9–10 грудня в обласному центрі на базі Запорізької державної інженерної академії відбулася шоста всеукраїнська науково-практична конференція: “Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку”.
Організаторами заходу виступили Міністерство освіти та науки, Запорізька державна інженерна академія, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Запорізька обласна рада, Запорізька міськрада, управління з питань екології Запорізької міськради.
У ході роботи конференції було розглянуто численні питання охорони повітряного і водного басейну, утилізації та переробки вторинних ресурсів, радіоекологічної безпеки, оцінки екологічних ризиків та інші.
Більше диму – менше здоров’я
Представники сусіднього Дніпропетровська, спеціалісти державної медичної академії, обласної та міської санітарно-епідеміологічних станцій, стурбувалися питанням дитячої захворюваності, спричиненої впливом промислових викидів.
Доведено, що ступінь значущості забруднення атмосферного повітря у формуванні рівня захворюваності дитячого населення становить 23,2 відсотка і посідає друге місце після соціальних чинників ризику, питома вага яких дорівнює 38,8 відсотка, приводять у своєму виступі дослідники. В сучасних умовах до атмосфери населених місць токсичні речовини надходять у різних комбінаціях, що частіше всього посилює їх токсичну дію на живі організми.
Аналіз результатів проведених досліджень з оцінки якості повітряного середовища промислових міст свідчить про постійне забруднення атмосферного повітря промислових міст пилом, оксидом вуглецю, діоксидом азоту, діоксидом сірки, сірководнем, формальдегідом, фенолом, бенз (а) піреном. Перше місце за пріоритетністю (з урахуванням кратності перевищення ГДК та класу небезпечності) серед забруднюючих речовин атмосферного повітря посідають бенз (а) пірен (Дніпропетровськ) і формальдегід (Дніпродзержинськ). Для більшості речовин, які постійно реєструються в повітрі досліджуваних міст, згідно із ДСП – 201 – 97 притаманний ефект сумації біологічної дії, що призводить до посилення їх негативного впливу на людину.
В умовах промислових міст має місце більш значуще, у порівнянні з іншими регіонами та з розрахованими за референтними концентраціями, аерогенне надходження ксенобіотиків до організму дітей, що призводить до забруднення внутрішнього середовища здорових дітей, змін неспецифічної резистентності та функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, обумовлює зниження адаптаційних можливостей дітей.
Проведений вченими розрахунок ризику за показником відношення шансів (ВШ) показав, що з підвищенням величини аерогенного дозового навантаження хімічними забруднюючими речовинами ризик виникнення донозологічних порушень вірогідно підвищується. Отримані результати свідчать про те, що, вірогідно, найбільш високі показники ризику притаманні для оксиду вуглецю. Аналіз даних свідчить про універсальний характер шкідливості цього ксенобіотику. За даними І. Даценко, при одночасному аерогенному надходженні оксиду вуглецю з іншими забруднюючими речовинами повітря, зокрема, з оксидами азоту, має місце потенціювання його дії. Встановлено, що на фоні надходження оксиду вуглецю до організму посилюється інша патологія, констатують дніпропетровські спеціалісти.
Автомобіль – знаряддя для скорочення життя
До складу викидів від автомобілів входить кілька сотень хімічних сполук.
За останні десятиліття людство остаточно переконалося, що одними з основних винуватців забруднення навколишнього природного середовища є дітище науково-технічного прогресу – автомобіль. Характер і інтенсивність впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище залежить від технічного стану транспорту, якості споживаного палива, інтенсивності, швидкості руху, складу транспортного потоку й цілого ряду інших факторів.
Представники Одеської державної академії холоду, Національного політехнічного університету та Українського науково-дослідницього інституту медицини транспорту України представили тему: “Вплив автомобільного транспорту на навколишнє середовище та здоров’я людини”.
