Літо вже на порозі, а це значить, що настав час поповнити свою книжкову шафу новими й захопливими творами. Сезон 2024 року багатий на літературні новинки, які здивують та зачарують читачів різноманітними жанрами та історіями. Сьогодні ми хочемо представити вам огляд найцікавіших книг сезону, які, на нашу думку, неодмінно зацікавлять любителів читання.

Олена Захарченко «Тільки не гавкай»

Війна залишатиметься темою української літератури ще довго, адже пам’ять про неї не можна стерти. Забуття – це ще один вид зброї ворога. З початку повномасштабного вторгнення з’явилося багато книг: поезії, репортажів, есеїв та художньої прози. Їх читати часом найважче, бо межа між вигадкою та реальністю розмита. Історії, які, можливо, через десять років здаватимуться рефлексіями з вигаданими образами, нам сьогодні здаються справжніми, такими, що могли дійсно статися.

Оповідання Олени Захарченко з книжки “Тільки не гавкай” викликають сильні емоції, співпереживання та біль. Історії, які спочатку позиціонуються як розповіді про тварин під час війни, швидко перетворюються на описи людських доль, понівечених війною.

Герої збірки “Тільки не гавкай” опиняються в різних ситуаціях, але тримаються, бо мають поруч тварин, яких вдалося врятувати. Кіт з Бучі, кури в клітці, що нагадують про любов мами, Мура з Позняків, яка дочекалася свою людину, хоч і мусила кілька тижнів виживати сама. У книжці Олени Захарченко є історії про віру в добро, яка підтримує в найважчі часи, про важливість зберігати пам’ять про батьківщину, шукаючи миру на чужині, про здатність цінувати прості речі, яких в одну мить може позбавити війна, про самотність через нерозуміння тебе, військового, тими, хто в тилу, про сміливість продовжувати жити далі, зазнавши дуже тяжких втрат.

“Тільки не гавкай” – це книжка, яка дає можливість побути наодинці зі своїм сумом, який не соромно й виплакати, щоб звільнити більше місця для любові до тих, хто поруч.

Максим Еріставі «Російський колоніалізм»

Захоплива книга Максима Еріставі поєднує в собі чіткий опис історичних фактів з виразними та символічними ілюстраціями, створеними Сергієм Майдуковим, Нікітою Кравцовим, Алісою Гоц, Наталією Козенко та іншими художниками. Цей кишеньковий путівник веде читача крізь 111 років російського колоніалізму, підкреслюючи буденність зла, що стало нормою для росії та її громадян, а також його безкарність, яка провокує повторення злочинів.

Незалежно від того, чи йдеться про царську імперію, Радянський Союз чи сучасну російську федерацію, зміна назви та державного устрою не впливає на колонізаторську політику країни, яка залишається агресивною, жорстокою та спрямованою на знищення.

Книга Максима Еріставі, що розпочалася з твіту, охоплює 48 вторгнень російського колоніалізму, починаючи з подій 1911 року в Народній Республіці Танну-Тува, яку росіяни протягом десятиліть окуповували, анексували та піддавали репресіям, аж до повномасштабної війни в Україні. Автор аналізує дії росії в кожному з цих випадків, розкриваючи маніпуляції, виправдання вторгнення та методи знищення, які використовувались. Іран, Азербайджан, Польща, Вірменія, Грузія, Фінляндія, Литва, Латвія, Ічкерія, Естонія, Україна… список жертв імперії зла продовжується.

“Жовтолика” Ребекка Кван

“Жовтолика” – це захопливий роман, що поєднує в собі елементи злочину, сатири, жаху, параної та гострої соціальної драми. Авторка майстерно ставить питання культурного привласнення, літературної містифікації та ціни, яку інколи доводиться платити за успіх. Цей твір неможливо відкласти, а його фінал ще довго не даватиме вам спокою.

Відходячи від звичного фентезі, Ребекка Кван усвоєму новому романі “Жовтолика” майстерно вибудовує сатиричну історію про літературні амбіції, культурне привласнення та ціну слави.

В центрі оповіді – дві амбітні письменниці, Атена Лю та Джуніпер Гейворд. Їхні шляхи перетнулися під час навчання в Єльському університеті, де вони разом ступили на шлях до літературного визнання. Проте доля розвела їх: Атена здобула шалену популярність і багатство, а Джуніпер застрягла на узбіччі літературного світу.

