Сьогодні не піддаватися та опиратися маніпуляції вкрай важливо для об’єктивного сприйняття реальності. Журналіст телеканалу СТБ Василь Кухар розповів «Порогам», як не стати жертвою недостовірної інформації, яку отримуєш зі ЗМІ.
- На ваш погляд, вплив медіа на формування громадської думки дійсно такий потужний? Чому?
- В українців немає імунітету до такого маніпулювання. За часів СРСР нам втовкмачували, що газети і радіо просто не можуть брехати, бо їхніми вустами говорить партія, а партія – непогрішна. СРСР розвалився, на зміну «Правді» прийшли десятки друкованих ЗМІ, радіо і телеканалів, а свята віра в непогрішність журналістики і медіа лишилася. Більшість людей просто не усвідомлюють, що інформація – це товар, а будь-який товар треба продати найбільш вигідно. Навіть не обов’язково відверто брехати, аби маніпулювати громадською думкою. Можна просто подати новину під «правильним» соусом чи дещо її прикрасити. Наприклад, нещодавно з’явилося повідомлення про те, що харківський мажор убив хлопця нібито за те, що останній розмовляв українською. Можливо, так воно й було насправді, а, можливо, це був просто побутовий конфлікт, але «присмачений» мовною ненавистю, протистоянням Схід-Захід. Веду до того, що таким чином дуже легко задавати тон суспільних настроїв.
- Який з видів ЗМІ (преса, ТБ, радіо чи Інтернет) має найбільший вплив на думку громадськості?
- Безумовно, телебачення. Але останнім часом його позиції старається, і не безуспішно, потіснити Інтернет, зокрема соціальні мережі.
- Які методи маніпулювання найчастіше використовуються? І які з них, на ваш погляд, найбільш дієві?
- Щодня «Вконтакте», у «Фейсбуці» поширюються десятки тисяч різних повідомлень, псевдоаналітичних статей, які не мають жодного стосунку до об’єктивного висвітлення подій. Це так звані фейки, проте вони створюють ефект інформаційного шуму, який на підсвідомому рівні в’їдається в мізки. Якщо ти побачиш таке повідомлення кілька разів підряд, починаєш сумніватися: а може, там є частка правди? Так, вона є, але пів бочки дьогтю не робить увесь її вміст хорошим медом.
- Людина, яка знає, що її думкою маніпулюють, так само піддається маніпуляції?
- Піддається, бо завжди є ризик обпектися навіть після того, як уже десять разів обпікся. Але ця людина вже не приймає інформаційну продукцію ЗМІ за чисту монету, навіть якщо часто вживає її. Як писав італійський публіцист Дж. Кєза, ми п’ємо «Кока-колу», бо вона смачна, хоч і розуміємо, що отруйна.
- Яким чином людина може опиратися маніпулюванню, якщо її джерела інформації обмежені? Наприклад, у деяких місцях окупованої частини Донецької області, де транслюється лише канали російського телебачення, та немає доступу в Інтернет.
- Здається, в цьому випадку неможливо опиратися маніпулюванню. Навіть якщо взагалі не дивишся, не слухаєш і не читаєш, загальний інформаційний фон западає в розум через розмови сусідів, друзів, знайомих. Тоді треба просто зайняти позицію «не вірю нікому, поки не побачу на власні очі». Але все побачити неможливо.
- Невже в сучасному світі не можна захиститися від нав’язування сторонньої точки зору?
- Можна, не на всі сто відсотків, але можна. Але для цього треба думати й аналізувати, що половина тих же телеглядачів роблять вкрай рідко. І пам’ятати, що не буває чорних і білих подій, кожна з них має два боки, як медаль. Політика часто змушує нас займати ту чи іншу позицію, і наше право – обирати якусь із них. Але при цьому пам’ятаймо, що вперта однобокість як у висвітленні подій (це стосується журналістів), так і вперта однобокість в оцінюванні їх – це позиція обмежених ідіотів. Правда завжди десь посередині.
Наталія ДРОБЯЗКО
Комментарии:
нет комментариев