Паркур: долаючи перешкоди

Відомий спортсмен та кіноактор Девід Белль сказав: «у житті немає меж, є тільки перешкоди».

Паркур (фр. parkour, спотворене від parcours — дистанція, смуга перешкод) — спортивна дисципліна, що являє собою швидке подолання перешкод. Заснований у Франції, у 1998 році Себастьяном Фука і Девідом Беллем. Це достатньо молодий вид спорту, і хоча в Україні він з’явився лише кілька років тому, вже встиг стати популярним серед молоді. Дехто вважає його безглуздим, навіть непотрібним, та все ж, будь-який спорт є корисним для людини, а особливо такий активний. Він поєднує у собі елементи гімнастики, легкої атлетики, бойових мистецтв і білдерінга (лазіння по стінах), доповнюючи їх унікальним світоглядом, спрямованим на подолання перешкод, а не на їх уникнення.  Побачивши на вулицях міста стрибаючих через паркани, огорожі та інші перепони молодих трейсерів (людей, котрі займаються паркуром) можна почути багато негативних відгуків. Та чи задумувались хоч раз люди, котрі їх критикують, що краще: незвичним способом розвивати своє тіло й дух, чи може цілодобово сидіти в затишку і спокої витріщаючись у монітор або коротати вечори розпиваючи пиво в обмальованих під’їздах? 

Паркур — це дисципліна, що розвиває навички володіння своїм тілом, що в потрібний момент може знайти застосування в найекстримальніших ситуаціях нашого життя. Уміння швидко опинитися там, де ти потрібний, є показником твоєї надійності. Не маючи можливості перестрибнути, вилізти, добігти, вирватися, ти так і лишишся в тій ямі посеред джунглів, в котрій опинився, через брак навичок та сил, не зумівши дістатися до пункту призначення.

«Цей вид спорту допоміг мені подолати безліч страхів, включаючи найбільший — страх висоти. Зараз, паркур — це частина мого життя, і я раджу кожному, хто не може прожити й дня без екстриму, швидкості й випробовувань свого тіла на міцність, спробувати себе в ньому!», - говорить абітурієнт Запорізького національного університету Король Максим, який вже 3 роки займається цим видом спорту.

Час летить невпинно, змінюючи погляди й пріоритети. Цілком можливо, що речі, які сьогодні нас лякають й насторожують, завтра стануть звичними і зрозумілими. Тож, може, замість того, щоб стати ще однією перешкодою на шляху молодого спортсмена, краще спробувати допомогти йому? Звичайно ж матеріальна допомога по кишені не кожному, та слова захвату й підтримки зроблять для трейсерів набагато більше, ніж будь-які гроші, адже для багатьох з них, паркур — це не лише спорт, а й стиль життя.

Дмитро КОРОЛЬ