До основних видів впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище дослідники відносять, по-перше, порушення екосистем і територій (зміна ландшафтів, зміна гідрологічного режиму територій, порушення ґрунтів, зміна природних ареалів поширення рослинності й перебування диких тварин). По-друге, забруднення навколишнього середовища у всіх трьох середовищах перебування (атмосфері, гідросфері й літосфері).
Поряд із забрудненнями навколишнього середовища шкідливими викидами має місце фізичний вплив на атмосферу у вигляді фізичних полів (підвищений шум, інфразвук, електромагнітні випромінювання). Із цих факторів найбільший вплив робить шум.
Основна маса сучасних автомобілів оснащена двигунами внутрішнього згоряння, завдяки яким автомобіль одержав велике поширення. Разом з тим, з ростом автопарку все більше став проявлятися істотний недолік двигунів внутрішнього згоряння, на який раніше не звертали особливої уваги. При їхній роботі з вихлопними газами в навколишнє середовище надходять речовини, шкідливі для здоров’я людини.
Автомобільний транспорт, з одного боку, споживає з атмосфери кисень, а з іншого боку – викидає в неї відпрацьовані гази й вуглеводні через випар їх з паливних баків і негерметичність систем подачі палива. У великих мегаполісах автомобільний транспорт поглинає кисню в десятки разів більше, ніж все їхнє населення. Дослідження, проведені на автомагістралях Одеси, показали, що при тихій, безвітряній погоді й низькому атмосферному тиску на жвавих автомобільних трасах об’ємна концентрація кисню в повітрі нерідко стає нижче 20 відсотків.
Автотранспорт забруднює атмосферне повітря викидами відпрацьованих газів, основними складовими яких є оксиди вуглецю й азоту, вуглеводні, альдегіди, свинець і ряд інших шкідливих домішок, у тому числі й канцерогенних. До складу викидів від автомобілів входить кілька сотень хімічних сполук. Щорічні сумарні автомобільні викиди тільки в країнах СНД становлять більше 400 мільйонів тонн, з яких: 27 мільйонів тонн оксиду вуглецю, 2,5 мільйона тонн вуглеводнів, 9 мільйонів тонн оксидів азоту, 200–300 - діоксидів вуглецю.
Вихлопи від автотранспорту поширюються на вулицях міст уздовж доріг, впливаючи на пішоходів, жителів розташованих поряд будинків і рослинність. Встановлено, що зони з перевищенням граничнодопустимих концентрацій по оксидах вуглецю й азоту охоплюють до 90 відсотків міської території. Особливістю автомобільних викидів є також те, що вони забруднюють повітря на висоті людського росту, і люди дихають цими викидами.
Спроби замінити двигун внутрішнього згоряння яким-небудь іншим, що не виділяє токсичної речовини, робляться постійно, але вони мають обмежений успіх. Дотепер не створено двигун, що міг би забезпечити автомобілю ті якості й можливості, якими він володіє сьогодні. Людина, пізнавши всі переваги автомобіля, не хоче, та й не може без нього жити й поряд із цим, знаючи й почуваючи, як автомобіль отруює навколишнє середовище, зобов’язана зробити так, щоб викиди шкідливих речовин були б, якщо не виключені повністю, то, у всякому разі, зведені до мінімуму.
Сорт палива і його якість дуже впливають на токсичність відпрацьованих газів автомобільних двигунів, вважають одеські дослідники. Але, незважаючи на те, що склад моторних палив строго регламентований міжнародними стандартами й правилами ООН і збільшується виробництво бензинів без антидетонаційних присадок, все-таки викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище від автотранспорту залишаються досить значними. Так, за даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, до 70 відсотків забруднення повітря дає автомобільний транспорт.
Для кожного виду двигуна внутрішнього згоряння за інших рівних умов обсяг забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу, пропорційний видатку палива, тобто загальна витрата палива, зв’язана й зі збільшенням кількості автомобілів, приводить до збільшення забруднення навколишнього середовища.
