МІГ

На це питання дають відповідь авторки книги “Деконструктори правди” (поки що тільки англійською мовою, для закордонних читачів) українських журналісток Ірини Авраменко та Наталії Стеблиної, яка стала результатом дворічних досліджень незалежних російських медіа та лібералів.

Наративи Кремля – від «незалежних» руських медіа

“Ми знов воюємо з німцями” – стрясав повітря російський пропагандист Володимир Соловйов, зв’язуючи у свідомості росіян “Велику вітчизняну війну” зі “Спеціальною воєнною операцією” в одну, розтягнуту в часі “антинацистську” кампанію.

Більш завуальовано, хитро, так звані “незалежні” російські медіа теж підігрували Кремлю, регулярно шукаючи нацистів у сусідній країні.

Кількість згадувань о “нацистах” та “фашистах” в контексті України в ТГ-каналах “опозиційних” видань “Медуза”, “Медиазона” і “Новая Газета Европа” з 1 червня 2022 р. різко збільшилася в десятки разів.

 

Ірина Авраменко відзначає, що навіть “хороші” (тобто нібито опозиційні) росмедіа полюбляють віддзеркалювати пороки країни-агресорки на Україну, просуваючи у такий спосіб наратив “ми один народ”, “усі винні у війні”.

В пошуках “нацистів” ліберальні пропагандисти копирсаються в історії України та пхають носа у її сучасність. Для цього використовуються і українські науковці, які потрапляють на гачок професіоналів від пропаганди.

Меседжі про українських “нацистів” призначені перш за все міжнародній аудиторії, яка губиться в здогадках, де ж злочинці, бо обидві сторони звинувачують одна одну. Також це спроба нав’язати українцям почуття провини.

Пошук “укрнацистів” у минулому

Але де шукати нацистів, якщо в Україні президент Володимир Зеленський за національністю єврей, по всій країні працюють синагоги, в Дніпрі побудований величезний культурно-духовний центр “Менора”, а в Умань їдуть тисячі ізраїльських паломників?

До того ж багато іудеїв, вірмен, азербайджанців, етнічних росіян стали на захист рідної країни (а роми навіть прославилися тим, що затрофеїли російський танк для ЗСУ).

І взагалі при владі в Україні немає жодної праворадикальної партії.

Тому спочатку “нацистів” шукали в українській історії.

Поки державні путінські ЗМІ змагаються, хто більше демонізує Степана Бандеру, так звані “ліберальні” діють більш акуратно. Вони запрошують для розмови істориків, яких запитують про “злочини націоналістів”.

Наприклад, на сайті “Медузи” з’явилось розлоге інтерв’ю з українським професором Ярославом Грицаком, зокрема за такими питаннями: “Коли з’явився український народ? Чи була Україна російською колонією? Що українці думають про Бандеру?”.

А ось і висновок: «Эволюцию бандеровской ОУН можно описать так: чем ближе к войне, тем больше она была похожа на фашистскую организацию».

Втім, мова йде про часи, коли термін “фашизм” – ідеологія мілітарного ультранаціоналізму – не мав тих негативних конотацій, що з’явилися після Другої Світової Війни. Схожі політичні рухи, навіть партії, існували у багатьох країнах тогочасної Європи.

На жаль, тонкощі термінології майже невідомі пересічним громадянам. Для більшості з них “фашизм”, “нацизм” і “націоналізм” є синонімами, що ототожнюють велике зло. І після таких статей головне, що усвідомлює читач, –“бандерівці були фашистами”.

На думку українського історика, співавтора збірки статей «Діяльність підпілля ОУН на Сході України» Павла Хобота, який зараз служить в ЗСУ, саме такого ефекту “хороші” російські медіа і прагнуть.

«Від Бандери до “Азова”…»

“Від Бандери до “Азова”: відповідаємо на головні питання про український націоналізм”. Таку назву має стаття видання “Медуза” про українських націоналістів.

 

Недосвідченому читачеві ця стаття Костянтина Скоркіна може показатися об’єктивною. Адже автор посилається на дослідження міжнародних істориків, додає фотофакти, погоджується, що “український фашизм” – інструмент російської пропаганди”. Але місцями Скоркін припускається відвертих маніпуляцій. Наприклад, коли мова йде про начебто знищення націоналістами євреїв.

«Документальних доказів прямих вказівок керівництва ОУН на знищення євреїв немає, – пише Скоркін. – Однак автор критичної біографії лідера однієї з фракцій ОУН Степана Бандери Гжегож Россолінських-Лібе вважає, що організація однаково несе політичну відповідальність за масове насильство проти євреїв на українських землях. Зокрема, в погромі у Львове в 1941 році брали участь загони міліції, сформовані під егідою ОУН”.

