Група з 15 українських дітей-сиріт та їхній опікун кажуть, що вони опинилися в невизначеності після того, як їх захопили російські солдати, заборонили евакуюватися і насильно вивезли.

Діти, які були внесені до списку зниклих безвісти в Україні, вперше поділилися своєю історією з ABC News Live, детально розповівши про те, як група американських волонтерів врешті-решт визволила їх звідти.

«Ми не розуміли, чому [росіяни] нас забрали. Ми боялися їх і боялися бути в росії», - розповіла 14-річна Даша, одна з дітей-сиріт, в інтерв'ю ABC News.

 

Група українських дітей-сиріт та їхній опікун зараз перебувають у Грузії після перебування у заручниках у російських військ.

Минулого тижня Уповноважений Президента України з прав дитини заявив, що російські війська викрали близько 14 000 українських дітей. Російський уряд відкидає звинувачення у викраденні дітей.

Насильницьке переміщення дітей може становити тяжкий військовий злочин.

Наталія Володимирівна, директор дитячого будинку, розповідає, що вони з дітьми зібрали речі, як тільки почалася війна. Вони чекали на евакуацію, але виявилося, що за ними ніхто не приїде.

«Якби я тільки знала, що на нас чекає, - каже вона. Якби я тільки знала, що станеться. Тоді б я взяла їхні рюкзаки і пішла з ними пішки. Я не могла повірити, що цей жах триватиме так довго. Я думала, що все скоро закінчиться».

Нічого не залишалося, як залягти на дно; діти перебралися до підвалу під школою. Місто захопили, і незабаром до дитячого будинку прийшли російські солдати.

 

На записах камер спостереження видно, як російські війська входять в український дитячий будинок у березні 2022 року.

«Я дуже добре пам'ятаю цей танк, який зупинився і почав смикати дулом. Ми завмерли від жаху. Я думала, що він вистрілить у нашу школу, - розповідає Наталія. Він запитав мене, скільки у нас тут дітей, і я зрозуміла, що місцеві жителі розповіли їм про дітей. Я сказала: «Це мої діти, і я їхня мати».

Серед 15 дітей була донька американської родини Юлія, яку щойно всиновили; документи на неї оформили лише через чотири дні після початку війни. Її мама Бет Вайт каже, що очевидно, що дітей викрали.

«Я просто не знаю, як ще це можна описати, - сказала вона. Особливо з нашою ситуацією, вона не хотіла бути там. Вона хотіла повернутися додому, до своєї родини. Вони це зробили - вони захопили цих дітей».

 

Наталія Володимирівна, керівниця українського дитячого будинку, куди минулого року вторглися російські війська, розмовляє з Інес де Ла Куетара з ABC News.

Вайт дедалі більше хвилювалася - аж поки не втратила зв'язок з Юлією.

«Якби вони дізналися, що її всиновила американська сім'я, це могло б поставити її та всіх інших під великий ризик», - розповіла Райт в інтерв'ю ABC News.

Наталія розповідає, що хоча солдати добре ставилися до дітей, вони заборонили їм виїжджати. Вона каже, що вони навіть погрожували їй, коли дізналися, що вона розпитувала про допомогу в евакуації.

«[Солдати] були озброєні і злі. Один з них сидів, упершись руками в стіл, і бив по підлозі гвинтівкою, - розповідає вона. Він сказав: "Ви хоч розумієте, що ви робите і чим це може закінчитися?»

Вайт звернулася до групи волонтерів християнської благодійної організації Borderlands International, які перебували в Україні, допомагаючи евакуювати людей. Кеті Стікель, одна з волонтерів, яка згодом приєдналася до команди, розповіла ABC News, що команда зрозуміла, що дитячий будинок знаходиться за російською лінією фронту.

«Я не могла, я просто не могла змиритися з тим, що вони думають, що вони не мають значення, що вони просто як листя, яке розвіюється без напрямку і без місця призначення", - сказала Кеті Стікель. Відслідкування було однією з головних проблем у їхньому визволенні».

«І в цей момент я дійсно почала відчувати себе дуже безнадійно, якщо вони дійсно потрапили в полон до росіян. Існує велика ймовірність того, що ми більше ніколи її не побачимо, навіть якщо усиновлення буде остаточним. Вона була нашою донькою», - сказала Вайт.

Жінка розповіла, що потім її з дітьми примусово переселили в село Степанівка, що під Херсоном.

Говорить, що озброєні солдати провели ніч у дитячому будинку після того, як повідомили їй про своє рішення, щоб переконатися, що ніхто не намагався втекти.

«Цілу ніч охороняли дитбудинок. Перераховували дітей. Перевіряли, чи я когось не ховаю. Патрулювали, ходили між кімнатами», – розповіла вона.

У Степанівці за дітьми постійно стежили, і їх неодноразово використовували в пропагандистських роликах, де російські війська стверджували, що рятують дітей з України.

 

Кеті Стікель і Еш, два волонтери, які допомагали евакуювати людей з України, розмовляють з Інес де Ла Куетарою з ABC News.

Після того, як українські війська повернули Херсон, жінка каже, що її з дітьми знову примусово вивезли — цього разу до Краснодара, росія.

Оскільки російський президент прискорив процес усиновлення російськими сім’ями українських дітей, Еш і Стікель сказали, що великий страх полягає в тому, що дітей віддадуть на усиновлення.

Потім, у листопаді, через дев’ять місяців після початку війни, усі п’ятнадцять дітей перетнули російський кордон із Грузією.

Стікель розповіла ABC News, що вона та інші волонтери намагаються вивезти більше українських дітей з росії.

«Насправді ми не можемо вдаватися в механіку того, як це було зроблено, тому що це потрібно робити знову і знову, і знову, — сказала вона. — І ми справді відчуваємо цю вагу — диво — несправедливість. 15 дітей кажуть: Це диво. І все ж таки несправедливість у тому, що їх ще так багато».

 

Бет Вайт і усиновлена з України Юлія розмовляють з ABC News.

Зараз сироти живуть у новому домі в Джорджії та отримують допомогу від християнської благодійної організації Borderlands International.

Що стосується Юлії, то вона нарешті повернулася додому у Вайомінг і тепер є американською громадянкою. В інтерв'ю ABC вона розповіла, що найбільше чекає від свого нового життя в США - миру.