Одним із напрямків вирішення проблеми є використання комбінованих і нових видів палива. Заміна рідких нафтових палив зрідженим газом і стислим природним газом (метаном), а також спиртовмісними сумішами забезпечує деяке поліпшення екологічних показників автомобіля, впевнені дослідники.
При наявності в паливі до 10 відсотків спирту не потрібно змінювати конструкції двигунів внутрішнього згоряння. Введення спирту сприяє підвищенню октанового числа з 88 до 94 при одночасному зниженні концентрації відпрацьованих газів, оксидів азоту й вуглеводнів. Становить інтерес і використання як палива метилового й етилового спиртів. Експлуатація автомобілів, що використовують як паливо чисті спирти, дозволить знизити у відпрацьованих газах присутність забруднюючих речовин на 20–25 відсотків.
Проведені дослідження показують, що як паливо може використовуватися і водень. Перспективи цього палива визначаються його екологічною чистотою (в автомобілях, що працюють на даному виді палива, викиди оксидів вуглецю зменшуються в 30–50 разів, оксидів азоту – в 3–5 разів і вуглеводнів – в 2–2,5 разу), необмеженістю й відновлюваністю сировинних ресурсів і прекрасних моторних властивостей.
Застосування етилового бензину, що має у своєму складі з’єднання свинцю, викликає забруднення атмосферного повітря досить токсичними з’єднаннями свинцю. При спалюванні однієї тонни такого виду бензину в атмосферу викидається приблизно 0,50 – 0,85 кг оксидів свинцю, який може попадати в організм людини із вдиханням повітря (до 70 відсотків свинцю осідає в легенях). При більших концентраціях виникає ризик його проникнення через шкіру. Зниження в їжі людини заліза, кальцію, фосфору, магнію, цинку підвищує здатність організму збільшувати засвоюваність свинцю.
Радикальний метод боротьби із забрудненням навколишнього середовища свинцем викидами транспорту – відмова від використання етилових бензинів.
Вплив атмосферного забруднення від автотранспорту на здоров’я людини можна підрозділити на два види залежно від часу прояву ефекту, впевнені одеські дослідники. Гострий, що позначається в період або безпосередньо слідом за підвищенням концентрації токсичної речовини, і хронічний вплив, результат якого проявляється не відразу, а через якийсь час, іноді через роки. Атмосферне забруднення може бути безпосередньою причиною розвитку захворювання або робити не специфічний обтяжений вплив.
Одесити впевнені також у тому, що проникнення різних шкідливих речовин підвищеної концентрації через органи дихання й шкірний покрив приводить до істотної зміни стану організму. Через це відчутними темпами відбувається нагромадження спадкоємних пороків. Широке поширення одержали захворювання бронхо-легеневої системи. Особливу тривогу викликає збільшення кількості хворих на рак легенів. Тому так гостро стоїть проблема захисту повітряного середовища від всіх видів забруднень.
Сучасний автомобіль – приклад неекологічного транспортного засобу, тому проблеми й шляхи підвищення його екологічності здобувають особливу актуальність.
Основні напрями й шляхи зниження впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище й здоров’я людини можна звести до технологічних, санітарно-технічних, планувальних і адміністративних.
Серед них виділяються: розробка й використання нових видів автотранспорту, мінімально забруднюючих навколишнє середовище; вдосконалювання двигуна автомобіля і його технічного стану та раціональна організація й управління транспортними потоками; використання більш якісних видів палива й мастильних матеріалів та застосування сучасних санітарно-технічних заходів (рециркуляція відпрацьованих газів і їхня нейтралізація).
Чиста вода – здорова людина
За оцінками фахівців, в Україні тільки 30–40 відсотків муніципальних очисних систем функціонують у відповідності з вимогами санітарних норм. Фахівці спостерігають незначну, але стійку тенденцію розвитку вітчизняного ринку очисних споруд. Основними споживачами локальних очисних споруд є власники заміських будинків, котеджних комплексів, невеликих підприємств сфери сервісу, автомийок, автозаправних станцій.
