ПОРОГИ

Вже четвертий рік поспіль Україна активно відстоюють свої кордони. Крім цього, українці боряться за збереження своєї культурної спадщини, що включає в себе наші пам’ятки історії та культури. Захист нашої спадщини важливий для збереження нашої культурної ідентичності та пам’яті про минуле.

За даними МКСК станом на 25 квітня 2025 року загальна численність пошкоджених пам’яток культурної спадщини в Україні складає 1453 об’єкти. З них національного значення – 142, місцевого – 1210, щойно виявлених – 101. Також, збитків зазнали і об’єкти культурної інфраструктури – 2286. З них 425 було знищено (18,6%). Найбільших втрат та збитків культурна інфраструктура зазнала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Миколаївській, Запорізькій та Сумській областях.

Майже вся територія Луганської та значні частини території Запорізької, Донецької та Херсонської областей досі перебувають у тимчасовій окупації, тому це заважає обрахунок точної кількості пошкоджених пам’яток. Повну картину втрат ми зможемо з’ясувати тільки по завершенню війні.

Зруйновані пам’ятки

Спасо-Преображенський кафедральний собор на Соборній площі є найбільшим православним храмом в Одесі, який вперше почали будувати 228 років тому на честь Миколи Чудотворця, за даними єпархії УПЦ. Перший раз окупанти здійснили злочин ще майже 90 років тому. 2 березня 2932 року більшовики закрили собор, а у 1936 підірвали дзвіницю та собор, перед цим пограбувавши його. Після завершення радянської окупації, у 2990-х роках українські фахівці провели розкопки та відшукали старий фундамент собору, а у 1999 році Кабмін вніс собор до «Програми відновлення видатних страчених пам’яток історії та культури України». 23 липня 2023 року росією був здійсненний один з наймасовіших ракетних ударів по Одесі. В той день країна-терорист випустила по місту 19 крилатих та балістичних ракет. В наслідок цієї атака собор був вдруге зруйнований окупантами. Ракета влучила прямо у центральний вівтар. Також було частково зруйновано будівлю храму, перекриті три нижні поверхи, пошкодженні внутрішні оздоблення та ікони та повністю зруйновані службові приміщення. Після ракетного обстрілу клірик Одеської єпархії УПЦ, архідиякон Андрій Пальчук записав емоційне відео, у якому розповів про руйнування. «Руські тварі влучили у собор, який будувала вся Одеса. Влучило просто у вівтар, все у мотлох просто зруйнувало. Собору більше немає… Дякую, руські браття…Дякую, ваша святість, що ви влучили у саме серце митрополита Агафангела. Богородиця вам цього не пробачить», – сказав чоловік.

В цьому ж році Спасо-Преображенський кафедральний собор був внесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з усім історичним центром міста. ЮНЕСКО у відповідь «рішуче засудили» ракетний удар.

Музей українських старожитностей В. В. Тарановського – це музей Чернігівського губернського земства, що був створений в 1902 році в Чернігові на основі приватного зібрання відомого місцевого поміщика, колекціонера та мецената Василя Тарановського. В колекцію входили артефакти первісного суспільства та Київської Русі, рукописи, клейноди, предмети побуту пізніших епох, живопис. Зокрема Тарновський мав у колекції «Катерину» Шевченка, отриману в подарунок від самого автора. 11 вересня 2022 року будівля музею була знищена російськими окупаційними військами. Директор музею, Сергій Лаєвський повідомив про це у своїй сторінці на Facebook. «Він пережив обстріли більшовиками у 1918 та 1919 роках. Вцілів у Другу світову війну під бомбами німецьких нацистів. Прийшла московська нацистська орда і трохи попсувала дуже красиву і затишну будівлю», – написав Лаєвський.

Садиба Кеніга – комплексна пам’ятка історії та архітектури національного значення в Тростянці Сумської області. Сама садиба була збудована у 1762 році в стилі неокласицизму з елементами бароко. В цьому будинку мешкала родина керуючого лісовим господарством останнього власника Тростянця Юлія Кеніга, сина одного з найбільших підприємців Російської імперії, етнічного німця – цукрозаводчика Леопольда Кеніга. Під час відступу від Сумщини у квітні 2022 росіяни підпалили садибу. Про це повідомив архітектор Іван Биков. «Орки залишаються орками!… Вірю в нашу перемогу, відбудову зруйнованих міст та об’єктів культурної спадщини незалежної України!» – повідомив він. Директор комунального закладу Тростянецької міської ради «Музейно-виставковий центр «Тростянецький»» Євген Маловічко поділився: «Будівля унікальна тим, що, по-перше, це пам’ятка архітектури, по-друге, вона збудована у 1911 році. На жаль, ми втратили назавжди унікальні зразки паркету, який виготовлений свого часу на південному заводі Кеніга. Там були шикарні каміни, дерев’яні сходи з червоного дуба. На жаль, усе згоріло і відновленню не підлягає. На мою думку, це втрата не лише для міста, для музею – це втрата для усього наукового світу.»

