Лента статей
Про СМИ

Главный редактор Галина Ивановна СтицинаГазета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адрес редакции:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.
Телефон:
787-52-11
Справки о приеме частных объявлений:
787-51-84
Подписной индекс:
40488
Интернет-сайт:
www.mig.com.ua

Подробная информация

misto.zp.ua

Скільки у світі Хортиць?

Скільки у світі Хортиць?

Хортиця – ім’я-символ, назва-бренд, завдяки якій наше місто у ХХ ст. стало відомо по всьому світі. Мало того – вихідці з нашого краю завезли її аж в Америку, й тепер за океаном Хортиць чи не більше, ніж у нас…

Два острови та три річки

Головна, Велика Хортиця – наш острів. Уперше він згаданий під ім’ям «Хортичій» у літописній розповіді про похід Русі на половців навесні 1103 р.

Походження цього імені оповите таємницею. Одні вчені вважають, що це – видозмінене ім’я іранського бога сонця Харшида, який увійшов до слов’янського пантеону під іменем Хорс. Інші пов’язують ім’я острова з назвою собаки­хорта. Треті виводять його з тюркського слова «орта», що значить «середній», «центральний».

Мала Хортиця – острівець у Старому Дніпрі, більше відомий сьогодні під іменем Байди. Вперше згаданий дипломатом Священої Римської Імперії Еріхом Лясотою у 1594 р. Лясота стверджував, шо обидві Хортиці, Велика й Мала, отримали назви від трьох річок – Верхня, Середня та Нижня Хортиці, що впадають у Дніпро з правого боку.

Назви річок, імовірно, походять від слова «хъртъ», що значить «швидкий». Тобто річка Хортиця – те саме, що й Бистриця. Можу засвідчити, що принаймні Верхня та Середня дійсно відповідають цій характеристиці.

Села на просторах імперій

Головний «експортер хортицького бренду» – колишнє село, а тепер – частина Дніпровського району Запоріжжя, відома, як «Верхня Хортиця» – за назвою річки, на якій стоїть. Автентичне ім’я – просто Хортиця. Саме так її називали ще 70 років тому. Заселене у 1789 р. менонітами, воно було центром їхньої колонії. В тому ж році меноніти заснували село Острів Хортиця, розташоване зрозуміло де, а в 1803-у – Нижню Хортицю – на однойменній річці.
Отже, загалом вісім Хортиць в одному місці!

Зауважимо: більшість менонітів свято вірять, що саме вони є засновниками сіл своєї колонії на Дніпрі. Це не відповідає дійсності, втім, і звинувавчувати колоністів у брехні теж не можна. Адже й ми самі, українці, дуже погано знаємо свою історію.

Щодо Хортиці, то до 1789 р. вона була володінням князя Григорія Потьомкіна. Тут, у «палаці», у 1787-у він зустрічав Катерину ІІ під час її подорожі до Криму. Ще раніше – у 1784-у це село, що називалося тоді Новогригорівкою, стало центром церковного приходу.

Поміщицькі села в ті часи «засновувалися», як правило, на місці козацьких слобід і зимівників, і Хортиця в цьому плані не є виключенням. Цей населений пункт, правда, без назви, позначений на «Карті течії рік Дніпра та Бугу…» 1775 р. На «Карті кордонів Польщі…» 1772 р. тут позначена «Chortyca». Нарешті, Хортиця згадана в одному документі 1755 р. І хоча точна дата її заснування ще невідома, ми все ж таки знаємо, що засновниками Хортиці були запорожці.

По Євразії

У ІІ половині ХІХ століття населення Хортицької та Молочанської кононій дуже збільшилося й землі на всіх стало катастрофічно бракувати. Тому почалося заснування багатьох дочірніх колоній. Одна з них – Баратов – знаходилася у Софіївському р-ні Дніпропетровської обл. Тут у 1872 р. виникло с. Ново-Хортиця.

Наприкінці ХІХ ст. менонітів занесло на Південний Урал. Тут, на річці Малий Уран, у сучасному Алєксандровському р-ні Оренбурзької обл. у 1893 р. постало село Хортиця колонії Оренбург. Тутешні мешканці ще у 1980-і рр. розмовляли особливою менонітською говіркою – плат-дойч. Далі на схід – Омська колонія, де у 1910 р. засноване село Хортиці нинішнього Нижньоомського р-ну Омської обл. І нарешті – Алтай. Тут, у 1909 р. з’явилася Хортиця колонії Барнаул (Славгород). Отже, ще чотири Хортиці.

