ПОРОГИ

«Жіноча» робота, «чоловіча» професія – ці словосполучення досі міцно вкорінені в українському суспільстві. Однак останні роки демонструють суттєві зміни у сприйнятті професійних ролей. Повномасштабна війна, економічні трансформації та євроінтеграційні процеси змушують медіа та суспільство переглядати усталені погляди на «традиційний» розподіл професій за гендерною ознакою.

За даними дослідження UNFPA Україна за 2023 рік, хоча 73% матеріалів про жінок у нетрадиційних професіях все ще акцентують увагу на їхній статі, з’являється все більше публікацій, де на перший план виходять професійні якості та досягнення особистості, а не її гендерна приналежність.

Реальність у цифрах: професійна сегрегація в Україні

Державна служба статистики України у своєму щорічному звіті «Жінки та чоловіки в Україні» за 2024 рік розкриває масштаби професійної сегрегації. Цифри говорять самі за себе: у сфері освіти жінки складають 86,4% працівників, у медицині – 82,8%. Водночас у технологічному секторі їх лише 24,3%, а серед керівників великих підприємств – 27,6%.

«Ці дані відображають глибоко вкорінені суспільні стереотипи щодо «належних» професійних ролей для жінок і чоловіків», – коментує ситуацію Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики.

Війна як каталізатор змін

Повномасштабне вторгнення росії значно вплинуло на гендерний розподіл у професіях. Проєкт «Невидимий батальйон» документує безпрецедентне зростання кількості жінок у Збройних Силах України – з 27,074 у 2020 році до понад 42,000 у 2024 році. Це не просто статистика – це історії жінок, які опановують традиційно «чоловічі» військові спеціальності: від снайперок до командирок підрозділів.

Проєкт She is Science висвітлює системну проблему – це освітньо-мистецький проєкт STEM is FEM, реалізований за підтримки міжнародних організацій ООН Жінки в Україні та Дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ). Проєкт має на меті розповісти про досягнення українських жінок-науковиць, зацікавити молодь наукою, а також спростувати міф про те, що наука – це виключно чоловіча справа.

Проєкт є частиною кампанії ООН Жінки «Покоління рівності», спрямованої на просування гендерної рівності серед молоді та забезпечення лідерства жінок у сфері технологій та інновацій.

У його рамках було проведено конкурс есе про 12 науковиць, на який надійшло 561 робота з усієї України. Переможницею Гран-прі стала Анастасія Суворова, авторка есе про Наталію Атамас.

На спеціальній сторінці проєкту можна ознайомитися з 12 портретами українських науковиць, створеними сучасними українськими ілюстраторами, та есе переможців про кожну з цих постатей.

Генеральним партнером проєкту виступила компанія Roosh Tech, що підтримує стартапи в Україні, а комунікаційним партнером – агентство стратегічних комунікацій TRUMAN.

Проєкт реалізовано за підтримки юридичного партнера – компанії Asters, медіапартнерів – медіагрупи StarLightMedia та онлайн-видання The Page, креативних партнерів – онлайн-галереї SpilneArt, ювелірного партнера Guzema Fine Jewelry та додатку Reface.

Чоловіки в «жіночих» професіях: руйнування табу

Особливої уваги заслуговує тема чоловіків у традиційно «жіночих» професіях. Історія німецького акушера Йєнса Унгера стала яскравим прикладом професійного успіху чоловіка в традиційно «жіночій» професії. До 1985 року в Німеччині існувала офіційна заборона на навчання чоловіків у медичних училищах на відділеннях гінекології та родопомочі. Шлях Йєнса до професії почався з роботи санітаром у пологовому відділенні, де він виконував базові обов’язки: прибирав, допомагав медсестрам. Саме цей досвід надихнув його на рішення стати акушером.

Навіть після скасування офіційної заборони, суспільні стереотипи залишалися сильними – керівниця курсу спочатку відмовлялася навчати Йєнса, і лише втручання директриси змінило ситуацію. Проте його професіоналізм та відданість справі довели, що гендер не визначає якість роботи медика. Сьогодні через руки Йєнса щороку проходить близько 300 пацієнток, і багато родин довіряють йому супровід не перших, а других, третіх і навіть п’ятих пологів.

Цікаво, що гендерна приналежність Йєнса часто стає перевагою у роботі. «Я ніколи не дорікаю жінкам, незалежно від їхньої поведінки під час пологів, бо я не можу собі уявити, як їм боляче», – пояснює він, відзначаючи, що жінки-акушерки іноді можуть сказати «нічого страшного, треба перетерпіти». Його підхід базується на глибокому розумінні та емпатії, що цінують пацієнтки.

В Україні ситуація з гендерним розподілом у медичних професіях також поступово змінюється, хоча жінки все ще складають понад 82,8% медичного персоналу, особливо у сферах, пов’язаних з доглядом за пацієнтами. Проте досвід таких фахівців як Йєнс Унгер доводить, що професійна майстерність та людяність важливіші за гендерні стереотипи. «Головне, щоб фахівець справді був кваліфікованим», – підсумовує він, і ця думка знаходить все більше підтримки в українському суспільстві, відкриваючи нові можливості як для чоловіків, так і для жінок у виборі професійного шляху.

Міжнародний контекст: досвід для наслідування

Європейський інститут гендерної рівності (EIGE) порівняльні дані, які демонструють можливості для розвитку:

• У Швеції 45% чоловіків беруть відпустку по догляду за дитиною.
• У Фінляндії 40% IT-спеціалістів – жінки.
• У Норвегії 39% керівних посад обіймають жінки.

Ці показники є орієнтиром для України в контексті євроінтеграції.

Аналіз даних показує, що українське суспільство поступово відходить від жорсткого гендерного поділу професій. Війна, євроінтеграційні процеси та активна позиція громадянського суспільства прискорюють ці зміни. Однак для досягнення реальної рівності потрібні системні зміни на рівні законодавства, освіти та медіа.

За прогнозами експертів UN Women в Україні, у найближчі п’ять років можна очікувати:

• Зростання кількості жінок на керівних посадах до 35-40%.
• Збільшення частки чоловіків у сфері освіти та догляду.
• Подальшу трансформацію медійного висвітлення професійних ролей.

Процеси фемінізації та маскулінізації професій в Україні, демонструючи поступовий відхід від гендерних стереотипів. Війна, євроінтеграція та зміни в суспільстві сприяють більшій рівності у виборі професій. Попри позитивні зрушення, для досягнення повної гендерної рівності потрібні подальші реформи в освіті, законодавстві та медіа.

Яна Рожко