ПОРОГИ

Сергій (ім’я змінене), 34 роки, дізнався про те, що хворий на СНІД, коли вони з дружиною вирішили народити дитину. Шок, гнів і розгубленість – ось, що він відчув після почутого діагнозу.

 За останні 4 роки кількість ВІЛ-інфікованих в Запоріжжі збільшилась у 3,6 разів. За даними Українського центру контролю за соціально-небезпечним хворобами МОЗ, зараз у нашому місті проживають майже 700 носіїв цієї хвороби, що перебувають під наглядом лікарів.

Найчастіше СНІД вражає соціально незахищені верстви населення, однак не можна виключати й випадковість заражень.

 Український центр контролю за соціально-небезпечними хворобами МОЗ визначає незахищені сексуальні стосунки як найнебезпечніший крок на шляху до інфекції, на другому місці опинились споживачі ін’єкційних препаратів.

 «Є люди, які хворіють на СНІД, і є ті, хто носять його. Носії захворювання при незахищеному статевому акті передають вірус здоровим людям, які потім хворіють. У нас був лише один випадок захворювання в лікарні, коли потрапив літній чоловік із важкими травмами й рідкісною групою крові. Було потрібне термінове переливання, й кров не перевірили», – розповіла «Порогам» хірург Людмила Добровольська.

 Люди, хворі на СНІД, відчувають себе чужими в суспільстві, та й обмежень у них більше, ніж у звичайної людини. Вони повинні підписувати спеціальний договір, в якому говориться, що їм заборонено вступати в незахищені статеві зв’язки. При порушенні цього договору їх можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

 Спеціалізованим лікуванням держава не наділяє хворих – вони отримують тільки вітаміни й презервативи.

 Проте, як себе почуває ВІЛ-позитивна людина, «Порогам» розповів Сергій.

Як заразився

- За яких обставин Ви дізнались про хворобу?

 - Про хворобу дізнався, коли запланували з дружиною дитину. Тоді обоє вирішили пройти тест. Фатальний день. На щастя, моя дружина здорова.

 Про що була перша думка?

 - Одразу почав згадувати, як так вийшло. Я тільки нещодавно одружився, Олені (ім’я змінене) не зраджував, тож як??? І тут я згадав. Нещодавно одружував друга дитинства, й на вечірці напередодні весілля ми, компанія з шести дорослих чоловіків, вирішили закріпити свою дитячу дружбу кров’ю. Не знаю, як ця дурна думка з’явилась у нашій голові... Мабуть, просто були вже напідпитку, от і вигадали таку «розвагу».

- ВІЛ-інфікований, який був серед вас, знав свій діагноз?

 - Ні, не знав. Після того, як я все розповів хлопцям, кожен зробив тест. Заражений вірусом був лише один. Виходить, це тільки я такий «щасливчик», всім іншим неймовірно підфартило!

Як змінилось його життя

- Як змінився спосіб життя після почутого діагнозу?

 - Змінилося все до дрібниць. Доводиться постійно контролювати себе, дуже ретельно стежити за харчуванням. Моє життя перетворилося на суцільний контроль. Навіть не можна заспокоювати себе палінням, оскільки під час прийому противірусної терапії це підвищує ризик деяких захворювань. Алкоголь теж, до речі, не можна споживати, як мінімум, тому, що він є несумісним із деякими препаратами. Мені не можна довго знаходитися на сонці, про засмагання я взагалі мовчу. Оскільки я маю остерігатися стресів, які пришвидшують перебіг ВІЛ-інфекції, зі мною працює психолог. Спочатку мене постійно нудило, я швидко втомлювався й не міг спати ночами. Зараз почуваю себе краще. А ще... Страх... мене постійно оточує страх... Навіть знаючи, що моя хвороба не передається повітряно-крапельним шляхом, я постійно боюсь, що через мене хтось так само втратить своє нормальне життя. Особливо переживаю за близьких.

- Яку кількість ліків на день ви приймаєте?

 - На сьогодні я приймаю 5 препаратів, які мені порадив спеціаліст. Ліки п’ю раз на добу, щойно прокинуся. Часто ВІЛ-інфіковані розповідають, що забувають приймати препарати, але я знаю, що мова йде про те, наскільки довго я ще проживу, тож, якщо я хочу більше часу провести з Оленою, я їх питиму стільки, скільки треба. Вартість лікування не з дешевих, не хочу говорити суму. Скажу тільки, що держава не задовольняє й 30 відсотків мінімальних витрат.

- Ви говорили, що потрібно ретельно стежити за харчуванням. Що ви маєте на увазі?

