Бути в постійному русі й оновленні, озиратися назад лише для того, щоб осмислити свої злети й падіння, ставити мету та наполегливо йти до неї – таке життєве кредо допомогло Катерині Сіріньок-Долгарьовій, викладачу-початківцю факультету журналістики ЗНУ, виграти грант програми наукових обмінів імені Фулбрайта, що спонсорує Державний департамент США. На разі Катерина Григорівна проходить стажування в одному з найпрестижніших університетів США. Своїм досвідом та враженнями від перших робочих днів переможниця конкурсу імені Фулбрайта поділилася з «Порогами».
- Катерино Григорівно, ви вже адаптувалися на новому місці? Як готуєтеся до початку навчального року?
- Адаптуємося потроху. Часова зміна далась нелегко – вісім годин різниці. Для моєї родини це вперше, але вже звикаємо до нового місця. Новий навчальний рік тут стартував два тижні тому. Заняття йдуть повним ходом, готуються конференції. Через тиждень перший університетський симпозіум для студентів-магістрів і викладачів.
- А ви вперше виграли міжнародний грант чи у вас уже був досвід участі у подібних до Фулбрайт проектах?
- Ні, це мій другий американський досвід, але за програмою Фулбрайта вперше. Попередній мій приїзд до штатів був за програмою студентського обміну UGRAD (адміністрована організацією IREX) у 2005-2006 навчальному році. Я тоді рік навчалася журналістиці в американському університеті.
- Чим саме привабила вас програма імені Фулбрайта?
- Ця програма розрахована на молодих викладачів, які ще не мають великого наукового досвіду, але хочуть його отримати. Вона так і називається «Fulbright Faculty Development Program». У перекладі – програма розвитку виклачів. Тому мені було цікаво скористатися такою можливістю, адже досвід міжнародної науки надзвичайно цікавий і дуже відрізняється від української освітньої системи. Я подала заявку зі своїм проектом і перемогла в конкурсі.
- Конкурс був великим? У чому полягає родзинка вашого проекту?
- Точні цифри зараз не пригадаю, але із сотень заявок до США поїхали близько 15 викладачів, тому програма вважається надзвичайно конкурентною. Мій проект стосується вивчення досвіду викладання медіа менеджменту в Південноіллінойському університеті, де я нині проходжу стажування. Цій дисципліні приділена значна увага. Тут студенти отримують магістерську освіту з професійних медіа й медіа-менеджменту. Це нове для України, адже медіаменеджерські дисципліни викладаються у нас лише в системі загального курсу журналістики, а не як окрема спеціальність.
- Як прийняли вас іноземні колеги?
- Чудово прийняли. Допомагають і в побутовому, і в професійному плані.
- А яке враження від перших робочих днів зі студентами?
- У мене грант переважно дослідницький, тому я тут не викладаю, лише відвідую заняття американських колег, працюю в бібліотеці. Хоча декілька лекцій мене запросили прочитати для студентів і викладачів. З того, що я поки побачила, враження про американських студентів позитивне. З нинішнім рівнем глобалізації молодь по обидва боки океану і вдягається, й поводиться подібно. Але мені імпонує рівень підготовки до занять. Тут студенти не дозволяють собі прийти на заняття непідготовленими, адже це одразу вплине на їхню оцінку. Дуже правильний підхід, нам треба цьому повчитися!
- Який ще досвід ви хотіли б перейняти в американських колег?
- Я б сказала, що в комплексі. Мені цікаво все: як налагоджені стосунки «викладач-студент», як плануються заняття, зміст навчальних планів, структура та хід написання наукових робіт, презентації конференційних виступів, словом, як проходить навчальний процес на американському факультеті журналістики.
- Що б ви порадили викладачам та студентам, які хочуть взяти участь у подібних конкурсах? На що варто звертати увагу при підготовці?
- Насамперед треба мати чітке уявлення про те, чого ти хочеш досягти. Без чіткої мотивації й мети результату не буде. Студентам раджу якісно вчитися, не жаліти себе й брати від молодих років максимум. Нині можливості навчання необмежні, головне – не розгубитися, а правильно побудувати свої плани. Починаючи навчання, бажано вже мислити про майбутню роботу й відповідно шукати можливості для розвитку. Своїм колегам-викладачам бажаю не зупинятися на досягнутому. Хоч часто нам серед життєвих проблем важко знайти час на саморозвиток, але якщо ми будемо цікавіші для себе, то й оточуючим це буде цікаво!
Марина БОТНАРЕВА
Комментарии:
нет комментариев