Творчість відображає митця. Тому ті, хто бачили творчість Арсена Савадова як тільки не називали його: сатаністом, безумцем, м’ясником. Та багато професійних критиків можуть розгледіти у його роботах геніальність і скриті алюзії на соціально-важливі теми. Музами його творчості виступали шахтарі, геї, професійні моделі й навіть мерці. Це геніальність у розрізі безумства, чи простий екстравагантний хід для привернення уваги? Щоб дізнатися відповіді на ці питання розглянемо перші кроки у творчості ще юного митця.

Український художник Арсен Савадов народився 1962 року 14 вересня у місті Київ. Арсен талантом пішов у батька, Володимира Савадова. Володимир також був відомим художником-ілюстратором. Хоча почати власний творчий шлях Арсена змусила саме матір, котра розгледіла у сині талант ще змалечку. Освіту Арсен здобув у Київському державному художньому інституті у 1986 році.

Перший серйозний крок у творчій кар’єрі Арсен робить лише через рік після завершення навчання. Він разом з Георгієм Сенченко намалювали картину “Печаль Клеопатри”, що мала приголомшливий успіх. Роботу на паризькому ярмарку FIAC придбав художник-неореаліст П’єр Арман. Фактично, з цієї картини, яка викликала колосальний інтерес далеко за межами СРСР, розпочався період українського трансавангарду. Однак, досить атипічну славу Арсен Савадов здобув завдяки двом провокаційним проєктам – «Донбас-Шоколад» та «Книга мертвих».

Перший проєкт показує шахтарів в атипічному наряді – балетних пачках з характерною візуальною подачею й незвичайною роботою зі світлом. Другий проєкт, як можна зрозуміти з назви, зачіпає мертвих людей. Тут митець помістив тіла з моргу у звичайнісінькі декорації квартир. Обидва проєкти впорались із завданням – провокація викликала бурхливу критику та масу палких суперечок. Після експериментів з фотографією, митець знову взяв у руки пензлик і фарби. Але це не поставило хрест на його любові до фотоплівки. Сам автор проводить досить умовну межу між малюванням і фотографією. Вся його творчість зберігає єдиний лейтмотив, зображуючи людське тіло у всіх природних і неприродних формах. Та Арсен Савадов не просто так обирає саме такі подробиці – нагота, сексуальність, жорстокість. Під усіма цими “першими шарами” криється глибока філософська думка і сатира на тему найбрудніших людських гріхів. Та звісно через такий складний і комплексний контекст, творчість художника стає елітарною, “не для всіх”. Але ті, хто зможуть завернути за вуаль і побачити суть,0 будуть задоволені скарбом, який вони відшукають.

Роботи автора відверто кажуть про те, про що люди бояться навіть думати. І якою б гротескною не була картинка – глядач не відведе очі, бо це хапає його за саму душу. У цьому і заслуга пана Арсена Савадова. Він один з перших, хто показав людям, наскільки жахлива тоталітарна влада й що існує цілий світ новинного мистецтва: потворного і гарного. І завдяки Арсену Савадову Україна стала частиною цього мистецького світу.

Наразі художник живе і працює у Києві. Він представляв Україну на 49-й Венеціанській бієнале. Музеї Парижа, Нью-Йорка та приватні колекції дбають про його картини і високо їх цінують. За допомогою цього митця Україна вклала у світову добірку власні приклади сюрреалізму і постмодернізму. Це був невеликий крок для людини, та великий крок для всього українського мистецтва.

Ілля Кучерявий