Несподівано трапляється трагедія: Атена гине. Джуніпер, ставши свідком смерті суперниці, робить зухвалий крок: викрадає щойно дописаний роман Атени – експериментальний твір про роль китайських робітників у Першій світовій війні. Жадність слави штовхає Джуніпер на аферу. Вона редагує рукопис і видає його за власний твір, під псевдонімом Джуніпер Сонг, що натякає на азійське походження. Її розрахунок виправдовується: книга здобуває визнання критиків і публіки, підносячи Джуніпер на вершину літературного Олімпу. Проте успіх омрачається почуттям вини та страхом викриття. Джуніпер ніяк не може позбутися тіні Атени, їй навіть ввижається привид померлої суперниці. А тим часом у соцмережах з’являються анонімні звинувачення в крадіжці рукопису.

“Джулія” Сандра Ньюман

Минуло 75 років з публікації знакової антиутопії Джорджа Орвелла “1984”, але її теми й досі актуальні. Американська письменниця Сандра Ньюман пропонує свіжий погляд на цю історію, досліджуючи тоталітарний світ Великого Брата з перспективи Джулії Вортінг.

Дія роману розгортається в Лондоні 1984 року. Джулія, на відміну від головного героя орвеллівського твору Вінстона Сміта, не схильна до бунту й не прагне скинути режим. Вона здається зразковою громадянкою: цинічно ставиться до влади, не цікавиться політикою й просто намагається жити своїм життям. Їй вдається пристосовуватися до жорстких умов ІнгСоц, співпрацюючи з владою, коли це потрібно, але й не гребуючи порушенням правил.

Все змінюється, коли Джулія знайомиться з Вінстоном. Цей працівник середньої ланки Зовнішньої партії, хоч і не є головним героєм у романі Ньюман, все ж таки відіграє важливу роль. За словами самого Орвелла, Джулія “гостріша за Вінстона й значно менш схильна до партійної пропаганди”. Їхня зустріч стає поворотним моментом для Джулії. Вона раптово усвідомлює, що втрачає контроль над своїм життям і більше не може відчувати себе в безпеці в цьому тоталітарному світі. Імпульсивний вчинок – записка, яку вона вручає Вінстону, – стає не лише виразом її симпатії до нього, але й символом її внутрішнього бунту, усвідомлення неможливості далі жити в атмосфері страху й пригнічення.

“1984. Джулія” – це не просто нове прочитання відомого роману, а й глибоке дослідження людської психології в умовах тоталітаризму. Це захоплива й провокативна книга, яка змушує замислитися над вічними питаннями свободи, особистості та вибору.

Антонія Баєтт «Книга для дітей»

Шанувальники британської літератури з нетерпінням очікують на вихід українського перекладу творів Антонії Баєтт – однієї з найвидатніших письменниць сучасності. Її глибокі та красиві тексти, сповнені естетичної насолоди, нарешті стануть доступними для широкого кола читачів в Україні.

Цьогоріч, навесні 2024 року, вийде переклад роману “Книга для дітей”. У центрі сюжету – Олів Велвуд, дитяча письменниця з Південного Йоркширу, яка наприкінці 19 століття завдяки своєму таланту здобула славу та визнання. Її казки, які вона щовечора розповідає своїм семи дітям, чарують уяву та дарують тепло.

Проте, для Антонії Баєтт образ Олів не є просто уособленням Вікторіанської епохи. Письменниця вкладає в героїню риси “нової жінки”, якій судилося жити в часи бурхливих змін – зміни монархів, жорстокої війни та значних соціальних зрушень. “Книга для дітей” – це не лише захоплива історія про самоствердження жінки, а й багатогранний роман з безліччю сюжетних ліній, яскравими персонажами, багатими деталями та літературними алюзіями. Видавництво “Темпора” також планує до кінця 2024 року представити український переклад роману “Володіння”, за який Антонія Баєтт отримала престижну Букерівську премію.

Це лише деякі з багатьох чудових книг, які вийшли цього сезону. Читання – це чудовий спосіб розважитися, розширити світогляд та отримати нові знання. Тож не зволікайте, беріть книгу та занурюйтесь у світ фантазії!

Яна Рожко