Причиною, виявляється, були мерці під порогом, яких не можна було ображати.

У сиву давнину, напевно, ще до християнства, існувала традиція ховати прах своїх предків під порогом. Саме так – під порогом свого будинку.

Вважалося, що в такому разі дух покійного допомагатиме в будь-яких важких життєвих обставинах своїм рідним і близьким, які проживають у цьому будинку.

Завдяки померлим, поріг вважався священним кордоном між потойбічним і нашим світом.

Тому до нього і ставилися відповідно.

Оскільки турбувати душі предків боялися, тому заборонялося:

Сидіти на порозі – неприємні чутки про вашу родину, а безпосередньо про вас, могли зіграти злий жарт.

Стояти на порозі. Вислів “не стій на порозі” відомий, напевно усім. Причини – відчинені двері, коли стоїш на порозі, адже коли вони відчинені, захист будинку зникає.

І до такого будинку негативну енергію тягне, наче магніт.

Вітатися та вести розмову через поріг зі співрозмовником. Це веде до сварок та конфліктних ситуацій.

Ця прикмета настільки увійшла в культуру, що стала просто-таки ознакою вихованої людини, яка обов’язково зробить крок через поріг, якщо треба привітатися за руку.

Передавати та брати речі. Якщо господар передавав чи брав речі таким чином, він віддавав своє здоров’я, а натомість брав чужу недугу.

Ця прикмета спрацьовує майже на підсвідомому рівні — перш ніж щось дати або взяти, особливо гроші, завжди роблять крок через поріг.

Нареченій не можна було заходити до будинку, тому наречений заносив її на руках.

Виходити з дому лівою ногою – це призведе до біди. Тому треба намагатися переступити поріг із правої ноги.

З приходом християнства традиції змінилися – спалювати мертвих і ховати їх під порогом дому припинили.

Але традиції з порогом міцно пустили корені, прижилися.

Через деякий час у народі знайшлися інші пояснення, чому не можна передавати через поріг речі, хоча їхній язичницький зміст залишився незмінним.

Заборони передавати речі через поріг почали пояснювати тим, що в будинку живе домовик і він забере ті речі, які передають через поріг, тому що вважає їх своїми.

Звідси пішла традиція ставити біля порогу блюдечка з чимось смачненьким.

Щоб злі духи не викрали здоров’я чи душу людини, яка живе в домі, закладали під поріг амулет чи якусь важливу річ.

Звичайно, народні прикмети та повір’я не є наукою, не завжди справджуються на 100 відсотків.

Таку інформацію не треба сприймати занадто серйозно, а лише як імовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме силу духу та натхнення змінити своє життя на краще.