Як Україна захищає свої пам’ятки

Українські міста ще на початку повномасштабної війни у 2022 році почала захищати пам’ятники історичних постатей. Мер Києва, Віталій Кличко, писав у соцмережах: «Ми обстоюємо право на своє майбутнє та зберігаємо свою історію та культуру. Київські пам’ятки укріплюють та захищають». По всьому місту укріплювали всі пам’ятники, від малих до великих. У Львові та ж сама історія.

Відомо, що кожний музей має «червоний список» своєї колекції, до якої входять історичні об’єкти, котрі підпадають під першочергову евакуацію. Деякі музеї України спрацювали на випередження, встигнувши вивезти частини робіт на захід країни ще до початку російського вторгнення. До прикладу, ще в січні на захід відправили виставки з одеських закладів, а у зруйнованому Маріупольському художньому музеї на момент атаки не було оригіналів Архипа Куїнджі. Також відомо, що змогли вивезти частину колекцій музеї у Вінниці, Житомирі, Сумах та Чернігові. З Харківського літературного музею змогли евакуювати збірку книг, фотографій та рукописів, які документують історію українського літературного опору домінуванню російської культури.

За час війни виникли та запрацювали низові ініціативи для підтримки невеликих культурних інституцій. Активно діє Штаб порятунку спадщини. Його члени входять до профільної робочої групи при Міністерстві культури. Цей штаб працює над захистом музейних колекцій, документування втрат, координацією з іншими ініціативами та гуманітарною допомогою. Був, також, створений Музейний кризовий центр. Його ініціаторкою стала Ольга Гончар, директорка львівського музею «Територія терору». Метою музею є допомога невеликим інституціям і їхнім співробітникам, які не мали власних ресурсів на евакуацію, а пріоритет надавався музеям з маленьких міст і селищ на сході та півдні країни.

Закордонні заклади також приймають участь у допомозі у збереженні культурних пам’яток. Так у Польщі був створений Комітет допомоги музеям України. Для цього проєкту об’єднались очільники більше ніж 40 польських музеїв. Ініціатором був директор Музею Варшавського повстання Ян Олдаковський. За підтримки Міністерства культури Польщі Комітет запаковував пакувальні матеріали, необхідні для консервації й перевезення мистецьких творів, і транспортував їх в Україну. Також, Комітет допомагав з інвентаризацією переміщених колекцій. Польські реставратори також допомагали у захисті пам’яток культури у Львові.

Колеги з Хорватії стали найціннішими, адже вони також пережили війну та вже мають практику порятунку культурних пам’яток в таких умовах. За участі хорватської міністерки культури Ніни Обулєн Коржинек реставратори провели онлайн-зустріч, де обговорювали різні напрямки збереження, від роботи з масштабними пам’ятками архітектури до збереження творів на папері та дереві. І також давали поради, як варто захищати їх під час бойових дій.

Урядом Німеччини було зініційовано створення Мережі захисту культурних цінностей України, центральним органом якої став Німецький національний комітет Міжнародної ради музеїв (ICOM). До нього приєднались Німецька національна бібліотека, Федеральний архів і Німецька комісія ЮНЕСКО. Мережа збирає інформацію про культурні потреби України та координує різноманітні німецькі організації, які хочуть надати допомогу.

Крім величезної роботи із фізичним захистом об’єктів культури, український уряд і волонтерські організації також займаються віртуальною документацією. Такі онлайнові архіви стануть у нагоді і для можливої відбудови знищених об’єктів, і як доказів воєнних злочинів. Мінкульт створив сайт, про який ми згадували вище, в якому фіксуються всі зруйновані пам’ятки України. Львівська національна музична академія створила електронну бібліотеку творів українських композиторів Stand with Ukraine. До оцифрування долучились понад 20 волонтерів: музиканти, студенти та випускники Львівської національної музичної академії. Метою проєкта була, перш за все, популяризація української класики за кордоном, але йшла мова і про збереження інформації.

Підрозділ ЗСУ із захисту культурної спадщини

21 грудня 2024 року Генеральний штаб ЗСУ на своїй офіційній сторінці Facebook повідомили, що у Збройних Силах України був створений підрозділ із захисту культурної спадщини. Ця ініціатива стала імплементацією положень Гаазької конвенції 1954 року, яка є головним міжнародним договором у сфері захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. До складу нового підрозділу входитимуть військовослужбовці, які мають освіту та попередній досвід у сфері культури, археології, історії та музейної справи. Їх основним завданням є координація дій, спрямованих на захист, збереження та запобігання знищенню об’єктів культурної спадщини, які можуть опинитись під загрозою внаслідок бойових дій.

Вікторія Волкова