Одне з найулюбленіших місць, не тільки туристів, а й мешканців Запоріжжя – «Ластівчине гніздо». Під цією назвою приховується чарівна оглядова альтанка, яка стала окрасою запорізьких порогів у 1935 році на території профілакторію заводу «Запоріжсталь» на західному узбережжі острова Хортиця.

Якщо заглибитись в історію цього місця, то можна дізнатися, що вона виткана з мільярду щасливих хвилин багатьох тисяч людей, адже ще у часи забудови профілакторію навколо альтанки віяло романтикою та коханням. Робітники заводу мали лише один вихідний на тиждень – неділю, і кожен проводив його в профілакторії, бо це вважалось ніби міні-відпусткою. Вечір цього вихідного завершувався прогулянкою берегом Дніпра, яка приводила до того самого чарівного місця. Дівчат та хлопців об’єднував баяніст, який грав у альтанці та розважав усіх своїми піснями. Не зважаючи на те, що робота у людей була дуже важка, кожен хоч раз зустрічав схід сонця на «Ластівчиному гнізді».

Існує дуже багато історій про те, що саме у такі вечори люди закохувались з першого погляду, бо працювала зазвичай молодь. І якщо це виявлялась справжня любов, то вона зберігалась крізь роки. Ще одним цікавим фактом, про який знає далеко не кожен, є те, що насправді до Другої світової війни таких альтанок на березі було дві, на початку свого існування їх називали «Коханими», бо вони були дуже схожі. Але, під час війни одна з них була вщент зруйнована. Друга ж, залишилась недоторканною ні бомбами, ні снарядами. Люди казали, що її зберегло справжнє кохання, яке зароджувало це місце.

Альтанка отримала назву «Ластівчине гніздо» вже в 70-ті роки минулого століття. Коли один з екскурсоводів цієї місцевості порівняв її з палацом, який розташований в Криму і з того моменту назва «Ластівчине гніздо» прижилось цьому місцю. Наразі альтанка продовжує дивувати та зачаровувати своєю красою туристів та мешканців міста. Звідти відкриваються неймовірні краєвиди на скелі іншого берегу, течію Дніпра та острів Байди. В цьому місці заходи та сходи сонця стають особливими, світ навколо тебе зупиняється та ти залишаєшся на одинці з красою природи.

Ланкіна Дарина