Ефективно вирішити проблему очистки стоків від таких об’єктів за межами міста можливо тільки за допомогою локальних очисних споруд (ЛОС), які можуть бути розташовані на присадибній ділянці під землею. Спеціалісти Запорізької державної інженерної академії вирішили розібратися в питанні сучасних станцій біологічної очистки стічних вод.
Для котеджних комплексів, невеличких готелів, кафе, ресторанів, резиденцій і т. і. ідеально підійдуть системи біологічної очистки “Топас” за умови, що додатково на виході каналізаційної системи, влаштованої в кафе чи ресторані, мають встановлюватися жировловлювачі, наприклад, типу “Тополіум”.
Система “Топас” представляє собою надійну, герметичну ємність, в яку надходять стічні води із септика по каналізаційній трубі. Корпус станції виготовлено із спіненого поліпропілену. Такі системи монтуються в ґрунтах будь-якого типу та незалежно від рівня ґрунтових вод та геологічних умов. На початковому етапі стічна вода потрапляє в приймальну камеру системи “Топас”. Далі стічні води проходять попередні механічну та біологічну очистку. Потім вода потрапляє в аеротенк станції – камеру вторинної очистки. Завдяки змішуванню води та атмосферного повітря проходить окислення стоків. Органічні речовини, шкідливі бактерії окислюються та розкладаються за допомогою активного мулу. Потім вода разом з активним мулом за допомогою ерліфта надходить до піраміди. Під дією сил гравітації активний мул осідає на дно цієї піраміди, звідки направляється в відстійник мулу (де весь час перебуває в завислому стані). Очищена вода із ЛОС через окремий вихід відводиться із споруди і може бути використана для зрошення присадибної ділянки. Така вода має технічну якість і не забруднена бактеріями, не загниває, не має запаху і очищена від аміаку, нітрату, нітратного азоту та поліфосфату. А відпрацьований мул автоматично видаляється із такої установки за допомогою спеціального насосу і може бути випростаним в якості добрива на присадибній ділянці.
Жировловлювач “Тополіум” – це спеціальний резервуар, створений для очистки стічних вод від жирів рослинного та тваринного походження. Ця установка виготовлена також із спіненого поліпропілену. Фільтр жировловлювача не тільки затримує жирні відходи, але і частково окислює стічні води. Він має герметичний, з антикорозійним покриттям корпус, який не дає змогу проникнути запахам назовні. Термін експлуатації такої установки – 50 років.
Система біологічної очистки стічних вод забезпечує якісну очистку стоків шляхом розкладання органічних домішок, які наявні у воді, на прості компоненти, які не спричиняють антропогенного впливу на навколишнє середовище. На сьогоднішній день слід відзначити, що біологічна очистка стічних вод є найбільш універсальною, прийнятною в якості внутрішньої автономної системи каналізації на будь-якому заміському об’єкті, який не має можливості підключення до централізованої каналізації.
Не дати засохнути
Як відомо, вода – найбільш поширена неорганічна сполука, “найбільш важливий мінерал” на Землі. Водні ресурси належать до невичерпних природних ресурсів, проте суттєво піддаються значним змінам в процесі техногенезу, а при значному забрудненні можливе їх вичерпання.
Вода є необхідною й незамінною умовою життя. Із водою пов’язаний розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, відпочинок населення. Багато річок та інші водойми використовуються для забезпечення населення питною водою. Вода набула значення як сировина, нерідко дефіцитна та дорога, так як вона є найбільш недостатнім ресурсом України. В силу гідрологічних особливостей території Україна має незмінний дефіцит води. На кожного жителя нашої держави реально припадає до однієї тисячі кубічних метрів прісної води на рік. Тоді як, за оцінками ООН, достатньою вважається величина на порядок більша, тобто 10–15 тис. м3. Зростаюче використання води при нерівномірному розподілі водних ресурсів у часі та просторі, а також посилений вплив антропогенних факторів на водний режим і якість вод змушують бережливо ставитися до води, як до одного з цінних природних ресурсів, які мають обмежені запаси.
