Пояс фортець на Донбасі: останній щит України

На сході України, серед зруйнованих міст і виснажених ландшафтів, тягнеться невидимий, але потужний рубіж — "пояс фортець". Це не просто лінія оборони. Це символ стійкості, витримки і стратегічного розрахунку, який Україна будувала понад десятиліття, передчуваючи, що одного дня він стане вирішальним.

 Літо атак і геополітичних торгів

Цього літа західна частина Донеччини стала ареною найзапекліших боїв. Саме тут, у напрямку Покровська, російські війська намагаються прорватися крізь глибоко укріплені позиції. І водночас — на іншому фронті, дипломатичному — з’являється пропозиція: припинення вогню в обмін на здачу решти Донеччини. Але для України це не просто територія. Це — форпост, який стримує подальший наступ, і втратити його означає втратити більше, ніж квадратні кілометри.

 Що таке "пояс фортець"

Це 50-кілометрова смуга оборонних споруд, що охоплює захід Донеччини. Окопи, бункери, мінні поля, протитанкові загородження — усе це створено не поспіхом, а роками планування. Тут кожен метр землі має свою історію, кожна висота — свою роль.

Однією з таких висот був Часів Яр. Його панівне положення дозволяло українським силам координувати артилерію, керувати дронами, тримати зв’язок. Коли росіяни заявили про його захоплення, це стало тривожним сигналом. Але українські сили продовжують утримувати позиції, бо знають: втратити висоту — втратити перевагу.

 Рельєф, що говорить мовою війни

Донбас — це не просто рівнина. Це складна топографія, де кожна височина може стати ключем до перемоги або причиною поразки. Донецьк — на височині, а далі на захід — спуск. І це не просто географія. Це — виклик для оборони: важче спостерігати, важче координувати, важче стримувати.

 Чи можна відійти і втримати нову лінію

Теоретично — так. Практично — ні. Створити нову лінію оборони на менш вигідному рельєфі — це роки роботи, навіть без обстрілів. А головне — це моральна межа. Українські військові не готові відступати без бою. Бо кожен метр цієї землі — це не просто стратегія. Це — пам’ять, біль, і віра в те, що втримати — означає вистояти.

 Політична позиція: поступок не буде

Президент Зеленський чітко заявив: жодних компромісів щодо Донбасу. Бо поступка — це не мир. Це — пауза перед новим наступом. І український уряд, попри тиск чи обіцянки, не готовий віддати те, що стало символом спротиву.