з документальним відбитками. Слід зазначити, що Єрол Зубцевич – уродженець Боснії та Герцеговини. Він навчався разом із Дарією Онищенко в Мюнхені. Його роботи популярні в Європі й регулярно показують на Канському фестивалі.
Марія Говоруха розповіла, що Ніна Ніжерадзе, виконавиця ролі Руслани, завжди любить переповідати одну й ту ж саму історію зі зйомок в Мюнхені. За сюжетом фільму в Руслани ламається водопровід й вона починає затоплювати своїх сусідів. Жінка кричить німецькою «hilfe!», що означає «допоможіть!». Зйомки велися в жилому будинку, й далеко не всі мешканці знали про це. Як зазначила Ніна, жоден німець не виглянув й не поцікавився, в чому справа.
В свою чергу, виконавиця ролі поп-співачки Марії Вікторія Варлей розповіла про свій найцікавіший момент під час зйомок: «Відзняли ми кадр, де я виходжу разом з Іваном Добронравовим із машини. Дальній кадр. Нічого конкретного не видно: ні міміки, ні жестів. Приїжджаємо до готелю, щоб підправити макіяж та приготуватися до наступної сцени, й тут до номеру заходить Дар’я Онищенко. Вона каже: «Всі вийдіть, окрім Варлей». Підходить до мене й говорить: «Віко, ти знаєш, ти не подобаєшся нашому оператору». А я сиджу розгублена, в голові лише думки, як я йому не подобаюсь, якщо ми відзняли лише один кадр, і то, де я нічого не роблю й не показую ніякої акторської майстерності. А вона продовжує: «Ти ж знаєш, ми з ним все робимо разом, і я не хочу його засмучувати. Тому вибач. Нам треба шукати нову акторку. Але ти мені подобаєшся». Вона виходить, а я сиджу, завмерла на місті. Взяла телефон, думаю, кому подзвонити, тут заходить Марія Говоруха й забирає в мене телефон, бо в неї розрядився, а їй треба терміново подзвонити. Я сиджу, в мене починається істерика. Розтираю косметику по всьому обличчю, плачу, як, напевно, ніколи не плакала. Тут заходить Даша й каже: «Швидко бери костюм і бігом на знімальний майданчик». Виявляється, наступним кадром ми мали відзняти мою сварку з Ванею, я повинна там була зіграти істерику, а всі на знімальному майданчику казали, що в мене «надто щасливі очі». Для Вікторії фільм «Істальгія» став першим великим проектом у житті.
Відзначили фільм також президент Міжнародної організації «CinemaHall» Ілля Свідлер та голова «CinemaHall» у Запоріжжі Юрій Глухенький, які нагородили дипломом творчу групу фільму «Істальгія» за вагомий внесок у кіномистецтво.
До речі, найближчим часом в Запоріжжі планують відкрити театральну школу для тих, хто хоче почати «все спочатку». Навчати акторській майстерності буде акторка театру «Vie» Ольга Донник.
Дар'я СВІЦЕЛЬСЬКА
Комментарии:
нет комментариев