У 1991 році всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха. Багаторічне споживацько-руйнівне використання природних ресурсів, застосування небезпечних, енерго- та матеріалоємних технологій, кричущий дисбаланс між темпами зростання техногенного навантаження на довкілля і розробкою та здійсненням відповідних природоохоронних заходів, а іноді їх відсутність призвели до цілої низки екологічних катастроф. Серед багатьох екологічних проблем однією з основних є забезпечення раціонального використання водних ресурсів, охорона їх від виснаження і забруднення.
Однією з проблем України є забезпечення жителів сіл чистою питною водою, оскільки частіше всього сільські жителі використовують колодязну воду для побутових потреб. Часто поряд з селом знаходиться річка, куди самі ж жителі зносять всіляке сміття. Скоріше всього, люди самі викопують колодязі, і ніхто ніколи не проводить аналізу отриманої таким чином води. Стічні води сільськогосподарських підприємств включають такі забруднення, як пестициди, мінеральні добрива, бактеріальні забруднення тощо. Найбільш небезпечними серед них є пестициди, що потрапляють у водоймища з дощовими та талими водами, під час проведення авіа- та наземної обробки сільськогосподарських угідь і лісів.
У підземні води забруднення проникають в місцях зберігання промислової продукції та відходів виробництва, в місцях акумулювання комунальних та побутових відходів, з сільськогосподарських угідь, на яких використовують добрива та пестициди, через поверхневі води, зв’язані з водоносними горизонтами, та іншими шляхами. Значне техногенне навантаження довкілля, особливо в регіонах із значною концентрацією населення та промислового виробництва (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька та ряд інших областей), призвело до значного погіршення якості води як у відкритих водоймищах, так і підземних вод.
Студенти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова вирішили розібратися у цій проблемі, яка притаманна усім регіонам України, де Запорізька область також не виняток.
Як джерела води вони дослідили колодязі селища Шрамківка Черкаської області Драбівського району, яке знаходиться на березі річки Чумгак, та села Лизогубова Слобода Київської області Згурівського району, розташованого на березі річки Супій. Відстань між селищами – 80 кілометрів. За характеристиками селище Шрамківка більш насичене виробництвами. На його територій знаходиться цегельний завод, завод з переробки газового конденсату та молочно-тваринницький комплекс. Зовсім недавно там працювали цукровий комбінат та філія Київського заводу “Більшовик”. Лизогубова Слобода більш пов’язана з тваринництвом.
Було досліджено декілька характеристик колодязної води: прозорість, запах, смак, рН та твердість води.
Проаналізувавши отримані дані, можна побачити, що в обох селах порогова концентрація запаху знаходиться в межах норми. Водневий показник у с. Шрамківка на 0,4 одиниці перевищує ніж у Лизогубовій Слободі, але обидва показники знаходяться в межах норми.
Досліджені проби води із обох місць не відповідають вимогам СанПін № 383 від 23.12.1996 р. за визначеними показниками твердості води. Якщо поглянути на дані твердості води, то можна побачити, що в Лизогубовій Слободі твердість води перевищує норму в 2,5 разу, тоді як в с. Шрамківка - в 1,8 разу.
Підземна вода з багатьох свердловин містить дуже велику кількість кальцію. Проте, людський організм уміє виводити надлишки кальцію. Тому надлишок солей кальцію і магнію робить вплив, в основному, на смакові якості води, погіршує дію мильних порошків і умов експлуатації трубопроводів. Медична статистика не виявила залежності між жорсткістю води і захворюваннями.
Таким чином, було виявлено лише один показник, що перевищував норму, але дослідники впевнені, що знайдуться й інші, тому слід піднімати питання питної води у сільській місцевості на державному рівні.
Олексій Петренко, фото Володимира ШЕРЕМЕТА
Комментарии:
нет комментариев