Попри те, що провина українців, як бачимо з тексту, не доведена, це не заважає авторові ілюструвати свою статтю моторошними фото єврейських погромів.

«Це – смислові маніпуляції, коли в заголовках та в тексті пишуть слова «етнічні чистки», «Голокост», «різня», а поруч «націоналісти», «ОУН», розміщують світлини єврейських погромів у Львові і за ним фото ОУНівців, то, попри те що в самій статті стверджується, що джерел про причетність ОУН до погромів немає, – підсвідомо утворюється зв’язок, що ОУН, мабуть, якось причетна до цього», – коментує історик Павло Хобот.

Пошук «нацистів» у сучасності

На думку, “хороших” російських медіа небезпека від нацистів-націоналістів нібито існує і в сучасній Україні.

“Наприклад, відомі випадки нападів ультраправих на табори ромів, гей-паради та акції лівих сил, їх антисемітські та расистські витівки”, – стверджує вищезгаданий Костянтин Скоркін.

Як приклад, він дає посилання на новину, де розповідається про напади на ромів у 2018 році.

Стихійна хвиля нападів на ромські табори в різних містах України, дійсно, мала місце. На жаль, під час одного з них був вбитий молодий ром. Це стало шоком для усіх українців, адже роми багато століть мирно уживаються з місцевим населенням.
Втім, як вважали тоді більшість експертів, аналізуючи трагічну подію, багато речей вказували на те, що діяльність нападників була “інспірована з рф”.

Зокрема про те, що це вже не перший раз, коли росія намагається грати на міжнаціональних питаннях, заявляв тодішній голова СБУ Василь Грицак:

«Ви мабуть знаєте, що в Харкові ми запобігли теракту, коли місцева жителька мала підірвати пам’ятник воїнам УПА. І от вона говорить про те, що ті, хто замовляв ці акції з росії, пропонували у тому числі підкидати свинячі голови до синагог».

До речі, ще у 2016 році невідомі молодики підкинули свинячу голову в синагогу міста Умань. По цій справі правоохоронці затримали членів банди “Торпеда”, які, з’ясувало слідство, робили подібні акції на замовлення кураторів з росії.

Можна було б припустити, що у такий спосіб українські правоохоронці намагаються виправдати місцевих “нацистів”. Але про те, що росія створює і фінансує екстремістські організації по всьому світові неодноразово писали й закордонні медіа.

Більш того, у 2016 році лідери країн Євросоюзу на саміті в Брюсселі внесли в порядок денний обговорення даних європейських розвідок, згідно з якими росія таємно фінансує крайні праві та маргінальні партії в Європі. Про небезпеку заявляли і американські спецслужби.

За інформацією журналістів, росія і сьогодні продовжує витрачати великі кошти на фінансування ультраправих рухів та партій.

Навколо «АЗОВу»

Також “хороші” російські медіа шукають “неонацистів” серед сучасного українського війська. Ще у грудні 2014 року з’явилася стаття на “Медиазоне” – «Навколо «Азову».

Попри назву, мова в статті взагалі не про полк. Головний персонаж – російський неонацист Николай Парінов на прізвисько “Румин”. Після переліку злочинів цієї людини, дізнаємося, що він, “по інформації джерел…десь на Україні…спілкується з полком Азов”.
У 2015-му році з’являється ще одна замітка з розпливчастою назвою – «Азов» в Любліно. Арешт прихильників”. В ній “Медиазона” цитує малозрозумілу маячню російського МВС про затримання торговців зброї в Любліно, яких також чомусь підозрюють у зв’язках з “Азовом”.

“Нацист” – той, хто проти російського нацизму

Російський опозиціонер, письменник Дмитро Биков у розмові з музикантом Борисом Гребенщиковим поскаржилися один одному на “український націоналізм”. На їхню думку, українці, на чиї голови падають ракети, охоплені “чумой нелюбви” к росіянам.
До речі, Биков взагалі не бачить різниці між націоналізмом і нацизмом, у такий спосіб прирівнюючи людей, які бажають зберегти свою націю та культуру, до катів і загарбників, якими є якраз російські окупанти.

Маємо констатувати: “хороші російські” медіа та блогери насправді не прагнуть реальних змін в своїй країні. Разом з державною російською пропагандою на очах у всього світу вони розігрують спектакль на кшталт “хороших і поганих поліціянтів”.

“Для президента росії «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. А українці – «нацисти», бо не вважають себе росіянами і чинять опір”, – пояснює американський історик Тіматі Снайдер.

Світлана ШКАРУПА,
фото з відкритих джерел