 - Дуже важливо захищати себе від інфекцій, збудники яких можуть знаходитись в їжі чи воді. Це не дозволяє мені піти з дружиною в кафе на нашу річницю, відсвяткувати з друзями чийсь день народження в ресторані... Довіряю лише стравам Олени. Треба обов’язково мити руки перед тим, як братися за приготування їжі, тримати в ідеальній чистоті кухонні прибори й усі поверхні на кухні, ретельно мити фрукти та овочі. В жодному разі не можна їсти сирі чи напівсирі продукти (яйця чи м’ясо). При цьому всьому їсти я маю дуже багато, оскільки саме додаткова маса допомагає організму боротися з ВІЛ. Ще мені потрібно пити багато рідини, щоб нормально справлятися з ліками, котрі приймаю щодня.

Як його сприймають оточуючі

- Ви працюєте?

 - Так, я працюю, до того ж за спеціальністю. Не говоритиму, ким, скажу лише, що в офісі. Справа в тому, що я не змінював роботу після почутого діагнозу, просто нікому не сказав. Та й думаю, що навіть, якби зараз влаштовувався, не говорив би про свою хворобу. Люди, котрі вже знають, про те, що я ВІЛ-позитивний, почали рідше спілкуватися. Спочатку я думав, що сам себе накручую, але ні... Тому про мій діагноз знають лише найближчі, найрідніші. Я ж на роботі не ходжу і не колю всіх зараженою голкою. Навіть, навпаки, поводжуся вкрай обережно, навіть не беру до рук ножиці, сам тримаюсь від людей подалі.

 Погоджується зі словами Сергія і Андрій, директор рекламного агентства: «Незважаючи на те, що я прекрасно розумію, що це захворювання не передається побутовим шляхом, я б постарався знайти здорову людину. Але, в принципі, наявність такого захворювання не є основною причиною при прийнятті остаточного рішення про працевлаштування, але якщо раптом спливуть якісь чутки, то імідж фірми буде «підмочений».

 Ми провели опитування серед людей різних професій, щоб дізнатися, як вони ставляться до ВІЛ-позитивних. Усі вони говорять про гуманність, але при цьому деякі дякують Богові, що в них немає таких друзів, а інші стверджують, що не віддали б свою дитину до дитсадка, знаючи, що там є дитина з ВІЛ.

- Змінилось ставлення близьких до Вас?

 - Близьких – ні, а ті, про кого я говорив, значить, не були близькими. ВІЛ добряче розмежував колишніх моїх друзів. Діагноз став дуже жорсткою перевіркою для них. більшість не витримала цей тягар. Люди, які мене любили, продовжують любити. На них я дивлюся по-новому, з захопленням.

- Ви говорили, що з Вами працює психолог. Ви потребуєте його підтримки чи просто ходите до нього, бо так треба?

 - Спочатку я ходив, бо так треба, будучи впевненим, що можу впоратися й сам. Зараз же розумію, що саме тоді я і потребував його підтримки. Саме ця людина вбила мені в голову думку, що життя не закінчилося, на нього просто треба дивитися під іншим ракурсом.

Чого боїться

- Які мрії стали нездійсненними?

 - Я знаю, що в мене не буде СВОЄЇ дитини. До того, як почув діагноз, ми якраз планували завагітніти... Добре, що хоч тест зробили, бо я б точно не пережив, якби через моє недбальство постраждала дитина.

- Стало більше причин боятися?

 - Звичайно! Я усвідомлюю, що піддаю ризику всіх людей, які мене оточують. Мій найбільший страх – стати причиною чиєїсь смерті.

Про що мріє

- Які життєві цілі Ви сьогодні ставите перед собою?

 - Жити. Це зараз єдина моя ціль. Тут більше нічого додати.

- Будуєте плани на майбутнє?

 - Не люблю думати про майбутнє, але час від часу самі по собі виринають картинки того, що хочеться побачити й що має здійснитися. Кажуть же, що думки матеріальні, тож думати треба про хороше й планувати... Я намагаюся не думати про свій ВІЛ-позитивний статус і брати від життя усе. Хочу жити повноцінно, хочу сина, тож ми з Оленкою вже подумуємо усиновини дитинку.

- У що вірите?

 - Я вірю в щасливе майбутнє, завдяки своїй дружині. Іноді я бачу, як веду свого синочка до школи. Останнім часом іду додому ввечері, дивлюся на людей, як вони гуляють разом із дорослими дітьми і думаю: ми так само будемо гуляти парком. І в цей момент так хочеться жити! Але не знаю, чи доживу до такого щастя.

Віталіна БИСТРИЦЬКА, Анастасія САМУСЬ, Дар’я ГРИГОРА, Ірина КОВАЛЕНКО