МІГ

Боєць жартома називає свою роботу «вампірським Glovo»

Як розповіли у 128-й бригаді «Дике Поле», Дмитро прийшов у військо у 2023 році і на службі встиг опанувати кілька бойових спеціальностей. Але тепер він керує важкими дронами «Вампір», доставляючи на позиції воду, їжу та батареї.

Освоїти новий фах йому допоміг багаторічний досвід гри у комп’ютерні ігри.

Отримав повістку, коли проїжджав блокпост

До повномасштабної війни Дмитро працював продавцем мобільних телефонів. Три роки тому отримав повістку на блокпосту.

Він не став переховуватися від військової служби й невдовзі опинився у 128-й бригаді «Дике Поле».

На той час його підрозділ тримав оборону на Донеччині.

За час служби Дмитро встиг спробувати себе в різних військових спеціальностях. Він був мінометником, гранатометником, а згодом освоїв і “ракетний напрямок” – працював на саморобній реактивній системі залпового вогню «Партизан».

Коли військовому запропонували отримати ще один фах – оператора безпілотних літальних апаратів, – він погодився без вагань.

Дмитро вже тоді розумів, наскільки важливу роль дрони відіграють у сучасній війні.

Під час занять на симуляторах раптом побачив знайомі місця

Навчання проходив у бригадній школі БпЛА. Причому інструктори виявилися його давніми побратимами з першого батальйону.

Це додало навчанню особливого відтінку. Під час занять на симуляторах Дмитро раптом побачив знайомі місця – маршрути та позиції, які добре знав із бойової роботи на Донеччині.

– Скомандували завантажити на симулятор дрона карту – і раптом бачу, що лечу над нашими позиціями на Донеччині! Он “Ялинка”, а он мій “Спис”, звідки ми працювали по окупантах із СПГ. А інструктори – це хлопці, які над нами літали. Щоразу було питання: це наш чи ні? Збивати чи нехай летить далі? – згадує Дмитро.

Пульт від дрона він до цього тримав у руках ледь не вперше.

Однак уже наступного дня зміг керувати «Мавіком» усередині приміщення школи. Такий результат здивував навіть досвідчених інструкторів.

Причина, як виявилося, була не лише у військовій підготовці: Дмитро багато років захоплювався комп’ютерними та відеоіграми.

Від «Денді» та «Сеги» до бойових дронів

Він жартує, що пройшов довгий шлях від «Денді» та «Сеги» до сучасної PlayStation. І тепер цей досвід несподівано став у пригоді на війні.

За його словами, принцип роботи з джойстиками багато в чому схожий.

– Моторика роботи з джойстиками пульта всюди однакова. Наприклад, у гонки граєш і розумієш, який рух треба джойстиком зробити, щоб у великий поворот зайти або в гострий. З дронами – все те ж саме, – пояснює військовий.

Саме розвинена моторика та швидка реакція допомогли Дмитру досить швидко освоїти керування безпілотником.

Свою роботу він називає «вампірським Glovo»

Спочатку Дмитро працював із дронами-розвідниками.

Згодом перейшов на важчі безпілотники «Вампір».

Ці апарати використовують, зокрема, для логістичних завдань –  доставки необхідних речей на позиції, куди іншим транспортом дістатися складно або небезпечно.

Сам Дмитро жартома називає свою роботу «вампірським Glovo».

Завдання на перший погляд нагадує звичайну доставку: потрібно доправити військовим воду, їжу, батареї та інші необхідні речі.

Але на фронті така «доставка» має зовсім інший рівень складності.

Оператору потрібно провести дрон до потрібної точки, не потрапити під удар російського дрона-перехоплювача та повернути апарат назад. Додатковою проблемою можуть стати складні погодні умови.

Тому кожен виліт – це не просто тренування навичок керування.

Помилка оператора може коштувати дорого – і втрати техніки, і зриву доставки, яка необхідна військовим на передовій.

«Це крутіше за найсучасніші відеоігри»

Дмитро порівнює роботу з бойовими дронами з комп’ютерними іграми, але визнає: реальність значно складніша.

У грі можна перезапустити рівень. На фронті другого шансу може не бути.

Саме тому навіть звичайний логістичний виліт перетворюється на складне завдання, де потрібно одночасно стежити за маршрутом, погодою, обстановкою та можливими загрозами з боку противника.

Попри це, Дмитро продовжує розвиватися як оператор.

Його захоплення дронами вже передалося побратимам, з якими він раніше працював як мінометник і ракетник.

Тепер вони також тренуються на симуляторах і освоюють керування безпілотниками.

«Справжньому геймеру потрібні нові емоції»

Дмитро не планує зупинятися на вже освоєних моделях.

Він хоче опановувати нові типи дронів та вдосконалювати свої навички.

Каже, що справжньому геймеру навіть найцікавіша гра з часом може набриднути – тоді потрібен новий рівень і нові емоції.

Тільки тепер замість віртуальних рівнів – реальні бойові завдання.

І замість звичайного джойстика – пульт, від якого залежить успішність важливої доставки на позиції.

Історія Дмитра – приклад того, як цивільні навички та захоплення можуть несподівано стати корисними у війську.

Людина, яка до війни продавала мобільні телефони та багато років грала у відеоігри, за час служби опанувала кілька бойових спеціальностей, а тепер керує безпілотниками на фронті.

Для 128-ї бригади «Дике Поле» – це ще один фахівець, який допомагає військовим виконувати завдання там, де життя людини може бути надто великою ціною за звичайну доставку.