Під час війни, коли втрати стають частиною повсякденності, особливе значення мають місця, де люди можуть зупинитися, пригадати, відчути, стати сильнішим. Одним із таких місць у Запоріжжі стало “Дерево пам’яті” – символічна інсталяція, яку відкрили 18 жовтня 2024 року. Автором інсталяції став актор і театральний режисер Дмитро Костюминський, який на початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ.
Що символізує це дерево? Насамперед – пам’ять, яка не згасає. У часи, коли війна щоденно забирає життя, знецінити або забути когось означає допустити повторення трагедії. “Дерево пам’яті” нагадує: кожне життя важливе, кожна смерть – величезна втрата країни.
На металічному каркасі дерева розвішані металеві трубочки з іменами загиблих. Кожен елемент – це чиясь особиста історія, чийсь біль, чиясь втрата. Гілки – це метафора життєвих шляхів, які обірвалися надто рано, а водночас – надії, що пам’ять про загиблих проросте у вчинках живих. Для когось це – єдине місце, де можна вшанувати близьку людину, поховану на тимчасово окупованій території або таку, що вважається зниклою безвісти. Для інших – спосіб подякувати тим, хто боронить країну, віддати шану невідомим героям. Ця інсталяція є символом стійкості запоріжан, які, попри щоденні обстріли й випробовування, зберігають людяність і пам’ять про загиблих героїв.
Запорізьке “Дерево пам’яті” – нагадування про те, скільки коштує свобода, про людські життя, які були покладені заради майбутнього України, про обов’язок пам’ятати героїв. Воно водночас і болить, і надихає, і змушує замислитися, і втілює надію. У місті, яке щоденно відчуває війну, цей символ має особливе значення – він закликає: пам’ятаймо, поки живемо.
Ярослав Руснак
Комментарии:
нет комментариев