Чи потрібно вірити у диво?

30 червня в Запоріжжі відбулась прем’єра спектаклю «Чи бувають чудеса» за сценарієм Маріанни Сімбатян та Наталії Смайлюк. Постановка ставилася на сцені Запорізького міського палацу дитячої та юнацької творчості.

Спектакль розпочинається з викрадення Чарлі чаклункою Мідеєю, коханого головної героїні. Дізнавшись про зникнення свого хлопця, Мері телефонує своїм найкращим друзям : харизматичному, амбіційному Оліверу та тихому, песимістичному Генрі. Вони погоджуються допомогти Мері та вирушають на пошуки будинку відьми. На шляху їх чекає багато пригод. Спочатку Медія втратила можливість рухатись. Потім знайомство з добрими чаклунами із Франції, що їх рятують.

Про нову виставу та підготовку до неї нам розповіла Маріанна Симбатян, яка грає головну героїню (дівчину Мері).

Коли народилася ідея цього спектаклю?

Ідея виникла після повернення зі Львова, де ми також виступали. Всі гроші, що ми отримаємо, підуть на лікування Віктора Карпова, що бориться з раком.

Скільки часу пішло на підготовку та написання сценарію?

На написання сценарію пішло два тижні, але сама постанова готувалась більше року. Ми почали з лютого. За цей час вистава змінила багатьох акторів та набула все більше цікавих нюансів. Одна з головних героїнь пошкодила ногу і був великий ризик, що вона не зможе виступати, але бажання перемогло. Буквально за два тижні до прем’єри фінал був змінений декілька разів.

Про що ця історія?

Звичайно про чудеса. Цю історію ми написали з Наталією Смайлюк. Це одна з акторок театру. Вистава торкнеться багатьох аспектів життя. Про те, що потрібно досягати всього власними зусиллями, а не чекати, що з неба впаде. І також про дружбу, підтримку, щире кохання, хоробрість і про те, що ми самі створюємо чудеса та робимо їх для інших. Це багато національно постановка, всупереч тому, що події відбуваються у Лондоні, глядачі побачать багато яскравих, колоритних національностей.

Скільки акторів постановників приймає участь?

У нашій постановці задіяні 19 акторів, усі вони волонтери. П’ять акторів були у перший постановці, іншу частину набирали за об’явою в інтернеті.

Що було найскладніший у процесі підготовки?

Розуміння. Багато акторів довелось замінити, тому що за весь час багато чого траплялось зі здоров’ям. Головне було – це об’єднати людей у одну команду

Що би Ви хотіли донести до глядачів, на які думки їх наштовхнути?

Що не потрібно сидіти на дивані. Не потрібно чогось чекати від інших. Потрібно йти та робити. І що потрібно піддержувати один одного.

Кого Ви сьогодні граєте?

Я виконую роль лідера. Таку собі англійку, яка за характером сильний лідер, навіть, такий собі диктатор. В ході всіх пригод вона зрозуміла, що до рідних людей потрібно ставитись уважніше. Річ у тім, що у нас у постановці, у кожного героя свої недоліки, але вони з ними борються.

Три характерні риси вашої героїні

Лідерство, завзятість, відвага. Вона схожа на «Хоробре серце», буде вести за собою бравих друзів.

Коли у вас прокинулось бажання стати акторкою?

Ще в дитинстві розуміла, що я людина з інвалідністю. Коли я виросла та досягла певних успіхів. Я подумала: «Чому би не зробити таку сміливу ідею». Чотири роки назад народилася наша театральна трупа.

Майже у кожного артиста є свій ритуал перед виходом на сцену. Чи є він у вас?

Просто себе заспокоюю. Я собі говорю: «Я буду хвилюватися та нервуватися потім, а зараз я ставлюсь до цього, як до роботи. На мені велика відповідальність. Іноді звертаюсь до янгола-охоронця.

Яку ви би дали пораду молодим людям з обмеженими можливостями, бажаючим стати акторами, співаками і т.д?

По-перше, сміливості. Якщо це у нашого місті, то чекаємо у нашому театрі. В цілому хочу сказати, що не потрібно боятися, тому що у мене здоров’я. Я взагалі залежу від усього, але якщо є бажання – то має бути прагнення