Відкриття сезону "Клубка" у Карпатах

Організовувати туристичні заходи "Клубка" для дітей із прифронтового Запоріжжя стає дедалі важче. Але тим більше у нас мотивації допомогти дітям відпочити від постійних тривог і обстрілів у Карпатах, переключитися та отримати новий досвід у горах.

Завдяки підтримці Еріка, Дженіс, Дейва зі США, Ганни із Запоріжжя та інших жертводавців ми організували поїздку для 21 дитини із Запоріжжя до Буковинських Карпат, на базу при школі в селі Самакова. Для дітей із прифронтового міста це був повністю безкоштовний захід.

Придбання квитків на потяг у нинішніх умовах було непростим завданням: кілька разів змінювалися пункт призначення та відправлення, потяги змінювали розклад через обстріли. Нарешті лише за кілька днів до відправлення нам підтвердили групову заявку на потяг до Івано-Франківська, хоча спочатку ми планували їхати до Чернівців.

На щастя, під час відправлення із Запоріжжя обстановка була спокійна. Під час руху відбулася ракетна атака по Україні, але наш потяг прибув до Франківська вчасно.

Діти прогулялися центром Франківська, піднялися на ратушу та оглянули місто з висоти. Смачно пообідали та перекусили в Макдональдсі (для дітей це було важливо, адже в Запоріжжі ці заклади не працюють). Далі ми вирушили у довгу подорож автобусом через Ворохту та Верховину до села Самакова — у саме серце буковинської Гуцульщини. Останні 16 кілометрів асфальт змінився ґрунтовою дорогою, що тягнеться вздовж річки Білий Черемош. Нарешті ми дісталися туристичної бази при місцевій школі, розташованої на висоті 850 м над рівнем моря.

Наш туристичний «Клубок» уже двічі організовував поїздки до цієї бази торік. Завдяки спортивному клубу «Сайгон» тут можна доволі економно проживати та харчуватися. Крім того, прямо в приміщенні є спортивний зал, а поруч — футбольне поле. Незважаючи на віддаленість села, поруч є два магазини, де можна розрахуватися карткою, а також сувенірна крамниця. Саме село Самакова дуже мальовниче: звідси можна прокласти кілька цікавих маршрутів на хребет і побачити життя Гуцульщини майже без впливу туристів (їх тут поки що небагато).

Наступного дня ми вирушили в похід на хребет Максимець і полонину Байкалівка, де нещодавно встановили велику карпатську гойдалку та карусель, а також збудували колибу. Похід виявився непростим: весняні Карпати — це багнюка, ділянки з глибоким снігом і водночас багато квітів.

Піднявшись на хребет, ми перепочили, сфотографувалися, перекусили. Частина групи повернулася назад, а 14 найвитриваліших рушили ще близько 5 км до гойдалок. Звідси відкриваються захопливі краєвиди на Чорногірський хребет із незвичного ракурсу: спочатку видно Піп Іван з обсерваторією, а з полонини Байкалівка — Говерлу. Узимку та навесні хребет вкритий снігом, а влітку можна побачити, як сонце заходить за Чорногору між Піп-Іваном і Говерлою.

Ми планували приготувати шашлик біля гойдалок, але через пізній час вирішили не ризикувати й почали спуск. Дорогою познайомилися з побутом пастухів, відвідавши дерев’яну хатину (стаю), де вони живуть улітку поруч зі стадами. Зазвичай тут також працює сироварня. Це виглядає мальовничо, але, на жаль, подекуди не дуже охайно.

Зворотний шлях до бази теж був непростим: близько 9 км малопрохідними стежками через ліс і засніжені галявини. Частину маршруту (близько 300 м) довелося йти прямо руслом струмка. Взуття у багатьох промокло, але через теплу погоду це не спричинило проблем.

Без необхідного лікування сімнадцятирічний Тимофій Шатульський не може стримувати важку хворобу. Будь ласка, допоможіть зібрати кошти на життєво необхідні ліки!

У наступні дні ми гуляли околицями, грали у футбол і волейбол, відвідали стару гуцульську хату та поспілкувалися з 90-річною місцевою жителькою Ольгою Василівною, яка жила тут ще за румунських часів.

В останній день діти проявили творчість і показали свої таланти: грали на піаніно в сувенірній крамниці, співали, розігрували сценки та розповідали про свої хобі. Завдяки Тарасу та спортивному клубу «Сайгон» щовечора готували щось смачне на вогнищі — форель, бограч та інші страви.

Дорогою назад до Франківська ми також відвідали водоспад біля Яремчі — дуже мальовниче місце на річці Прут.

Хочу додати: для дітей такі подорожі — одні з найяскравіших моментів у житті. Хтось уперше побачив гори, їхав потягом чи піднявся на вершину. Для когось найважливіше — нові знайомства, які часто переростають у дружбу. У таких поїздках діти активно пізнають світ — значно швидше, ніж за підручниками, адже це живий досвід.

У сезоні 2026 ми плануємо ще кілька подорожей до Карпат — походи (зокрема на Говерлу для дітей із Запоріжжя), а також одноденні екскурсії для дітей-переселенців, які зараз проживають у гуртожитках Чернівецької області. Також ми облаштовуємо «Будинок Клубка» — невелику базу в екологічно чистій місцевості поблизу гір, де зможуть відпочивати діти та сім’ї з усієї України.

Тому просимо вашої підтримки цих проєктів. Ви можете оплатити участь конкретної дитини, допомогти з транспортом або закупити будматеріали та обладнання для «Будинку Клубка». Також важлива інформаційна підтримка — репости, публікації у ЗМІ та блогерів.