Червона ріка, Канада

З 1870-х рр. царський уряд починає порушувати свої обіцянки щодо привілеїв, колись дарованих менонітам: з колоністів вони переводяться у розряд звичайних селян-власників, на них покладається військова повинність, починається русифікація школи. Тому не дивно, що погляд багатьох менонітів звернувся за океан.

Між 1874 та 1880-м роками біля восьми тисяч менонітів з України вирушили в провінцію Манітоба, Канада. Тут, недалеко від кордону із США, на землях, куплених в індіанців ассінабе та болотних крі, були засновані дві колонії –
Іст Ресерв (1874) та Вест Ресерв (1877). Перший – на схід, другий – на захід від Червоної ріки. На відміну від України, де колоністи жили чималими селами, в Канаді вони розташувалися дрібнішими хуторами, кожен з яких був названий в пам’ять про покинуті українські села. В обидвох колоніях було по одній Хортиці (Сhortitz).

Chortitz Heritage Church – Хортицька церква, пам’ятка історії. Манітоба

Саскатчеван, провінція Гаага

Вже у 1895 р. мешканці Манітоби починають мігрувати на захід – у провінцію Саскатчеван. Тут, за 50 км від міста Саскатун, провінційного центру, були засновані дві колонії – Гаага та Ослер. Першим селом стало Ной-Айнлаге – на честь того Айнлаге (Кічкасу), що, як відомо, був затоплений після побудови Дніпрогесу. Серед маленьких сіл з «германо-українськими» назвами з’явилася й Хортиця (Chortitza).

У часи Першої світової війни меноніти Канади починають потерпати від спроб місцевого уряду перевести навчання в школах на англійську мову. Тому багато з колоністів емігрують у Латинську Америку. Але їхні хати не пустують – у 1923 р. прибуває нова велика партія «українців», які рятуються від комуністичного раю.

Інша менонітська колонія у Саскатчевані – Свіфт-Карент – виникла у 1900 р. на крайньому південному заході провінції. Сюди мігрували мешканці манітобського Вест Ресерву. Звідти ж вони «принесли» з собою Хортицю (Сhortitz). Таким чином, у Канаді їх ще чотири!

Мексика і Південна Америка

Як не прекрасно було жити у благодатній Канаді, та схоже, що питання рідної мови турбували багатьох менонітів більше, ніж хліб насущний. Не погодившись з англізацією шкіл, вони вирушають на південь. У 1922 р. на півночі Мексики, у штаті Чіуауа, в околицях міста Куаутемок виникає перша й найбільша в тій країні менонітська колонія – Манітоба. Більшість її сіл тоді носили «українські» назви. Серед них була й Нойвальдхайм-Хортіц (Neuwaldheim-Cortitz). Сьогодні на карті вона ползначена, як Кампо 24-Б.

Парагвай – порівняно відстала країна Південної Америки, яка до цих пір не оговталась від катастрофічних наслідків кривавої Великої війни 1864-1870 рр. Не дивно, що місцевий уряд радо прийняв менонітів – прекрасних землеробів, гарно відомих у світі, задовольнивши усі їхні примхи. Перша парагвайська «Менно Колоні» народилася у 1928 р. у районі Чако на півночі країни. Засновники – вихідці з Манітоби та Саскачевану – й сюди занесли Хортицю (Сhortitz)!

Кооператив «Хортицер» у Парагваї

 

Значно поповнилося менонітське населення Парагваю після Другої Світової війни. Сюди приїхали багато мешканців України, яким пощастило уникнути сталінської депортації у Сибір. Це були ті, хто евакуювався на Захід разом з відступаючим Вермахтом у 1943 р. Так, у 1947 р. на південь від Менно Колоні виникла колонія Нойланд (Нова Земля). Тут поряд одна з одною стоять малесенькі Alt-Сhortitz (Стара Хортиця) і Neu-Сhortitz (Нова Хортиця).

Нарешті, у 1948 р. вихідці з канадського Іст Ресерву на сході Парагваю заснували колонію Бергталь. Центром її, як і годиться, стала Хортиця (Сhortitz).

Таким чином, всього в країні їх нам вдалося нарахувати аж чотири. Так і живуть нащадки хортичан, вивчаючи у школі німецьку, а розмовляючи платською. І не забуваючи при цьому такі суто платські слова, як «Borschtsch» та «Tschasnyk»…

Олег ВЛАСОВ, молодший науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця»


* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
MISTO.ИНФОРМ
ДЕТИ ЗАПОРОЖЬЯ
МИГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦИЯ
ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА
РОСТ
ПОРОГИ
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ
СОДРУЖЕСТВО
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ИСТЕБЛИШМЕНТ. АНАЛИТИКА (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА. ТРК АЛЕКС (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | | follow us on | читайте нас в