Музеї, зруйновані росією

фото: Сергій Козлов

Знищена історія: як росія руйнує наші музеї

За даними Міністерства культури України, з початку повномасштабного вторгнення росія зруйнувала або пошкодила 1624 об’єкти культурної спадщини. Від багатьох відомих пам’ятників архітектури та історії, наприклад музею Григорія Сковороди, залишилися лише руїни та спогади.

Однак, справжні обсяги руйнувань можуть бути масштабнішими, про що ми дізнаємося лише після деокупації. Удари по українським пам’ятникам, церквам, музеям – це метод окупаційних військ стерти українську ідентичність.

Відновлення пошкоджених пам’яток, за словами депутатки Ганни Бондар, буде дуже складним і тривалим процесом не тільки через значні фінансові витрати, але й відсутність в Україні нормативів приватно-державного партнерства для реставрації.

Пропонуємо вам згадати, які музеї, присвячені видатним українським культурним діячам, були зруйновані внаслідок російських атак.

Художній музей імені Архипа Куїнджі

Авторка: Вероніка Христіч

Джерело: Ukrainian Museum

Джерело: mistomariupol

Джерело: The Village

Архип Куїнджі був видатним українським пейзажистом, народженим в Маріуполі. Природа України була частим сюжетом в його картинах, підкреслена майстерною роботою над світлом.

Ідея показати українцям весь життєвий шлях художника та познайомити з його творчістю, попри перебування більшості оригіналів в російських галереях, виникла ще понад 100 років.

В 2010 році нарешті світу відкрилися зали художнього музею ім. Архипа Куїнджі. Музей налічував десятки фото, листів, меблів талановитого митця і, найголовніше – зберігав 650 живописних, 960 графічних творів, 150 скульптур та понад 300 предметів декоративно-прикладного мистецтва.

Однак проіснувати йому довелося всього 12 років.

24 лютого 2022 року завідувачка музею Тетяна Булі із самого ранку ховала роботи Архіпа Куїнджі, але шедеври це не вберегло. “Роботи не спалив вогонь, не знищила вибухівка, але, на жаль, їх передали особисто в руки окупантам”, – розповідає Тетяна Булі в інтерв’ю The Village.

21 березня 2022 року російські окупанти влучили в музей ракетою, через що в будівлі обвалився дах та постраждав фасад. Награбовані оригінали робіт Куїнджі вціліли, але доля інших експонатів може бути менш втішна. Дві персональні виставки Василя Коренчука та Валентина Пархоменка вціліли.

Музей, за словами завідувачки, підлягає відновленню.

Будинок-музей Поліни Райко

Авторка: Вероніка Христіч

Джерело: Українська правда

Джерело: Українська правда

Джерело: Благодійний фонд ім. Поліни Райко

Джерело: Благодійний фонд ім. Поліни Райко

Хіба не кожен українець чув про шедеври наївного мистецтва Марії Примаченко та Катерини Білокур. Однак, не одні вони прославилася простими та щирими картинами на теренах України.

Поліна Райко, яка все своє життя прожила в Олешках, що на Херсонщині, попри неймовірно важке життя, втілювала весь біль в яскраві та радісні картини. Довгі роки жінка пропрацювала в колгоспі та на городі, “у бєдності”. В неї була сім’я – чоловік та син із дочкою. У 1994 році Поліна втратила свою дочку Олену, через рік помер її чоловік Михайло. Син мисткині Сергій пиячив та вів кримінальний спосіб життя, нерідко він вимагав у своєї матері гроші, часом, насильно.

В 69 років жінка знайшла в собі мистецький хист. Одного разу взявши пензлик в руки, до самого кінця вона писала на стінах та на стелі свого дому, перетворивши його в живу галерею.

Всю маленьку пенсію вона вкладала у фарби, це була її єдина відрада та своєрідна терапія – “Я щаслива, тільки коли я малюю”.

В 2002 році помер і її син – жінка лишилася сама і замкнулася ще більше. “Коли малювала, нікого в хаті не було. Сама. Ввечері замикала двері, ставні та малювала,” – розповідає сусідка Поліни Алла.

Померла Поліна Райко в 2004 році лишивши по собі геніальний спадок. Однак, тепер абсолютну більшість її світлих картин можна побачити лише на десятках фото та відео.

6 червня 2023 року росіяни скоїли терористичний акт, зруйнувавши Каховську ГЕС. Разом із тисячами покалічених життів, велика частина доробку Поліни Райко була знищена. Врятувати те, що лишилося від її робіт стане можливим лише після деокупації.