Все починається з грошей. Вони причина і водночас наслідок усього, що відбувається на вулицях задимленого індустріального міста. Брудні папірці часто змінюють свого господаря, перетворюючи сьогодні кожного зі звичайного робітника на мільйонера, а вчорашнього спекулянта – на бізнесмена. Чудернацька епоха. Часи раптового руйнування старої системи та блискавичного створення нового порядку. Хвацькі 90-ті поєднують різних людей. Журналісти і рекетери, підприємці та губернатори, бійці спасу й поети, грабіжники з містиками разом створюють неофітний лад. 

Неофіт — новопосвячений, новохрещений; взагалі — новий прихильник будь-якої релігії,  чернечого ордену, каменярської ложі; у переносному значенні — новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху або новачок у чому-небудь.

Такі різні, однак вимушені мати справу один з одним, люди останнього десятка минулого тисячоліття своїми діями та вчинками формують гібридний, хаотичний візерунок тодішнього життя. В тумані сигаретного диму з присмаком міцних алкогольних напоїв знаходить сенс свого існування справжній син 90-тих років. Різночинець-неофіт такий же, як і всі навколо, однак, він оптимістично налаштований щодо майбутнього. В тіні розрухи та невизначеності народжується його надія на краще життя. У своїх снах неофіт бачить яскраве сонце крізь різнокольорову імлу диму запорізьких заводів. Він прагне змінитися разом із навколишнім світом. Він не змарнує свій шанс…

Саме так презентував свою нову книжку “Сни неофіта” Павло Вольвач. Прискіпливо допитував автора модератор зустрічі Валентин Терлецький, намагаючись дізнатися, кого саме зі своїх знайомих Вольвач вписав у сюжет книги.

З’ясувати справжні імена людей, життєвий шлях яких Вольвач описав у своєму романі, не вдалося. Але під час презентації автор зазначив, що є прихильником жорсткого реалізму – літературного стилю, суть якого полягає в правдивому відтворенні дійсності.

“Написавши цей роман, я написав колективний портрет доби 90-тих”, – підкреслює автор.

Павло Вольвач вважає справжньою тільки ту літературу, яка створена на основі реальних подій та пережитого письменником досвіду. Почасти автор “Снів неофіта” назвав твір автобіографічним і взагалі багато натякав у ході розмови. Тому, скоріш за все, ті, кому були адресовані натяки, покинули приміщення бібліотеки з усмішкою на вустах (а як інакше, коли про тебе книгу написали?!).

Цікавою є концепція Вольвача щодо створення “Снів неофіта”. Автор сучасності написав роман за допомогою білого аркушу та чорної китайської шарикової ручки, без усіляких ноутбуків та вордів.

“Сни неофіта” (2017) – це друга (сюжетна) частина трилогії Павла Вольвача поряд із романами “Кляса” (2004) та “Хрещатик-Плаза” (2012). Сам письменник народився та прожив значну частину життя у Запоріжжі. Окрім прози, займається поезією, публіцистикою та перекладацькою діяльністю. Твори Вольвача перекладалися щонайменше чотирма мовами. Змінив багато професій, серед яких слюсар, продавець, художник-оформлювач та кореспондент радіо “Свобода”. Наразі мешкає та працює у Києві. Є членом Національної спілки письменників України та Українського ПЕН-центру.

Андрій Ненадов